скорочення. переважне право залишитись на роботі як особа, в сімї якої немає інших працівників з самостійним заробітком. Мене хочуть звільнити за скороченням штату. Я вважаю що маю переважне право залишитись на роботі (бути переведеною на іншу посаду) як особа, в сімї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, але чи зможу я це довести? Мені 26 років. Проживаю окремо від батьків за договором оренди. В паспорті – реєстрація за адресою, де проживають батьки. Адреса фактичного проживання інша. Спільного господарства чи робіт з батьками не ведемо. Батьки мають самостійний дохід і при доброму здоровї, тому мого піклування наразі не потребують. Так само вони не братимуть мене на утримання, якщо мене звільнять. По факту вся моя сімя – це я сама. Сама забезпечую себе всім необхідним для життя. І моя робота – це моє єдине джерело доходу. Чи дійсно я маю переважне право залишитись на роботі як особа, в сімї якої немає інших працівників з самостійним заробітком?

Відповідь
Відповідно до статті 42 Кодексу законів про праці України «при скороченні чисельності чи штату працівників у зв&#146язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним – при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім&#146ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п&#146яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України».
Вихідіним положенням для визначення за тією чи іншою особою переважного права на залишення на роботі є в першу чергу кваліфікація та продуктивність праці. Перелічені у пунктах 1-9 критерії застосовуються лише у випадку визначення переважного права на залишення на роботі за працівником із числа працівників із однаковими кваліфікацією та продуктивністю праці.
На практиці для виявлення таких працівників роботодавцем здійснюється порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо. Така позиція викладена у листі Міністерства соціальної політики України №80/06/187-12 від 21 травня 2012 року.
До кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівники, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять усі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві, а не тільки тих, хто працює в структурному підрозділі, в якому виконував роботу чи обіймав посаду працівник, який підлягає звільненню.
Пункт 2 частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України визнає переважне право на залишення на роботі за особами, у сім&#146ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком.
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України «сім&#146ю складають особи, які спільно проживають, пов&#146язані спільним побутом, мають взаємні права та обов&#146язки».
Оскільки у пункті 2 частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України мова йде про сім&#146ї, перевага не повинна визнаватися за особами, які проживають одиноко, без сім&#146ї.
Враховуючи вищенаведене, пункт 2 частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України не визнає за особами, які проживають самостійно, тобто без сім’ї, права на переважне залишення на роботі.