Для получения пособия на захоронение моего мужа я обратилась в фонд соцстраха, где мне сказали, что основным документов является справка уличкома о нахождении моего мужа на моём иждивении, заверенная ГЕРБОВОЙ ПЕЧАТЬЮ ГОРСОВЕТА. Мой муж был ликвидатором аварии на ЧАЭС 2 категории. С 2008 года не работал, инвалидности не имел,связи заболеваний с Чернобылем не устанавливал ( не бвло денег). На момент смерти не стоял в центре занятости. Получал пособие на питание в размере 170,00 грн в месяц.Зарегистрированы и проживали вместе по одному адресу. Трудоустроиться нигде немог – не подписывали медосмотр, а частные предприниматели отказывали, мотивируя средним его возрастом (1960 года рождения). Уличком справку выдал о совместном проживании и иждивенчестве, но горсовет отказался ставить печать, мотивируя тем, что муж не был инвалидом и поэтому не может быть иждивенцем.В больнице я получила выписку из истории болезни с его заболеваниями, где также указано, что он получал постоянно амбулаторное лечение. Мои вопросы: -кто может быть иждивенцем и какие нормативные документы определяют иждивенчество; -как мне доказать, что он находился у меня на иждивении; -может ли суд признать факт иждивенчества на момент жизни моего мужа и будет ли решение суда основанием, чтобы справку уличкома заверил горсовет гербовой печатью для получения мною пособия на захоронение из ФОНДА СОЦСТРАХА или тогда не надо будет справка от уличкома. Заранне спасибо.

Відповідь
1) Ані СК України, ані будь-який інший нормативно-правовий акт не містить визначення поняття “утримання”, проте зміст цього поняття може бути з’ясований шляхом комплексного аналізу норм права, що встановлюють ті випадки, в яких надання утримання є обов’язком тієї чи іншої особи, а також визначають характер правовідносин, що виникають у зв’язку з наданням утримання, порядок надання утримання, способи захисту права на одержання утримання та правові наслідки ненадання утримання.
Згідно із СК України, утриманням є вид правовідносин, у межах яких одна фізична особа зобов’язана надавати іншій фізичній особі матеріальну підтримку в грошовій (як правило) або в натуральній формі у випадках та за дотримання умов, визначених законом або договором про надання утримання, а інша фізична особа має право вимагати від першої фізичної особи виконання обов’язку щодо надання утримання.
Відповідно до СК України, відносини утримання можуть виникнути між такими особами:
подружжям, а в окремих установлених законом випадках – також між жінкою і чоловіком, які не перебувають у шлюбі між собою, але протягом тривалого часу проживали однією сім’єю (відповідно до статей 75 та 91 СК України);
батьками й дітьми (статті 180, 198 та 202 СК України);
бабою, дідом, з одного боку, та онуками, з іншого боку (ст. 265 СК України);
внуками, правнуками, з одного боку, і бабою, дідом, прабабою, прадідом, з іншого боку (ст. 266 СК України);
братами й сестрами (ст. 267 СК України);
мачухою, вітчимом, з одного боку, і падчеркою, пасинком, з іншого боку (статті 268 та 270 СК України);
особами, в сім’ї яких виховувалася дитина, з одного боку, і така дитина, з іншого боку (статті 269 та 271 СК України).
У відносинах між дружиною та чоловіком СК України встановлює їх взаємний безумовний обов’язок матеріально підтримувати один одного, причому виникнення і необхідність виконання цього обов’язку не поставлені в залежність від майнового стану чи стану здоров’я та працездатності будь-якого з подружжя.
Натомість за загальним правилом, установленим СК України, відносини утримання між дружиною та чоловіком виникають лише за тих умов, коли один із подружжя є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, а інший з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, для встановлення відносин утримання СК України передбачає необхідність врахування як матеріального стану і стану здоров’я того, хто претендуватиме на надання йому утримання, так і матеріального стану того, хто це утримання надаватиме.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 75 СК України, один із подружжя вважається непрацездатним тоді, коли він досяг пенсійного віку, що встановлюється законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.

2) Для доведення факту перебування чоловіка на утриманні можна надати довідку житлово-експлуатаційної організації, органів місцевого самоврядування або з місця роботи того, у кого на утриманні знаходиться хтось із близьких, а також довідку з органів соціального захисту.
Оскільки ці документи не можуть юридично довести факт надання постійної матеріальної допомоги утриманцю, можна підкріпити їх показаннями свідків, а саме ваших сусідів, родичів, медичних і соціальних працівників, дільничного і т. д. Важливо, щоб свідчення були надані в письмовій формі, і щоб у вас було не менше трьох свідків.
Ці документи допоможуть вам в суді довести факт перебування на утриманні в іншої людини . Але при розгляді питань, пов’язаних зі спадщиною або наданням соціальних виплат і пільг, вам доведеться надати і рішення суду, яке підтверджує факт постійного утримання, і довідки, перераховані вище.

3) Постанова КМУ «Про затвердження порядку надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиялення померлого або особі, яка зобов’язалася поховати померлого» № 99 від 31.01.2007 року передбачає що допомога надається за останнім місцем проживання померлого з коштів місцевого бюджету.
Допомога на поховання надається в день звернення за нею протягом шести місяців після смерті особи, у розмірі встановленому на день смерті.
За допомога на поховання необхідно звернутися до місцевих органів влади за останнім місцем проживання померлого.
Допомога на поховання виплачується на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиялення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого та довікди про смерть.
Розмір допомоги на поховання встановлюється органом місцевого самоврядування виходячи з вартості ритуальних послуг.
Розмір допомоги на поховання визначений ст. 46 Закону №2240 і ст. 5 Закону №2213, згідно з якими розмір допомоги встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу, встановленого законом.
Пільги, які залишаються за дружиною визначені в останньому абзаці ст. 21 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.