Чи не порушуються права випускників медичних вузів(бюджет, лікувальна справа), коли МОЗ не даює право на самостійний вибір спеціальності та місця работи? В реаліях, після закінчення вузу випускник має відпрацювати 3 роки за направленням. Таким чином, випускник «примусово працевлаштується». Хоча ідея примусових відпрацювань суперечать нормам Конституції (ст. 8, 9, 22, 43, 53 та п.1 Перехідних положень), нормам Кодексу законів про працю (ст. 2), Закону “Про зайнятість населення” (ст. 1, 4 та 8), ратифікованим Україною Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод” (ч. 2 ст. 4) та Конвенції Міжнародної організації праці “Про скасування примусової праці” (№ 105, ст. 1, п. б). Тобто згідно з чинним законодавством, держава гарантує громадянам країни право на вільний вибір професії, роду занять та роботи. Причому Україна зобов’язалася скасувати примусову або обов’язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми, зокрема “як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку”. Згідно основного Закон держави – Конституція України визначає в ст. 53, що держава забезпечує доступність та безоплатність вищої освіти в державних і комунальних закладах. Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідь.

Стаття 53 Конституції України визначає право кожного на освіту, у тому числі вищу. Стаття 43 Конституції встановлює право кожного на працю, «яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.» Дане положення має досить глибокий зміст, оскільки крім права на працю як такого, що вже є досягненням і показником соціальної держави, забороняє примусову працю. Така норма відповідає міжнародному законодавству, ратифікованому Україною – Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод” (ч. 2 ст. 4) та Конвенції Міжнародної організації праці “Про скасування примусової праці” (№ 105, ст. 1, п. б).

З іншого боку, Постанова КМУ «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» № 992 від 22.08.1996 встановлює обов’язок «осіб, що навчаються за спеціальностями медичного профілю,» відпрацювати не менше трьох років на виконання угоди про підготовку фахівців з вищою освітою.
Розірвання такої угоди відповідно до Постанови можливе у випадках:
– встановлення інвалідності 1 або 2 групи, внаслідок чого випускник не може виїхати на роботу за призначенням;
– встановлення інвалідності 1 або 2 групи у дружини (чоловіка) випускника, одного з батьків (або осіб, які їх замінюють) випускника;
– якщо випускник – вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину у віці до трьох років, або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку);
– одинока мати або батько, які мають дитину до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
– проходження чоловіком (дружиною) служби за контрактом у Збройних Силах, Держприкордонслужбі, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Національній гвардії, Держспецтрансслужбі, Держспецзв’язку, на посадах рядового і начальницького складу у правоохоронних органах, органах і підрозділах цивільного захисту, поза місцем розташування замовника;
– вступу до університету, академії, інституту для випускників коледжів та технікумів;
– неможливості надання випускникові роботи за спеціальністю згідно з медичним висновком (якщо медичний огляд для прийняття на роботу відповідно до законодавства є обов&#146язковим) або висновком медико-соціальної (експертної) комісії;
– банкрутства замовника.

Вирішуючи питання, чи “обсяг безоплатної вищої освіти (на конкурсній основі) обмежується виключно обсягом державного замовлення” або ж “чи є пріоритетним для державних і комунальних навчальних закладів забезпечення права громадян безоплатно здобувати вищу освіту,” Конституційний Суд України у Рішення №5-рп/2004 у справі про доступність і безоплатність освіти вирішив:
«безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України.
Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (частина четверта статі 53 Конституції України в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення).»

Більш того, ст. 63 та 64 Закону України «Про вищу освіту» №1556-VII від 01.07.2014 не лише не передбачає трирічного відпрацювання, а й не визначає такого обов’язку серед кола обов’язків осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах. Постанова КМУ «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» № 992 від 22.08.1996 є підзаконним нормативно-правовим актом, який повинен відповідати законам та Конституції України.

На жаль, відповідної судової практики вищих судових інстанції на основі нового закону на даний момент не набуто. Так, у липні 2014р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відхилила касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області та ухвалу апеляційного суду Вінницької області про стягнення вартості навчання мотивуючи рішення тим, що відповідачем не було виконано умов цивільно-правового договору – «Виходячи із положень п. п. 8, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, випускник вищого навчального закладу зобов&#146язаний відпрацювати за місцем призначення не менш трьох років, а в разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його за ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов&#146язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання.»
У цьому контексті дуже важливим було б отримати тлумачення Конституційного Суду України щодо відповідності Постанови КМУ «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» № 992 положенням ст. 53 Конституції України.