ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ МОНІТОРИНГОВОГО ВІЗИТУ:

Мета візиту: Проведення фокус-групового дослідження серед дітей-учнів спеціальних шкіл для осіб з інвалідністю, що проживають на територіях, де уряд України не здійснює свої повноваження або здійснює їх не у повному обсязі та дітей, сім’ї яких є внутрішньо переміщеними особами.

Місце проведення:

1. Слов’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для сліпих та слабозорих дітей I-III ступенів. Адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов’янськ, вул. Комунарів, 6.
2. Харківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І – ІІІ ступенів № 6 для дітей зі зниженим слухом. Адреса: м. Харків, вул. Ф. Крала, 49, тел. (0572) 93-50- 98.
3. Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс № 8» для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. Адреса: м. Харків, вул. Межлаука, 10/5, тел. (057)392-23- 17.
4. Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс ім. В.Г. Короленка для сліпих дітей. Адреса: м. Харків, вул. Сумська, 55, тел. (057) 700-48- 70.

Дата проведення: 23-24 травня 2016 року.

Завдання:

1. Проаналізувати масштаби переселення дітей з інвалідністю та сімей, де виховуються діти з інвалідністю.
2. Окреслити перешкоди евакуації та/або перетину «лінії зіткнення» дітьми з інвалідністю.
3. З’ясувати умови забезпечення прав дітей з інвалідністю, сім’ї яких є внутрішньо переміщеними особами.
4. Окреслити аспекти дотримання прав дітей з інвалідністю, що проживають в окремих районах Донецької та Луганської областей, на території яких уряд України не здійснює своїх повноважень або здійснює їх не у повному обсязі.

Методи:

1. Проведення фокус-групи із дітьми-учнями спеціальних шкіл.
2. Інтерв’ювання персоналу спеціальних шкіл.
3. Опитування фахівців Управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації.

 

ОПИС ВІЗИТУ:

Під час моніторингового візиту було відвідано 1 школу-інтернат у місті Слов’янську та 3 школи-інтернати у місті Харкові:

1. Слов’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для незрячих та слабозорих дітей I – III ступенів. У школі навчається 141 учень, та на кінець травня 2016 року у школі виховувались 13 дітей-переселенців у віці від 6 до 19 років з таких населених пунктів, як Донецьк, Ясинувата, Торез, Сніжне, Горлівка, Докучаєвськ.

2. Харківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 6 I – III ступенів для слабочуючих дітей. У школі перебуває 149 учнів, з них – 8 дітей-переселенців у віці 8 – 13 років, з таких населених пунктів, як Донецьк та Макіївка.

3. Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс № 8 для дітей з порушенням опорно-рухового апарату. Заклад нараховує 276 учнів, з них – 4 дітей з таких населених пунктів, як Дебальцеве, Антрацит, Костянтинівка, Горлівка.

4. Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс ім. В.Г. Короленка для незрячих та слабозорих дітей. На кінець навчального року у закладі навчалось 172 учні, з них 3 дітей,з таких населених пунктів, як Донське та Слов’янськ.

Результати опитування дітей у фокус-групах

Методика опитування дітей у фокус-групах була розроблена з огляду:

• Мінімальних стандартів ООН щодо захисту дітей при наданні гуманітарної допомоги, що ґрунтуються на міжнародному праві у галузі прав людини, гуманітарному праві та міжнародному праві щодо біженців/мігрантів;
• Принципів Конвенції ООН про права дитини, а саме:
  • Виживання та розвиток;
  • Недискримінація;
  • Участь дитини;
  • Забезпечення найкращих інтересів дитини
• Керівних принципів ООН з питань переміщення осіб всередині країни;
• Керівних принципів роботи з дітьми без супроводу та дітьми, розлученими з батьками (Safe the Children, ЮНІСЕФ, 2004);
• Керівних принципів Міжвідомчого постійного комітету з охорони психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в умовах надзвичайних ситуацій (МПК 2007)
• Мінімальних стандартів освіти: готовність; відповідні дії; відновлення (INEE, доповнено у 2011 р.)
• Робота з людьми з інвалідністю у місцях вимушеного  переселення (УКВБ, 2011);
• Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р.

В рамках проведення фокус-груп у вищезазначених закладах було опитано 17 дітей ВПО:

1. 11 дітей-переселенців у віці 6-18 років у Спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті для незрячих та слабозорих дітей I – III ступенів м. Слов’янськ.

