ПРАВА ЛЮДИНИ У ПЕНІТЕНЦІАРНІЙ СИСТЕМІ[1]

Загальною тенденцією залишається зменшення кількості в’язничного населення. Станом на вересень 2017 р. у пенітенціарних установах перебувало 41800 засуджених. До того ж, в останні роки збільшується  число ув’язнених у слідчих ізоляторах, таких було 18800[2]. Реагуючи на цю тенденцію, Мін’юст цьогоріч розпочав оптимізацію системи з консервації деяких установ. Разом з тим, уживані заходи несистемні і не дають можливості оновити підходи до управління безпекою у напівпорожніх в’язницях.

У 2017 р. тривають заходи з проведення в Україні започаткованої у попередньому році в’язничної реформи. Паспорт  реформи, до розробки якого залучена експертна громадськість, передбачає окремий напрям дотримання прав людини відповідно до міжнародних стандартів. Концепція реформи, ухвалена Кабінетом Міністрів України у вересні 2017 р.[3], натомість, була прийнята без громадських обговорень.

Важливим актом, що мав би передбачати організаційні механізми оновлення діяльності в’язничної системи, є законопроект «Про пенітенціарну систему», оприлюднений у листопаді 2017 р.[4]. У ньому з’явилися деякі цікаві з позиції прав в’язнів нововведення (наприклад, оновлений підхід до дострокового звільнення та пробації).

Заслуговує на увагу ініціювання Мін’юстом перегляду Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. У процесі перегляду свої зауваження подавали фахівці Ради Європи та Харківської правозахисної групи.

Втім, правозахисники зауважують[5], що зазначені ключові документи, зокрема Концепція та проект закону «Про пенітенціарну систему», не розв’язують питання зміни підходів до управління системою на засадах дотримання прав людини.

Незважаючи на широку громадську адвокаційну кампанію на підтримку законопроекту про перегляд судового рішення в разі розумного сумніву щодо справедливості вироку (№2033а), цей проект не розглядається у Верховній Раді, що позбавляє засуджених права на перегляд судових помилок.

 

Питання погіршення стану прав людини у в’язничній системі після ліквідації самостійного органу виконавчої влади було піднято після інциденту – жорстокого вбивства наглядачки в Одеському СІЗО наприкінці літа. На думку Генпрокуратури, це засвідчило неможливість Міністерства контролювати ситуацію у в’язницях. Зазначмо, що очільники в’язничного напряму в Мін’юсті деякий час заперечували необґрунтоване і непропорційне застосування сили персоналом за результатами розслідування цього інциденту, звинувачуючи правозахисників та, зокрема, Омбудсмана у спекулятивності[6]. Проте в подальшому це звинувачення підтримала Генеральна Прокуратура України, було розпочато кримінальне провадження[7]. Зрештою, за рішенням Уряду знову буде створено самостійний орган виконавчої влади для управління системою[8], що, на погляд правозахисників, по суті є відновленням статусу-кво до початку реформування – 2016[9].

Протягом року неодноразово набували резонансу факти смертей в’язнів у тюрмах та СІЗО[10], [11]. Незмінна позиція керівництва про випадковий характер цих інцидентів та внутрішні конфлікти між в’язнями разом із закритістю розслідувань викликає все більше сумнівів в обґрунтованості та спроможності в’язничної адміністрації.

У 2017 р. опубліковано спецдоповідь Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з участю Національного превентивного механізму за 2016 рік[12]. Особливу увагу приділено питанням про надмірні і незаконні дисциплінарні практики, неправомірне застосування фізичної сили та спецзасобів, жахливі умови тримання у низці пенітенціарних установ, особливо в СІЗО, розквіт в’язничної субкультури та неформальне керівництво з боку окремих категорій ув’язнених, порушення трудових прав в’язнів, критичне становище із наданням медичної допомоги та ін.

Також у 2017 р. було опубліковано досить критичний звіт Комітету із запобігання катуванням за результатами його ad hoc візиту в Україну у 2016 р.[13]. Ключові пропозиції Комітету – приведення умов тримання у СІЗО до належних, підвищення частоти побачень засуджених до 1 разу на тиждень, збільшення житлової площі у СІЗО з 2,5 м2 до 4 м2, зміна філософії попереднього ув’язнення з ізоляції на презумпцію контактів із зовнішнім світом[14], покращення ситуації з персоналом з метою підвищити кількість режимного, медичного персоналу, впровадження перспективи звільнення для довічників та ін.

Українська держава визнала неефективною та скасувала практику подвійного зарахування кожного дня тримання особи на попередньому ув’язненні, що діяла два роки внаслідок прийняття так званого «Закону Савченко»[15]. Зазначимо, що ця практика стосується лише нових кримінальних проваджень, адже за конституційним принципом звуження прав людини не може мати зворотної дії у часі. Водночас формальне скасування згаданої ініціативи не вирішує проблеми тримання ув’язнених у СІЗО в умовах, непридатних для тримання осіб, узятих під варту^[16].

