Цивілізоване суспільство починається з визнання найвищою соціальною цінністю людини з притаманними їй правами і свободами, що закріплено у статті 3 Конституції України та повинно стати фундаментальною засадою нашої держави.

 

За умовами тримання людини в місцях позбавлення волі міжнародна спільнота та громадськість країни можуть зробити висновки про стан дотримання в країні прав і свобод людини та громадянина, гуманізації суспільства. Адже особи, які відбувають покарання, позбавлені волі, але не мають бути позбавлені інших громадянських прав та гідності.

 

Працюючи помічником міністра внутрішніх справ з питань дотримання прав людини в Харківській області, я неодноразово мав нагоду відвідувати ізолятори тимчасового тримання та інші спецустанови міліції у складі мобільних моніторингових груп, до яких входили  представники правозахисних організацій. І очевидним був той поступ, який намітився у царині забезпечення належних умов утримання людей у спецустановах міліції. Адже приховати від незалежного громадського моніторингу вади й проблеми набагато важче, ніж від своїх внутрішніх «ревізорів». На жаль, нове керівництво Міністерства внутрішніх справ, скасувавши Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС, фактично призупинило й практику громадського моніторингу в МВС. Хочеться вірити, що саме призупинило, а не припинило нанівець.

 

Цікава річ – роль особистості в історії. Хоч би в історії правоохоронних органів. Колишній начальник ГУМВС України в Харківській області Анатолій Євгенович Сліпченко (до речі, єдиний на моїй пам’яті з керівників Харківської міліції, хто не за обов’язком, а дійсно від щирого серця цікавився проблематикою діяльності Громадської ради з питань забезпечення прав людини, за якого правозахисники отримували розуміння та всіляку підтримку) нещодавно очолив управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області.

 

Й одразу діяльність досить закритого відомства стала значно активнішою та відкритішою (принаймні – на Харківщині): пожвавилась співпраця з правозахисними та благодійними організаціями, до установ виконання покарань запрошуються журналісти, підписуються нові угоди щодо забезпечення замовленнями виробництва у колоніях, новий імпульс отримала робота Громадської ради.

 

Самі працівники Харківського управління ДДУПВП зазначають, що А. Сліпченко неодноразово підкреслював на нарадах та зустрічах з керівництвом колоній, що вітчизняну пенітенціарну систему необхідно гуманізувати, потрібно зробити все для того, щоб ув’язнені на Харківщині перебували в належних, людяних умовах.      

 

Можливість пересвідчитися на власні очі, як відбуваються перетворення в установах виконання покарань Харківської області, я отримав на минулому тижні, коли мене, як голову правозахисної організації «Центр правових та політичних досліджень «ДУМА» запросили відвідати Качанівську жіночу виправну колонію.

 

Європейські пенітенціарні Правила (надалі – ЄПП), що встановлюють мінімальні стандарти поводження з ув’язненими, проголошують: «Тюремне ув’язнення, позбавляючи людину свободи, вже само по собі є покаранням. Тому умови утримання та режими у місцях ув’язнення не повинні погіршувати заподіяні таким чином страждання… Повинні бути задіяні всі зусилля для того, щоб режими, що застосовуються в місцях позбавлення волі, були встановлені і використовувалися таким чином, щоб… забезпечити умови життя, сумісні з людською гідністю та нормами, прийнятими в суспільстві» (п. 64 – 65). http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=4&nreg=994_032&new=1

 

Отже, порівняти, наскільки відповідають європейським мінімальним нормам умови утримання ув’язнених у Качанівській колонії, й було моїм власним завданням.

 

Приміщення в місцях позбавлення волі. ЄПП, п. 15: «Приміщення, в яких містяться ув’язнені, і, зокрема, спальні місця, повинні задовольняти вимогам санітарії і гігієни з належним урахуванням кліматичних умов, особливо в тому, що стосується кубатури повітря, розумної площі, освітлення, опалення та вентиляції».

