Допоможіть вирішити питання: чи має право одинока мама, яка сама виховує дитину до 14 років на отримання скороченого робочого графіка ( скорочено дня, тижня..) зі збереженням заробітної плати;чи має право одинока мама зі стажем роботи більше 5 ти років не зважаючи на стаж на лікарняний лист по догляду за дитиною до 14-ти років, який оплачується в розмірі 100% і на більш тривалий термін, ніж іншим жінкам? Дякую.

Відповідь.
Питання скороченої тривалості робочого часу встановлюються статтею 51 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
В обов’язковому переліку кому встановлюєтся скорочена тривалість робочого часу категорії одинокої матері немає. Водночас останнім абзацем цієї статті встановлено:
“Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.”
Ця норма визначає можливість (не обов’язок) встановлювати скорочену тривалість робочого часу, тобто встановлення такої тривалості лежить у площині домовленостей.

Також статтею 56 КЗпП України передбачено встановлення неповного робочого часу. В цій статті визначається якможливість встановлення за угодою між працівником і власником (як при прийнятті на роботу, так і згодом) неповного робочого дня або неповного робочого тиждня, так и обов’язок власника або уповноваженого ним орган встановлювати неповний робочий день або неповний робочий тиждень для певних категорій осіб (вагітні жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда та інші…).
Слід звернути увагу що в цьому випадку оплата праці провадиться пропорціонально відпрацьованому часу.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається:
а) в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати:
– працівникам, які мають страховий стаж 8 і більше років;
– працівникам, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання;
– працівникам, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років (учнів до 18 років);
– ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
– працівникам, віднесеним до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
– одному із батьків або особі, що їх замінює і доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, включаючи санаторно-курортне лікування, та потребує нагляду батьків згідно з висновками лікарської консультаційної комісії медичного закладу, в якому дитина лікується чи перебуває на диспансерному обліку;
– дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби;
– працівникам із числа колишніх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, – відповідно до статті 47 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”;
б) в розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати:
– працівникам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;
в) в розмірі 60 відсотків середньої заробітної плати:
– працівникам, які мають страховий стаж до 5 років.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається:
а) при захворюванні (травмі), пов’язаних із втратою працездатності;
б) при захворюванні члена сім’ї, у випадку необхідності догляду за ним;
в) при санаторно-курортному лікуванні;
г) при карантині;
д) при тимчасовому переводі на іншу роботу у зв’язку з захворюванням на туберкульоз або професійним захворюванням;
е) при протезуванні з розміщенням в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства;
ж) при догляді за хворою дитиною.

У разі необхідності догляду за хворою дитиною віком до 14 років працюючій матері або одному з працюючих членів сім’ї надається допомога по тимчасовій непрацездатності, але не більше ніж на 14 календарних днів.
Працюючій матері або іншій працюючій особі, звільненій від роботи у зв’язку з перебуванням у стаціонарі разом з хворою дитиною, допомога по тимчасовій непрацездатності надається за весь час перебування в стаціонарі.