«Хто організатор? Якого дідька тут має проходити ЛГБТ-пропаганда в нашому місті?” – кремезний молодий чоловік агресивно запитує в групи.

“Цього сміття тут не має бути!” – кричить ще один, вихоплюючи зі столу роздаткові матеріали й кидаючи їх на підлогу.

“У Вінниці ЛГБТ-пропаганди не буде!” – під цей заклик молодики обливають меблі й літературу рідкою сумішшю. Й просто йдуть…

Що сталося

На початку лютого представники праворадикальної організації “Едельвейс” увірвалися до готелю “Поділля” у Вінниці та напали на закритий тренінг із толерантності для журналістів, зокрема облили одного з тренерів олією та засипали пір’ям.

Тренінг мав тривати два дні, утім через напад та подальші погрози його скасували. Поліція Вінницької області розпочала досудове розслідування, попередньо кваліфікувавши цей злочин як перешкоджання роботі журналістів та хуліганство. Однак це також і злочин на ґрунті ненависті. Далі розберемося чому.

Що таке злочини на ґрунті ненависті

Це злочини, причиною яких стала нетерпимість щодо певних груп у суспільстві.

За даними Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ), такі злочини мають два елементи: дія є злочином згідно з кримінальними законодавством, а мотивом злочину виступає упередження до певної групи людей.

Злочин на ґрунті ненависті не обов’язково означає, що особа, яка його вчиняє, відчуває ненависть до жертви. Упередження – це викривлені уявлення людини про якусь особу або групу людей.

Від злочинів на ґрунті ненависті можуть потерпати особи, що їх зловмисники пов’язують із групами, проти яких мають упередження. Часто йдеться про активістів, правозахисників, а також журналістів. Тож жертвою злочинів на ґрунті ненависті може стати будь-яка людина, хоча найчастіше потерпілими стають представники вразливих груп.

Кримінальний кодекс України містить положення, яке дозволяє суворіше покарання за будь-який злочин, скоєний через упередження (пункт 1 статті 67 КК України).

Крім того, кодекс визначає упередження обтяжувальними обставинами деяких злочинів, таких як убивство (пункт 14 статті 115 КК України) або погрози (частина 2 статті 129 КК України).

Ці положення законодавства, а також стаття 161 КК України (“Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії”) оперують такими захищеними ознаками, як раса, національність і релігія. Це означає, що покарання за більшість злочинів може бути суворішим, якщо суд визнає злочин скоєним на ґрунті расової, національної чи релігійної нетерпимості.

Як розпізнати злочин на ґрунті ненависті

Експерт Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Петров пояснює, що на наявність упередження вказують факт або низка фактів, які дають підстави вважати, що злочин міг бути скоєний саме через упередження.

По-перше, це сприйняття злочину або жертвою, або свідком таким, що стався через упередження. Важливо також зрозуміти, чи робив підозрюваний якісь коментарі, або заяви про спільноту, або використовував певні жести.

“Потрібно подивитися, чи підозрюваний і потерпілий відрізняються расовою, релігійною або етнічною належністю чи сексуальною орієнтацією. Чи в минулому існувала ворожнеча між цими групами. Чи жертва злочину є членом групи, яка кількісно менша за іншу групу в цій місцевості, де стався  інцидент”, – каже Максим Петров.

Варто приділити увагу тому, чи напад вчинений організованою групою із ненависницькими поглядами. Чи предмети або докази, залишені на місці події, дають підстави вважати, що злочин був роботою екстремістської націоналістичної організації або групи, яка сповідує такі погляди.

Хто найчастіше потерпає від злочинів на ґрунті ненависті

За даними БДІПЛ, в Україні найчастіше потерпають від злочинів на ґрунті ненависті:

•  іноземці та члени різних етнічних громад;
•  члени релігійних меншин та їхнє майно (церкви, синагоги, мечеті, кладовища), а також приватна власність;
•  роми;
•  геї, лесбійки, бісексуальні та трансґендерні люди; члени цих спільнот украй уразливі для злочинів на ґрунті ненависті, особливо за відсутності статей закону, які надають відповідний захист. Напади на таких осіб часто відбуваються в громадських місцях, а мішенями нападників у багатьох випадках стають активісти.

Статистика щодо злочинів ненависті в Україні

Генеральна прокуратура України за січень-грудень 2019 року зареєструвала 184 кримінальних правопорушення, учинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, водночас у 85 випадках кримінальне провадження було закрито і не передано до суду.

За даними судової статистики України, за 2019 рік кількість судових справ за статтею 161 КК України становила дев’ять, а осіб, провадження щодо яких перебували в суді, – 10. З них засуджено на кінець року чотири особи в чотирьох справах. Натомість щодо шести справ провадження триває.

Водночас правозахисна ЛГБТ-організація “Наш світ” у 2019 році задокументувала 369 випадків дій на ґрунті гомофобії та трансфобії, а також інших порушень прав ЛГБТ в Україні. Більшою мірою страждали представники ЛГБТ-спільноти великих міст, де вони є найвидимішими: Київ, Харків, Одеса, а також Херсон.