Одразу зазначу, що всього у колонії перебувають 738 жінок, які розміщуються у 9 відділеннях. У 3-х з них вже проведено якісний ремонт, ремонтні роботи тривають ще в 1-му відділенні (обсяг виконаних там робіт складає приблизно 50 %). Як і у всій системі ДДУПВП відбувається перехід від використання величезних приміщень казарменого типу до кімнат, розташованих за блочною схемою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кімнати розраховані на 10 – 15 чол., у відділеннях, де проведено ремонт, вони просторі, обладнані санвузлом, в якому є навіть біде. Великі неґратовані вікна з теплозберігаючих склопакетів (у більшості з кімнат) забезпечують належне природне освітлення й доступ повітря. У кожному блоці є душова, сушильня для одягу та взуття. На території установи – власні лазня (обладнана геліоколекторами) та пральня. Опалення в колонії – централізоване. За словами керівництва колонії, було не завжди якісним, але, після того, як поміняли декілька кілометрів комунікацій, у кімнатах під час опалювального сезону тепло. Влітку, звісно, – теж, але про це мова піде нижче.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харчування ув’язнених. ЄПП, п. 25.1: «Відповідно до вимог, встановлених органами охорони здоров’я, адміністрація надає ув’язненим у відведений для цього час належним чином приготовлену і подану їжу, яка задовольняє, з точки зору якості та кількості, розробленим нормам харчування і вимогам сучасної гігієни…» ЄПП, п. 25.2: «Кожен в’язень повинен мати доступ до питної води».

Засуджені забезпечені триразовим гарячим харчуванням. Приймання їжі здійснюється в їдальні, що розрахована на 536 місць. Їдальня складається з обідньої зали, гарячого, м’ясного, рибного та овочевого цехів, хлібопекарні, приміщень для нарізання хлібу та для миття посуду, комори для зберігання сухих продуктів. До речі, в день, коли я відвідував колонію, до обіднього меню засуджених входили: хліб, суп перловий, каша рисова, гуляш курячий та огірок. З огірками проблем не буде і взимку, адже вже заготовлено 10,4 тонн власної консервації. Ті ув’язнені, що мають медичні показання, отримують спеціальне дієтичне харчування. Крім того, у відремонтованих відділеннях колонії обладнані кімнати для прийому їжі, в яких засуджені мають можливість розігріти продукти, передані їм з волі або придбані у місцевій крамниці, та скуштувати їх. Щодо води, в їдальні щодня кип’ятять її у 2-х великих казанах та забезпечують нею жінок у виробничих приміщеннях та житлових блоках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Медичне обслуговування. ЄПП, п. 26.1: «Кожну пенітенціарну установу слід обслуговувати хоча б одним лікарем загальної практики… Воно повинно включати психіатричну службу, що забезпечує діагностику і, якщо необхідно, лікування психічних розладів». ЄПП, п. 26.3: «Кожному ув’язненому надається можливість користуватися послугами професійного зубного лікаря».

В амбулаторії медичної частини здійснюють прийом засуджених лікарі-фахівці: терапевт, гінеколог, стоматолог, психіатр, нарколог. Також амбулаторія оснащена рентгенологічним та фізіотерапевтичним кабінетами, маніпуляційною, бактеріологічною лабораторією. В аптечках є необхідні вкладки проти ВІЛ/СНІДу. Мені довелося спілкуватися із засудженими жінками, які на той час знаходились у внутрішньому дворі колонії. Вони не працювали, через медичні показання. За їх словами, лікар їх уважно оглянув, надав необхідну консультацію та ліки.   

 

Релігійна та моральна підтримка. ЄПП, п. 46: «Кожному ув’язненому дозволяється, у міру можливості, задовольняти свої потреби релігійного, духовного чи морального порядку і для цього бути присутнім на службах або зборах у місці позбавлення волі…».

Для забезпечення релігійних потреб засуджених на території колонії відкрито та освячено православний храм, в якому щопонеділка здійснюється богослужіння. Також відправи проводять представники релігійних громад «Нове покоління», «Церква Христова» та «Ясна поляна». В колонії, як і в цілому в установах виконання покарань у Харківській області, сприяють представникам релігійних громад зустрічатися із парафіянами відповідних конфесій.

 

Праця. ЄПП, п. 71.1: «Праця в місцях позбавлення волі розглядається як позитивний елемент виправного впливу, професійної підготовки та адміністративного управління». ЄПП, п. 71.4: «Надана робота, у міру можливості, повинна бути такою, щоб підтримувати або покращувати здатності ув’язненого нормально заробляти собі на життя після звільнення». ЄПП, п. 71.5: «Ув’язненим, яким це може стати в нагоді згодом, і особливо молоді, надається професійно-технічне навчання корисним спеціальностям».

В колонії працює швейне виробництво та дільниця деревообробки. Також є дільниці малокваліфікованих робот. Гроші, які заробляють засуджені, зараховуються на спеціальні особисті картки. Жінки казали, що ці кошти перераховують своїм дітям, що знаходяться на волі, також купують продукти та особисті речі у місцевій крамниці. Організована діяльність щодо залучення засуджених до навчання: в установі працює навчальний центр, який забезпечує професійну підготовку засуджених. Зокрема, у липні були проведені заліки та видано 55 свідоцтв про присвоєння спеціальностей за фахом (швачка та будівник).