Всі діти навчались у цій школі до збройного конфлікту: діти почали навчання з підготовчої групи, першого та другого класу. Лише четверо з переміщених дітей проживають у Слов‘янську без батьків і, таким чином, перебувають у закладі постійно. Під час зимових і літніх канікул діти, під наглядом батьків, повертаються додому, на окуповані території Донецької і Луганської областей. Діти передаються лише батькам. За словами дітей дорога є довгою (багато часу займають перевірки на блокпостах), але, за їхніми словами, безпечною. Для перетину контрольованих і неконтрольованих державою кордонів діти з батьками користуються автобусами приватних перевізників, так як подорож на автівці займає більш часу через ретельні перевірки. Ніяких пільг при перетині кордону родинам з дітьми, в тому числі і з дітьми з інвалідністю, жодною зі сторін не надаються.

Під час початку обстрілів у травні 2014 року 18 дітей було евакуйовано у місто Ізумрудне, у рекреаційний табір. 6-8 дітей співробітники закладу по проханню батьків забрали з собою додому, потім батьки їх вивезли.  За словами директора школи, адміністрація закладу спостерігає за ситуацією в окупованих населених пунктах, куди планують їхати діти, і, у разі ускладнення ситуації, має запасний варіант направлення цих дітей у рекреаційні табори відпочинку. Решта дітей проживають з батьками або з одним із батьків у місті і знаходяться у закладі на правилах денного перебування (навчання, реабілітація, участь у гуртках). Всі діти забезпечені 5-разовим харчуванням і залучені до позакласної творчої діяльності. Двоє дітей мали посттравматичний синдром (ПТСР), пов’язаний з пережитим досвідом і наслідками збройного конфлікту, маєть пробеми із засинанням. За словами решти дітей, вони відвідували психолога закладу і наразі не мають жодних проблем.

Опитування відбувалось у присутності заступниці директора школи з навчальної роботи, котра час від часу втручалась у процес. Діти були підготовлені до фокус-групи і, певною мірою, налаштовані відповідати лише позитивно. Такий підхід призвів до того, що Особа 1, яка має проблеми з виплатами за інвалідністю, не наважилася підняти це питання у групі, і була викликана адміністрацією школи окремо вже після фокус-групи.

Особа 1 перебуває під опікою бабусі, з котрою переїхала з Донецької області. Мама, незряча, проживає на окупованій території і немає змоги виїхати. З моменту набуття повноліття Особа 1 не отримує відповідної субсидії. Під час повторного інтерв’ю, Особа 1 розповіла, що через припинення виплат вони з бабусею обмежені у доступі до базових засобів існування та стають перед проблемою житла: орендар загрожує виселенням. Представниками Української гельсінської спілки було надано контакти приймальні УГС у м. Слов’янську, де відразу після звернення дитині і бабусі буде надана безкоштовна допомога у вирішенні проблеми.

2. 3 дітей-переселенців з 8 у Харківській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті № 6 I – III ступенів для слабочуючих.

Шестеро дітей з восьми проживають у інтернаті, двоє орендують житло недалеко від закладу. На момент опитування четверо дітей, за словами директора школи, хворіли на застуду; одна дитина має тяжку форму аутизму і не може відповідати на питання. За словами вихователя, що її супроводжує, дитина проживає у родині, яка знімає квартиру у Харкові; родина має середній достаток; піклується про дитину і, попри застереження адміністрації школи і викладачів-реабілітологів, має бажання перевести дитину до загальноосвітньої школи на умовах інклюзії. Опитані діти переїхали з Донецької і Луганської області. Всі забезпечені 5-разовим харчуванням і залучені до роботи у гуртках. Опитування проводилось без присутності адміністрації школи і викладачів.

Особа 2, переїхала з Луганської області в самому початку збройного конфлікту. ПТС у дитини відсутній (не бачила і не чула нічого, пов’язаного з війною). Спочатку родина поїхала до Києва, але через високі ціни і рівень життя, переїхала до Харкова. Останні 2 роки Особа 2 мешкає у зйомній квартирі. Батько перебуває на окупованій території. Особа 2 навчається за програмою денного перебування. Особа 2 має багато друзів-харків’ян, школа подобається більше, ніж у Луганській області через велику кількість друзів, цікавих гуртків та увагу викладачів. Дитина дуже відкрита і позитивна, допомагала у спілкуванні з двома іншими дітьми. Родина не відвідує окуповані території.

Особа 3, у закладі навчається 2 роки; дитина на денному перебуванні, доглянута і весела. Про заклад має позитивне враження, має багато друзів. Як повідомила Особа 3, родина виїхала з міста проживання, коли в місто увійшли танки. ПТС відсутній. На всі питання стосовно харчування, лікування, навчання Особа 3 позитивні відповіді. Проте, мріє повернутися додому.