Правозахисники вказують, що ситуація з розслідуванням злочинів ненависті за мотивами гомо- або трансфобії залишається вкрай незадовільною. Слідчі послідовно ігнорують ці мотиви в скоєнні злочинів, кваліфікуючи їх здебільшого як звичайне хуліганство або інший злочин без обтяжливих обставин, і відмовляються починати розслідування можливого порушення статті 161 ККУ, яка наразі є єдиним способом врахувати такі мотиви під час призначення покарання правопорушникові.

У звіті йдеться, що, навіть коли слідство вимушене почати розслідування за статтею 161, це ніколи не призводить до висунення обвинувачення за цією статтею в суді. Наявне кримінальне законодавство є абсолютно непристосованим для правильної кваліфікації злочинів ненависті за будь-якими ознаками, крім “раси”, національної / етнічної належності або релігійних переконань.

Як поліція працює зі злочинами на ґрунті ненависті 

Костянтин Тарасенко, начальник відділу в Управлінні забезпечення прав людини Національної поліції України зазначає, що співробітники поліції систематично проходять навчання за темами протидії правопорушенням на ґрунті ненависті. Зокрема, в межах первинної професійної підготовки всі майбутні працівники поліції проходять курс “Протидія нетолерантності та дискримінації”.

За словами представника поліції, у 2020 році заплановано проведення серії тренінгів для працівників за підтримки ГО “КиївПрайд”. Також існують попередні домовленості про проведення тренінгів від Міжнародної благодійної організації “Ромський жіночий фонд “Чіріклі”.

Тарасенко розповідає, що поліція користується розробленими навчальними посібниками:

“Є два посібники – “Категоризація та розслідування злочинів на ґрунті ненависті в Україні” та “Застосування ознак упередження: практичний інструмент для працівників поліції”. Ці посібники використовуються під час навчання курсантів у деяких навчальних закладах системи МВС та під час підвищення кваліфікації працівників поліції”.

Водночас, на думку Максима Петрова, методичні рекомендації, розроблені Головним слідчим управлінням поліції, хоч і існують, але є неповними. Зокрема, там оминаються мотиви сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. 

“Хоча ці ознаки й належать до категорії “інші ознаки”, згідно зі статтею 161 Кримінального кодексу України, та вони є однією з найпоширеніших причин скоєння злочинів нетерпимості в Україні”, – каже він.

Костянтин Тарасенко також повідомив, що для повнішого збору інформації про злочини на ґрунті ненависті слідчі відділи головних управлінь Національної поліції в регіонах та Києві призначили відповідальних співробітників для моніторингу та ідентифікації інформації про злочини, яка може вказувати на присутність у діях правопорушників мотивів дискримінації. Таку інформацію також передають до Головного слідчого управління Національної поліції України для узагальнення.

“Поліція веде облік злочинів на ґрунті ненависті, скоєних за ознакою расової, національної або релігійної нетерпимості. Крім того, неофіційно в ручному режимі збирається інформація і ведеться облік злочинів, скоєних на підставі забобонів стосовно членів спільноти ЛГБТ та осіб з ознаками інвалідності. Тому що за офіційну статистику відповідає прокуратура”, – каже представник Управління забезпечення прав людини Національної поліції України.

Але, за його словами, даних за 2019 рік поки ще не має.

 Чому злочини ненависті потребують особливої уваги поліції

Злочини на ґрунті ненависті мають тенденцію до збільшення, оскільки злочинці вважають свої дії морально виправданими. На цьому наголошує Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини в Україні у своєму посібнику “Розуміння поняття “злочини на ґрунті ненависті”.

Злочинам на ґрунті ненависті зазвичай властива ескалація: ті, хто починає з незначних правопорушень і кого вчасно не впіймали й не зупинили, надалі тяжіють до більш насильницьких дій.

Злочини на ґрунті ненависті переважно розвиваються за спіраллю. Від злочину на ґрунті ненависті потерпають конкретні люди, але вся громада, до якої вони належать, отримує сигнал про її неприйняття.

Для того щоби розірвати це коло і повернути спокій громаді, до якої належать потерпілі, потрібні рішучі дії владних структур та просвіта.

Зокрема, Максим Петров звертає увагу, що його організація, як і інші правозахисні об’єднання, постійно проводить тренінги для працівників поліції щодо злочинів на ґрунті ненависті. Однак, на його думку, цього не достатньо.

Правозахисник вважає, що на сьогодні необхідно переглядати програми підготовки та підвищення кваліфікації працівників поліції з долученням тем прав людини, недискримінації, розслідування злочинів на ґрунті ненависті, зокрема за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності за рекомендаціями ОБСЄ.

“Коли відповідні злочини дійсно розслідуватимуться як такі, що вчинені з мотивів ненависті, то, можливо, тоді ми казатимемо, що просвітницька робота дійсно проводиться якісно”, – підсумовує він.

Автор: Єлизавета Кузьменко

Підготовлено за підтримки Freedom House в Україні

Джерело zmina.info