 

Бібліотека. ЄПП, п. 82: «У кожному місці позбавлення волі повинна бути бібліотека, призначена для всіх категорій в’язнів, повністю укомплектована художньою та навчальною літературою, й ув’язнених потрібно заохочувати користуватися нею».

В колонії працює книгозбірня для засуджених із бібліотечним фондом у майже 10,5 тис. книжок (близько 15 на 1 засуджену). У бібліотеці є читальний зал, архів для збереження літератури. 498 засуджених є постійними читачами бібліотеки. Крім того, у кімнатах соціально-виховної роботи у кожному відділенні Качанівської колонії містяться підшивки газет.

 

Фізкультура, спорт і дозвілля. ЄПП, п. 83: «Пенітенціарні режими визнають важливість для фізичного та психічного здоров’я належним чином організованої діяльності, спрямованої на підтримку хорошої фізичної форми, занять спортом та організації дозвілля».

У колонії обладнаний спортивний майданчик. У стадії розбудови знаходиться спортзал. Засуджені, з їх слів, мають можливість грати у волейбол та настільний теніс. З метою розвитку корисної ініціативи та зайнятості засуджених в установі працюють гуртки за інтересами. В колонії діє кімната психоемоційного розвантаження, реконструйовано куточок живої природи. Багато зелених насаджень.

 

З огляду на літню спеку, яка встановилася цього року, керівництво колонії застосувало заходи, спрямовані на попередження погіршення стану здоров’я засуджених. Зокрема, припинена будь-яка праця на відкритому сонці, у всіх приміщеннях (виробничих і житлових) застосовують часті провітрювання, жінки мають можливість приймати душ у бані по декілька разів на день. У місцеву крамницю завезли вентилятори, які, природно, користуються особливим попитом.

 

 

 

 

 

Аксіомою є той факт, що права краще дотримуються за умов, коли люди добре обізнані про них, через те  й можуть себе захистити. Характерно, що у житлових приміщеннях колонії на стендах розміщена різноманітна інформація про права, зокрема, контактні дані низки правозахисних організацій, відомості щодо процедури умовно-дострокового звільнення та помилування, навіть основні положення процедури звернення до Європейського суду з прав людини.

 

Можливо, комусь своєрідний звіт  про здійснений мною моніторинг Качанівської колонії здасться певним  панегіриком. Втім, не тільки позитивні реляції викликає побачене й почуте мною. По-перше, на теперішній час лише 1/3 житлових приміщень установи відремонтовано відповідно до європейських норм. По-друге, Качанівська колонія – дійсно одна з найкращих на Харківщині, тому, напевно, умови тримання в інших виправних установах можуть бути не такими якісними. По-третє, проблем вистачає й у адміністрації жіночої колонії, адже держава, з одного боку, проголошуючи курс на забезпечення європейських стандартів утримання ув’язнених, з іншого, не тільки не надає для цього необхідних коштів, але й не виплачує вже зароблені (див. Держава заборгувала Качанівській колонії мільйон гривень за марлеві пов’язки). Зважаючи, що всі роботи з переобладнання проводяться силами засуджених та персоналу колонії за рахунок надходжень від власного виробництва, така затримка із проплатою не дає змоги завершити вже наполовину здійснений ремонт ще 1-го відділення. І це при тому, що ніяких податкових пільг для підприємств, розташованих у місцях позбавлення волі, не існує.

 

Але заповзятість та бажання працювати, які виявляють керівництво управління ДДУПВП у Харківській області та працівники Качанівської колонії, свідчать про те, що позитивні зрушення у питанні покращення умов тримання засуджених у даній установі – не випадковість, і не данина «модній тенденції», а результат наполегливої роботи, яка ґрунтується на свідомому внутрішньому переконанні    

 

 

 

 

 

 

 

Довідка про установу:

 

У 1927 році на території колишньої садиби поміщика Качанова була організована філія Харківського БУПРа (будинку примусових робіт). В маєтку були організовані та розміщені майстерні з ремонту взуття, відкрита кузня з виготовлення сільськогосподарських знарядь праці. В 1957 році установа реорганізована в жіночу трудову колонію. На сьогоднішній день Качанівська виправна колонія № 54 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області  – це кримінально-виконавча установа мінімального рівня безпеки з загальними умовами для тримання жінок. На її території також розташований та функціонує сектор середнього рівня безпеки для тримання жінок, засуджених до довічного позбавлення волі.