Мені і моїм колегам на підприємстві ТОВ не виплатили заробітну плату більше ніж за два місяці. Ми звернулися до органів прокуратури, але це результату не дало. Чи можна колективно звернутися до суду з позовом про виплату заробітної плати? Який порядок дій має бути?

Відповідь юриста:

Конституція України гарантує право на своєчасне одержання винагороди за працю. Закон України “Про оплату праці” вказує, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору  на підставі укладеного трудового договору. (ст. 21)

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці. (ст. 97 КзпП України)

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. (ст.115 КЗпП України)

За порушення норм КЗпП України для керівника підприємства передбачена кримінальна та адміністративна відповідальність згідно зі ст.172 Кримінального кодексу України “Грубе порушення законодавства про працю” та ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення “Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці”

У випадку затримки виплати заробітної плати:

• Слід звернутись безпосередньо до роботодавця та дізнатись причини такої затримки.
• Написати на ім’я роботодавця заяву з вимогою виплатити заробітну плату та компенсувати втрату частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати з урахуванням індексу зростання цін та вимогою обґрунтування підстав затримки у виплаті коштів.
• При відмові виплатити заробітну плату працівникові слід звернутися до прокуратури із заявою про невиплату заробітної плати та притягнення винних осіб до відповідальності.
• Також можна звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованої заробітної плати та відшкодування завданої її невиплатою шкоди.

Отже, у разі виникнення затримки виплати заробітної плати працівник має право звертатися до суду за захистом своїх прав з позовною заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Трудові спори розглядаються в районних, районних в містах, міських чи міськрайонних судах (ст. 231, 232 КЗпП України).

За загальними правилами підсудності, визначеними у ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред’являються до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред‘являються за їхнім місцезнаходженням.

Водночас, статтею 110 ЦПК України передбачена можливість пред’явлення позовів, що виникають з трудових відносин також і за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Таким чином, при зверненні працівника до суду для вирішення трудового спору він має право обрати суд, у якому розглядатиметься справа, з урахуванням правил, наведених вище.

Відповідно до ст. 5 ЗУ “Про судовий збір” при зверненні до суду з позовами про стягнення заборгованості із заробітної плати позивачі звільняються від сплати судового збору.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідачем за подібним позовом має бути підприємство, установа чи організація, а не керівник, що може бути притягнутий до відповідальності.

Також в заяві слід вказати прохання до суду допустити негайне виконання рішення суду про присудження й виплату працівнику заробітної плати, але не більше ніж: за один місяць.

В українському законодавстві відсутні норми, що визначають поняття “колективний позов”. Хоча процесуальне законодавство України передбачає участь у судовому процесі декількох позивачів в рамках однієї справи. В подібному випадку може бути розглянуто декілька позовів, поданих різними позивачами.

Колективні позови не варто плутати з процесуальною співучастю, що передбачена ст. 32 ЦПК України. При процесуальній співучасті кожен співпозивач або співвідповідач (співучасники) відносно іншої сторони виступає самостійно. У колективному позові всі учасники “колективу” виступають в інтересах один одного. Діє принцип: “Один за всіх і всі за одного”.

Подібні позови використовуються тоді, коли відповідачем порушуються права відразу декількох осіб. При цьому, одна з цих осіб бере на себе обов’язки пов’язані з подачею позову і веденням судового процесу. Як правило, такою особою є самий ініціативний член колективу або особа, готова діяти відносно певної групи людей.

Вимоги щодо певного кола осіб стосуються виключно тих, то звернувся до суду. Кожен член групи індивідуально визначений зв’язком осіб в групі. Отже, і рішення суду за таким позовом буде нести індивідуально-груповий характер. Задовольняючи інтереси групи, будуть задоволені індивідуальні інтереси конкретних учасників цієї групи.