Особа 4, у школі навчається 2 роки. Опитування Особи 4 ускладнювалось не стільки інвалідністю, скільки важкою формою педагогічно-психологічної занедбаності. За словами директора школи, родина Особи 4 не є благополучною через алкогольну залежність батька і низькі статки родини. Особа 4 не розуміла питань і не могла дати на них відповіді (за словами Особи 2, яка перекладала для Особи 4 мовою жестів). На вигляд дитина охайна (речами забезпечує педколектив школи), весела і дуже жвава.

3. 3 дітей-переселенців з 4 у Харківському спеціальному навчально-виховному комплексі № 8 для дітей з порушенням опорно-рухового апарату.

Опитування проходило без участі адміністрації школи. З початку конфлікту у закладі перебувало 8 дітей-ВПО. 4 сім’ї залишили інтернат: 2 повернулися до окупованих територій: Луганська, Донецька; одна сім’я переїхала до Молдови, ще одна – у Київ.  Одна дитина із 4-х переселенців, що продовжують навчання у закладі, була хвора на момент проведення фокус-групи на застуду і залишилась вдома. Всі діти, окрім Особи 5 знаходяться на денному перебуванні, живуть у повних родинах, забезпечені 5-разовим харчуванням. Одна сім’я проживає у модульному містечку, але дізнатися про умови проживання там не вдалося.

Особа 5, рік тому батьки привезли її з Донецької області. ПТСР відсутній, так як родина з початком військового конфлікту переїхала у інший населений пункт, де не було війни. До влаштування у заклад Особа 5 пересувалася на візку і навчалася вдома. За рік Особа 5 стала на ходунки і намагається пересуватися сама. Це надає дитині наснаги і мотивує до руху. Особа 5 фізично слабка, живе в окремій великій кімнаті, навчається з викладачами індивідуально, проте не відчуває себе ізольованою: до неї постійно приходять однокласники, а старші школярі допомагають з уроками. Дитина дуже щаслива тим, що має друзів, спілкування, бере посильну участь у шкільних заходах і знаходиться у соціумі. Налаштована провести канікули з родиною, але дуже хоче повернутися до школи.

Особа 6, перебуває в закладі 2 роки. Як зауважила Особа 6, ій подобається усе, окрім харчування – годують погано. Таке зауваження може мати дещо суб’єктивний характер. Особі 6 більше подобається харківська школа, ніж її минула; Особа 6 каже, що там її ображали, а тут вона має багато друзів, гарне спілкування. Родина не має намірів переїжджати або відвідувати окуповану територію.

4. 3 дітей-переселенців у Харківському спеціальному навчально-виховному комплексі ім. В.Г. Короленка для незрячих та слабозорих дітей.

Опитування дітей проходило без присутності шкільної адміністрації та викладачів. Діти висловили задоволення від навчання у закладі, лікувальних процедур, уважних викладачів. Всі сказали, що навчатись тут краще, ніж вдома через більшу кількість гуртків і можливостей займатись творчою діяльністю.

Також у закладі навчаються діти з АР Крим. Після анексії пів-острову телефонували з адміністрації нової влади директору з вимогою надіслати списки дітей, що навчаються у Харкові, щоб позбавити їх виплат у Криму. Директор відмовився. Наразі діти проживають у родичів, друзів, і прописані у Харкові.

Особа 7 переїхала з Донецької області, навчається у закладі рік, проживає з мамою, батько знаходиться на окупованій території. Особа 7 планує поїхати до батька на канікулах. В основному знаходиться на денному перебуванні, за винятком кількох ночей. Ночувати у школі сподобалось, кімнати затишні, санузли у хорошому стані, власні речі тримати дозволяється. Крім неї у кімнаті ночувало ще 3 особи однієї з нею статі.

Школа Особі 7 подобається, вона показує гарні результати у спорті, займається боротьбою, має багато друзів. Особа 7 каже, що часом трапляються сутички з однокласниками. Особа 7 пережила ПТС, мала розлади зі сном і тривалий час працювала з психологом, але зараз почувається нормально, хоча пам’ятає обстріли, шум гелікоптерів і військової техніки.

Особа 8, у закладі 2 роки, повна родина, переїхали з Донецької області. ПТС відсутній: сім’я переїхала до початку трагічних подій. Особа 8 гарно вчиться, дуже серйозна, професійно займається музикою. Всім задоволені, їжа подобається, має багато друзів і гарно висловлюється про педагогів. Хоче продовжувати навчання у цьому закладі.