Утім повністю ігнорується потреба змінювати давню практику кримінального покарання за дисциплінарні правопорушення (ст. 391 КК України). За цією статтею за дрібні правопорушення часто карають засуджених до позбавлення волі, котрі систематично скаржаться на дії (бездіяльність) персоналу установи.

Навесні 2017 р. за ініціативою ГПУ було піднято питання тюремної медицини і її підпорядкування. У в’язницях катастрофічно бракує лікарів та середнього медичного персоналу, укомплектування цих посад у багатьох установах не перевищує 50 – 60%, а акредитацію медичних частин установ, лікарень ДКВС та атестацію медичних працівників у більшості випадків не проведено, оскільки на це не виділяються кошти. Натомість державне фінансування потреб медичного забезпечення поточного року, як і в останні декілька років, не перевищує 22 – 23%, а медичне обладнання взагалі не оновлюється та щонайменше на 70% є застарілим або не функціонує[17].

Чи не вперше позицію щодо можливого підпорядкування в’язничної медицини МОЗ було обговорено з участю самого Міністерства і загалом коментарі міністра передбачали шляхи дотримання прав пацієнтів у пенітенціарних установах в умовах процесів здійснення медичної реформи. Проте в подальшому ця ініціатива не дістала підтримки, а на публічному рівні Мін’юст відстоює власне підпорядкування в’язничної медицини[18].

Досить неоднозначною є цьогорічна ініціатива Мін’юсту щодо запровадження власного слідства для розслідування злочинів, скоєних на території або в приміщеннях Державної кримінально-виконавчої служби України, що знайшла відображення у доповненнях у кримінальному процесуальному законодавстві[19]. Правозахисники вважають, що внутрішнє підпорядкування слідчих підрозділів несумісне із принципом незалежності і не сприятиме ефективному розслідуванню злочинів; є неприродною функцією як для міністерства, так і для пенітенціарної системи; а також невиправданим витрачанням ресурсів системи, що страждає від недофінансування навіть наявних функцій. Мін’юст навпаки ухиляється від громадського обговорення цієї ініціативи та впроваджує організаційні і фінансові засади функціонування власних слідчих підрозділів. Наразі ж увесь 2017 р. злочини, скоєні в українських в‘язницях, або розслідуються неуповноваженими суб’єктами, або взагалі не розслідуються[20].

Викликає занепокоєння ситуація зі звільненням засуджених за судовим рішенням. Це виразно демонструє випадок в одній із колоній, де керівництво не звільняло засуджених умовно-достроково через те, що вже ухвалене рішення суду кілька тижнів не надходило до в’язниці. Причиною була зайнятість єдиної діючої судді району, яка залишалась виконувати свої обов’язки в суді та перебувала на лікарняному[21]. Питання вирішилось через залучення прокурора і правозахисників, проте це висвітлило проблему: подібні справи в українських судах не розглядаються місяцями, адже у зв’язку із суперечливими результатами судової реформи в місцевих судах відчувається нестача суддів[22].

Військовий конфлікт та окупація Криму і окремих районів Донбасу позначається на правах українських засуджених, які відбували там покарання. Адже за даними Омбудсмана, лише у в’язницях Донбасу перебувають 798 засуджених, які звернулися із проханням про переведення – відбувати покарання на підконтрольній державі території. Це 6% від загальної кількості утримуваних у колоніях ОРДЛО. Крім цього, передачі засуджених відбуваються досить рідко, за 3 роки конфлікту зусиллями Омбудсмана на територію України було повернуто 166 засуджених із в’язниць Донбасу. Про подібну долю кримських в’язнів (у в’язницях Криму перебувають 3200 в’язнів) наразі вести діалог з Російською державою нереально[23]^{, [24]}.

Питання реалізації прав засуджених пов’язане із правами персоналу системи, що залишається однією з найменш фінансово оцінених правоохоронних професій. Міністерство юстиції намагається вирішити питання низької мотивації персоналу в‘язниць. Відповідно до Розподілу видатків на наступний рік загальний фонд на оплату праці персоналу Державної кримінально-виконавчої служби та персоналу органів пробації збільшено майже вдвічі порівняно з 2017 р.[25]. У проекті закону про пенітенціарну систему закладено суттєву кількість соціальних гарантій для поліпшення наявного становища. Втім, зважаючи на невиконання навіть поточного соціального пакету персоналу, реалістичність таких намірів викликає сумнів.

[1] Розділ підготовлено: Галай А., УГСПЛ; Діденко А., ХПГ; Човган В.

[2] Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 р. №654-р «Про схвалення Концепції реформування (розвитку) пенітенціарної системи України» // Офіційний веб-портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/654-2017-%D1%80#n11

[3] Там само.

