Дослідження юристки Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини Аліни Павлюк щодо подій Іловайської трагедії та відповідальності за її наслідки.

Дослідження доступне ТУТ.

«Події серпня 2014 року залишаються одними з найкривавіших сторінок конфлікту на Сході України. Значна кількість постраждалих, відсутність повної інформації відносно подробиць подій, невизначення винних та затягування розслідування – така реальність другої річниці «іловайської трагедії».

Офіційна статистика втрат «Іловайського котла» – 366 загиблих, 429 – поранених. 158 наших бійців досі вважаються зниклими без вісті. Своя статистика у бійців. Вони її озвучують так: кожен третій – загинув, кожен третій – був поранений і кожен третій – потрапив у полон. Протягом двох років продовжується встановлення осіб загиблих шляхом підтвердження зразків ДНК. Останні дані, які оголошувались, складали 459 загиблих осіб. Окрім того, застосування проти української сторони важкої артилерії призводило до завдання шкоди такої тяжкості бійцям, внаслідок якої не могло залишитися навіть останків тіла.

На офіційні дані впливає те, що основну частину «іловайського угрупування» (прим. – підрозділи ЗСУ, НГУ та МВСУ, які були залучені до операції) складали підрозділи, сформовані з добровольців. Офіційно, по документам військових частин, вони були оформлені в якості резервістів. При чому в кадрових службах військових частин були проблеми з внутрішніми документами: частина бійців відправлялась до зони АТО не будучи зареєстрованими як особовий склад відповідної військової частини.

Крім питання щодо точної кількості постраждалих в «іловайській трагедії», вже протягом двох років залишаються без відповіді і інші. Якими були причини трагедії? Чи можна було уникнути таких наслідків? Чи можна було виконати задум операції наданими силами? Чи були належним чином підготовлені підрозділи? Чи на належному рівні був налаштований обмін інформацією в ході операції? Чому не було відповідної реакції на вторгнення російської армії?

Чим далі розкручувати ситуацію, тим більше виникає питань, які вимагають відповіді. І скільки ж часу ще необхідно, щоб отримати на них відповіді? Спробуємо розібратися в тому, що все ж таки сталося літом 2014 р. в м. Іловайськ…»