Особа 9, переїхала з Донецької області, виховується у повній родині. Особа 9 перший рік у закладі. Все подобається. Особа 9 кілька разів залишалась на ніч. Зі слів Особи 9, одного разу вона ночувала в кімнаті з двома особами однієї з нею статі і однією особою протилежної. ПТС відсутній. Планує з батьками та братом відвідати свою домівку.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1. Забезпечення принципу єдності родини

За міжнародними нормами і стандартами принцип єдності родини має дотримуватись на всіх етапах переміщення дитини і перебування в спеціальних закладах. Принцип єдності і реалізація права на виховання у сімейному оточенні є ключовим підходом при плануванні довгострокових рішень щодо дитини в усіх відвіданих закладах. Водночас, адміністрація інтернатних закладів має постійно мотивувати батьків до якнайбільшого перебування дитини у сімейному оточенні (наприклад, не залишати дитину у закладі заради харчування, якщо є можливість нагодувати дитину вдома, тощо). В усіх закладах, окрім кількох дітей у Слов’янському інтернаті, діти проживають у сімейному середовищі і отримують підтримку від батьків, тож принцип єдності родин не порушується.

2. Забезпечення права на адекватний рівень життя

Всі шкільні будівлі виглядають теплими і відремонтованими. Всі опитані діти підтвердили, що забезпечені 5-разовим харчуванням, в тому числі гарячим харчуванням. Майже всі діти підтвердили, що їжа смачна і їм подобається, але найсмачніша страва, яку назвала більшість – сосиски. Діти підтвердили, що мають належний доступ до засобів гігієни, але експерти помітили, що у навчально-виховному комплексі №8 для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату були відсутні стільчаки. За словами опитуваних, спальні і туалетні кімнати їх задовольняють. Діти, котрі постійно перебувають у закладі, вчаться себе обслуговувати і допомагають молодшим дітям користуватися засобами гігієни і наводити лад у своїх приміщеннях. Проте, адміністрації Слов’янської школи-інтернату потрібно звернути увагу на одяг дітей, котрі постійно перебувають у закладі: одяг виглядає поношеним і втратившим колір, шкарпетки незрячого хлопчика були в дірках, одяг учениці 7 класу виглядав несвіжим. Також у м. Слов’янську було зафіксоване порушення у наданні допомоги за інвалідністю дитині-ВПО.

3. Забезпечення права на освіту

Діти у кожному із закладів демонструють значні досягнення у спорті та художній творчості, і значно менше у навчальній діяльності. Але за словами опитаних дітей, старші учні і вчителі завжди готові допомогти у засвоєнні навчального матеріалу. Проте, були зауваження від дітей, що через підготовку до конкурсів та фестивалів вони вимушені пропускати уроки і потім їм важко наздогнати програму. Адміністрації закладів мають вживати всіх можливих засобів для того, щоб освіта дітей з інвалідністю була такого ж рівня і якості, як і дітей без інвалідності. Необхідно відзначити здобутки Слов’янської школи щодо профорієнтації старших школярів: майбутні випускники демонстрували вмотивований вибір професії.

4. Психологічна підтримки і медична допомога

Всі опитані діти, окрім однієї, запевнили, що вони проходять постійні обстеження медичними працівниками закладів, а за потреби і інших необхідних фахівців. Діти, котрі мали розлади зі сном, страхи та знервованість через ПТСР, певний час працювали із психологами для подолання зазначених проблем. Всі діти, окрім однієї, підтвердили, що на даний час не відчувають негативних симптомів, які їх турбували у минулому. В усіх закладах медичні, маніпуляційні та карантинні кабінети належним чином устатковані та обладнані.

5. Забезпечення принципу недискримінації

Всі опитані діти говорили про велику кількість друзів у закладі. Жодна дитина не повідомила про факти дискримінації за територіальною чи іншою ознакою. Це свідчить про належний рівень інтеграції дітей у нове шкільне середовище.

6. Недопустимість фізичного насильства та інших шкідливих практик

Факти фізичного, сексуального характеру або інших шкідливих практик не виявлені у ході опитування дітей. Зовнішні ознаки насильства також не були виявлені.

7. Попередження небезпеки та травматизму

Зони збройного конфлікту та пост-конфліктні території наражають на велику небезпеку всіх дітей і особливо дітей з інвалідністю: міни, боєприпаси, вибухонебезпечні предмети, зруйновані будівлі все це може призвести до травматизму або загибелі дитини. Діти, котрі планують відвідати такі території найбільше вразливі до небезпеки і травматизму і потребують додаткової інформації та знань про те, як запобігати небезпеці і не піддавати себе ризику травмування. Під час опитування, діти, котрі повертаються до Луганської і Донецької областей, підтвердили, що з ними проводиться належна профілактична робота з питань запобігання небезпеці і травматизму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цей звіт підготовлено в рамках проекту «Права людини в дії», який впроваджує Українська Гельсінська спілка з прав людини завдяки щедрій підтримці американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).

Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 50 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів.

Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine