Доброго дня! Рішенням Європейського суду з прав людини від 12.12.2013 року у справі Малаховата інші ( заява № 35995/09 та 249 інших заявників) зобов”язано Державу Україну відшкодувати мені 2000,00 євро справедливої сатисфакції за тривале ( понад 5 років) невиконання рішення Червоноградського міського суду Львіської області від 29.08.2005 року. Звертаючись до ЄССЛ, я розраховував на передбачуваність та справедливість цього суду. З огляду на те, що рішенням ЄССЛ у справі Юрій Іванов проти України ( заява №40450/04 )прийнято резолюцію з приводу сталої практики щодо тривалого невиконання рішень національних судів: при невиконанні рішення національного суду до 3 років присуджується сатисфакція в сумі 1500,00 євро, а при невиконанні рішення суду більше 3 років – сатисфакція в розмірі 3000,00 євро. Чому Європейський суд вирішив, що невиконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області більше 4,5 років слід компенсувати лише 2000,00 євро? З нетерпінням чекаю на відповідь. З повагою, Федів С.Й.

Відповідь.
Добрий день! Дійсно, впродовж певного часу ЄСПЛ визначав суму справедливої сатисфакції у справах, аналогічних до Вашої, виходячи із строку невиконання рішення (за аналогією до рішення Харук та інші проти України, 26 липня 2012 року, заява № 703/05 та 115 інших заяв), що призводило до того, що Судові необхідно було направляти запити за додатковою інформацією щодо строку невиконання. Подібна практика була змінена із справою Кононова та інші проти України, у якій Суд наголосив, що необхідна подальша стандартизація виплат та було визначено, що у майбутніх рішеннях, що стосуються типових скарг щодо невиконання рішень проти України, присуджувати єдину одноразову виплату кожному заявнику, незважаючи на строк невиконання рішень (КОНОНОВА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ, 6 червня 2013 р., Заява № 11770/03 та 89 інших заяв). Сума такої компенсації була визначена у справі Цибулько та інші проти України (заява № 65656/11 та 249 інших заяв, рішення від 20 червня 2013) та підтверджена у низці інших справ: Писарський та інші проти України, заява № 20397/07 та 164 інші заяви; ХВОРОСТЯНОЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ, Заява № 54552/09 та 249 інших заяв, рішення від 25 липня 2013 р. та низка інших.