Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей. До складу Коаліції входить також і Українська Гельсінська спілка з прав людини.