[4] Проект Закону України «Про пенітенціарну систему» Офіційний веб-портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=62965&pf35401=439483

[5] Новий закон про реформу пенітенціарної системи несе небезпеку порушення прав ув’язнених — експерт // Центр інформації про права людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://humanrights.org.ua/material/projekt_zakonu_pro_penitenciarnu_sistemu_treba_doopracjiuvati__predstavnik_ombudsmana ; Дмитро Ягунов. Минюст наигрался в реформу пенитенциарной системы [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.yagunov.in.ua/?p=1153 ;
Андрій Галай. Як рухається в’язнична реформа? Неофіційний відгук на законопроект про пенітенціарну систему // Українська Гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: /articles/yak-ruhajetsya-v-yaznychna-reforma-neofitsijnyj-vidhuk-na-zakonoproekt-pro-penitentsiarnu-systemu/

[6] Тетяна Курманова. Вбивство в СІЗО: тривожний сигнал для української пенітенціарки // ЦЕНЗОР.НЕТ [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://censor.net.ua/blogs/1106097/vbivstvo_v_szo_trivojniyi_signal_dlya_ukransko_pententsarki ;
У Мін’юсті України скаржаться на недофінансування пенітенціарної системи і некомплект співробітників //Interfax-Україна [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ua.interfax.com.ua/news/general/443593.html

[7] Яна Полянська. Чому «хворіє» пенітенціарна система: трагедія в Одеському СІЗО як дзеркало // Радіо Свобода [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/28688876.html ; https://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=215567&s=print

[8] Алла Котляр. Александр Саенко: «Система сама себя не изменит, не повысит эффективность и не сократит» // ZN,UA [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://zn.ua/internal/aleksandr-saenko-sistema-sama-sebya-ne-izmenit-ne-povysit-effektivnost-i-ne-sokratit-260872_.html

[9] Тетяна Курманова. Минюст наигрался в реформу пенитенциарной системы, и вернулся к прежней ее модели, – юрист // Громадське радіо [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://hromadskeradio.org/programs/kyiv-donbas/mynyust-naygralsya-v-reformu-penytencyarnoy-systemy-y-vernulsya-k-prezhney-ee-modely-yuryst

[10] У Луцькому СІЗО помер 25-річний хлопець. Рідні вказують на сліди від тортур // Центр інформації про права людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://goo.gl/Bajru5

[11] У місцях позбавлення волі використовують «блатних» для підтримки «порядку» – активіст //Радіо Свобода [Електронний ресурс] – Режим доступу:https://www.radiosvoboda.org/a/28690319.html

[12] Доповідь за 2016 рік. Стан реалізації національного превентивного механізму // Уповноважений Верховної Ради України з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://goo.gl/dnUryd

[13] Report to the Ukrainian Government on the visit to Ukraine carried out by the European Committee for the Prevention of Torture and Inhuman or Degrading Treatment or Punishment (CPT) from 21 to 30 November 2016 // Сouncil of Europe [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://rm.coe.int/pdf/1680727930

[14] Олена Ащенко, Вадим Човган. Українське пенітенціарне законодавство У світлі стандартів Комітетів проти катУвань ООН та Ради Європи. – Х.: Права людини, 2014. Деталі проблеми див. у розділі: Човган В. Контакти із зовнішнім світом осіб, що знаходяться у попередньому ув’язненні // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://library.khpg.org/files/docs/1413663568.pdf

[15] Закон України від 18.05.2017 р. №2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» // Офіційний веб-портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2046-19

[16] Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 р. №654-р «Про схвалення Концепції реформування (розвитку) пенітенціарної системи України» // Офіційний веб-портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/654-2017-%D1%80#n11

[17] Пенітенціарна медицина може перейти у сферу управління Міністерства охорони здоров’я // Асоціація українських моніторів дотримання прав людини діяльності правоохоронних органів [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://umdpl.info/news/penitentsiarna-medytsyna-mozhe-perejty-u-sferu-upravlinnya-ministerstva-ohorony-zdorov-ya/

[18] Проект Закону України «Про пенітенціарну систему» // Офіційний веб-портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=62965&pf35401=439483

[19] Кримінальний  процесуальний  Кодекс  України від 13.04.2012 р. №4651-VI // Офіційний веб-портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

[20] Дмитро Ягунов. Фотокопія відповіді Київської місцевої прокуратури №10 [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10154946269041987&set=a.10150879941956987.395636.731941986&type=3

[21] Грізна ХПГ, або сімох засуджених звільнено! // Права людини. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://khpg.org/index.php?id=1499421544

[22] Судді знову скаржаться, що немає кому працювати // ТВІ [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://tvi.ua/novini/suddi-znovu-skarzhatsya-shho-nemae-komu-pracyuvati.html#hcq=YFzHBNq

[23] Україна забрала з ОРДО 166 в’язнів – бажаючих іще кілька сотень // Укрінформ [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/2330897-ukraina-zabrala-z-ordlo-166-vazniv-bazaucih-ise-kilka-soten.html

[24] Правозахисники хочуть створити реєстр засуджених, які вимушено відбувають покарання в ОРДЛО. ВІДЕО // Мультимедійна платформа Магнолія-ТВ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://magnolia-tv.com/video-news/2017-09-19/96413-pravozakhisniki-khochut-stvoriti-re-str-zasudzhenikh-yak-vimusheno-v-dbu

[25] Денис Чернишов. Привітання з прийняттям Бюджету на 2018 рік [Електронний ресурс] – Режим доступу:

https://www.facebook.com/DenysChernyshov.official/posts/343380929404852