Для реалізації Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що критикувався експертами після його прийняття через його фактичне невиконання. Для забезпечення виконання положень цього Закону 3 вересня цього року була прийнята Кабінетом Міністрів України Постанова № 440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою. На сьогодні невиконання рішень національних судів у справах, що стосуються держави залишається основною причиною звернення до Європейського суду з прав людини. Відсутність ефективного механізму відшкодування заборгованостей, присуджених національними судами фактично призводить до невиконання пілотного рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України». У цьому сенсі затвердження Порядку, спрямованого на виконання Закону, є позитивним. Однак, необхідним є проаналізувати чи відповідний механізм є ефективним.

Рішенням відповідно до Порядку визначаються виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” суб’єкти (державний орган, державне підприємство або юридична особа, реалізація майна якої заборонена законодавством), які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року. Порядком погашення заборгованості передбачено, що Заявник повинен подати рішення до органу Державної виконавчої служби за місцезнаходження боржника наступні документи: заяву із зазначенням реквізитів банківського рахунку або необхідні дані для перерахування коштів готівкою, виконавчий документ та/або рішення суду (оригінал або належним чином завірена копія), копію паспорту та ідентифікаційного номеру платника податків.

Після реєстрації заяви вона невідкладно передається на розгляд керівника органу виконавчої служби, який не пізніше наступного робочого дня визначає відповідальну за його виконання особу. Інформацію щодо внесених до реєстру рішень можна знайти за посиланням:

Впродовж семи днів відповідальна особа перевіряє стан виконання рішення і у випадку, якщо таке рішення є невиконаним – включає заяву до відповідної черги:http://stack.informjust.ua/[1].

1. рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, а також у зв’язку з втратою годувальника;
2. рішення, пов’язані з трудовими правовідносинами;

3. інші рішення.

До кожної із цих черг рішення вносяться відповідно до часу їх подання до виконавчої служби. До органу, що здійснює обслуговування казначейських рахунків, здійснюється передача рішень, що надійшли до виконавчої служби до 1 числа місяця, що слідує за звітним періодом щокварталу до 10 числа місяця, що слідує за звітним періодом. Відповідний орган здійснює асигнування у рамках коштів, визначених Законом України про державний бюджет.

Очевидно, що відповідний Порядок спрямований перш за все на виконання рішень, винесених до набуття чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” і виконання яких заморожувалось через відсутність державних гарантій та/або достатніх коштів у бюджеті. У цьому сенсі затвердження Порядку погашення заборгованості за такими справами є позитивним, оскільки поширює відповідні державні гарантії на справи, рішення за якими були ухвалені до набуття чинності відповідного Закону.

У більшості випадків, у яких заявники звертались до ЄСПЛ причиною невиконання рішень національного суду називалась відсутність необхідних коштів у Державному бюджеті України. Цілком очевидно, що навіть найбільш прогресивний механізм забезпечення виконання рішень національних судів залишиться на папері без належного фінансового забезпечення. Відповідно до Закону України про державний бюджет на 2015 р. на забезпечення виконання рішень суду, що гарантуються державою передбачено 150 млн. грн[2]. Ця сума передбачена не лише на забезпечення погашення заборгованості за рішеннями суду, що були ухвалені до 1 січня 2013 р., а також і на виконання винесених після цього рішень. Інформація щодо обсягів наявної заборгованості за відповідними категоріями рішень на сьогодні відсутня у відкритих джерелах, проте заборгованість за окремими справами сягає кількох десятків тисяч гривень. Відповідно, не зважаючи на встановлення порядку погашення заборгованості відкритим залишається питання, чи будуть реально отримані гроші на її погашення, оскільки у бюджеті закладена лише узагальнена стаття. Крім того, у цьому контексті важливим є створення та ведення реєстру відповідних рішень та заборгованостей за ними, оскільки на сьогодні фактично відсутня будь-яка достовірна  інформація щодо необхідних для забезпечення виконання рішень судів коштів.  Без такої інформації неможливо точно розрахувати та закласти у бюджеті відповідні асигнування.

Для порівняння, на виплати на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України у бюджеті закладено 740 824,8 тис. грн., на здійснення судочинства місцевими адміністративними судами — 207 217,4 тис.грн, апеляційними адміністративними судами — 112 439,5 тис. грн[3].