Доброго дня!! у Вас є може будь-які медодичні рекомендації або щось, щодо питання на тему – забезпечення права на медичну допомогу затриманим особам?
Дякую!

Відповідь юриста:

Конституцією України визнано людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю. У цій конституційній нормі проголошено здоров’я як цінність і первинну та вихідну передумову життєдіяльності кожної людини. Тому з-поміж численних прав, котрі передбачені Основним Законом, можна виділити право людини на охорону здоров’я та право на медичну допомогу як таке, що гарантує її фізичне існування і є умовою забезпечення здійснення всіх інших прав людини.

Під терміном медична допомога слід розуміти комплекс заходів спрямованих на профілактику, діагностику, лікування і реабілітацію особи з метою збереження, зміцнення, а у разі порушення, відновлення максимально досяжного рівня фізичного і психічного стану людського організму, що здійснюється медичними працівниками, на яких покладено обов’язок згідно із законом.

При цьому під кваліфікованою медичною допомогою розуміється професійне та добросовісне виконання медичними працівниками своїх прямих обов’язків. За неналежне виконання професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них медичних працівників застосовується кримінальна відповідальність (ст. 140 Кримінального кодексу України).

Право на доступність медичної допомоги передбачено в ч. 3 ст. 49 Конституції України, де зазначається, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Проаналізувавши дане положення, можна встановити основні елементи права на доступність медичної допомоги, якими є: безоплатність медичної допомоги, вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров’я, заборона будь-якої дискримінації.

Щодо врегулювання даного питання в міжнародному законодавстві, керуючись ст. 3  Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, на державу покладено обов’язок дбати про фізичний стан та добробут осіб, яких позбавлено свободи, що безпосередньо включає захист їх здоров’я та підтримання його нормального стану. Про це прямо не вказано в даній статті, але за загальним правилом, медична допомога має бути кваліфікованою, своєчасною та адекватною. Відсутність належного лікування становить порушення статті 3 Конвенції, якщо це призвело до погіршення стану здоров’я або інших серйозних наслідків.

Таким чином, у випадку погіршення стану здоров’я особи, яка знаходиться під контролем держави, завжди постає питання, яке ставить під сумнів відповідність медичної допомоги, доступної особам у таких місцях. Це правило було підтверджено Судом у сотнях рішень. Зокрема, питання ненадання або несвоєчасне, неповне надання належної медичної допомоги відповідній категорії осіб розглядалося у рішеннях «Маленко проти України», «Ісаєв проти України», «Віслогузов проти України», «Каверзін проти України», «Логвиненко проти України», «Харченко проти України», «Охрименко проти України», «Ухань проти України», «Похлєбін проти України», «Мельник проти України», «Давидов та інші проти України» тощо.

У багатьох справах ЄСПЛ неодноразово констатував недостатній рівень правового регулювання у національному законодавстві питань надання медичної допомоги, а також встановлював, що проблеми, що випливають з умов тримання під вартою та відсутності належної медичної допомоги в установах попереднього ув’язнення в Україні, мають системний характер і що за такими скаргами немає ефективного засобу правового захисту.

Право на отримання медичної допомоги затриманій особі передбачене також міжнародними Правилами застосування тримання під вартою та умов, у яких воно відбувається, включаючи запровадження гарантій від зловживань, зокрема:

• умови тримання під вартою мають, за виключенням правил, викладених нижче, відповідати Європейським пенітенціарним правилам (пункт 35);
• мають бути створені умови для того, щоб особи, які тримаються під вартою, продовжували необхідне медичне або стоматологічне лікування, яке вони отримували до затримання, якщо так вирішить лікар або стоматолог установи тримання під вартою після консультації, якщо це можливо, із лікарем або стоматологом особи, що тримається під вартою (пункт 37.1);
• особі, що тримається під вартою, має бути надана можливість консультуватися та отримувати лікування у власного лікаря або стоматолога, якщо медична або стоматологічна необхідність цього вимагають (пункт 37.2).

Надання медичної допомоги заарештованим особам передбачають також Європейські тюремні правила, в яких зокрема зазначено:

• адміністрація пенітенціарних установ мусить забезпечувати охорону здоров’я всіх ув’язнених цих установ (пункт 39);
• ув’язнені мусять мати доступ до медичних послуг, які існують у країні, без дискримінації за ознакою їхнього правового становища (пункт 40.3);
• усі необхідні медичні, хірургічні та психіатричні послуги, у тому числі наявні в цивільних установах, мусять бути надані ув’язненим для цього (пункт 40.5);
• мусять вживатися заходи задля забезпечення при потребі термінової невідкладної допомоги доступу до послуг кваліфікованого лікаря (пункт 41.2);
• лікар або кваліфікована медична сестра, підлегла такому лікареві, повинні оглянути кожного ув’язненого відразу при доставлянні, за винятком випадків, коли в цьому явно немає необхідності (пункт 42.1). (http://police–access.info/wp–content/uploads/2015/10/zvit_final.pdf)

Але незважаючи на значну кількість рішень Європейського суду проти України та наявності проблем у наданні медичної допомоги, дане питання фактично залишається в Україні відкритим.