Алла Блага, аналітик УГСПЛ

Закон України № 2505-VIII «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» від 12.07.2018

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2505-19/print1452597033476494

Загальна інформація

Закон спрямований на імплементацію норм міжнародного гуманітарного права до національного законодавства в частині реалізації так званого «права знати про долю зниклого родича» та створення національного механізму розшуку осіб, зниклих безвісти. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону вносяться зміни до низки законодавчих актів України[1].

У законі враховані пропозиції, надані УГСПЛ

• Ст. 1 доповнена визначенням терміну «пошукові групи».
• Ст. 11 доповнена повноваженнями щодо утворення, керівництва, координації діяльності пошуковими групами (гуманітарними місіями).
• Ст. 17: перелік органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти доповнений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань застосування норм міжнародного гуманітарного права на території України та Комісією з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (далі – Комісія).
• Назва розділу VI змінена на «Розшук людських останків, вилучення тіл (останків) померлих (загиблих) осіб, ексгумація та поводження з людськими останками».
• Прикінцеві та перехідні положення (розділ ІХ) доповнений пунктом стосовно внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» щодо обов’язку забезпечувати інформування Комісії про хід досудового розслідування, вжиття заходів для розшуку осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, для внесення даних до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (далі – Єдиний реєстр).

Позитивні характеристики

• визначається поняття та правовий статус осіб, зниклих безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом;
• закріплюються права осіб, зниклих безвісти, та їхніх родичів, а також правові наслідки набуття правового статусу особи, зниклої безвісти та, відповідно, обов’язки держави перед такими родичами;
• передбачається створення Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
• передбачається створення Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
• визначається порядок розшуку зниклих безвісти осіб (включаючи створення пошукових груп для їхнього розшуку);
• визначається порядок розшуку людських останків, вилучення тіл (останків) померлих (загиблих) осіб, ексгумація та поводження з людськими останками.

Дискусійні аспекти і застереження

1. У ч.4 ст. 6 закріплене право членів сім’ї зниклої безвісти особи на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Оскільки надані пільги з призначення пенсій громадянам, які не мають необхідного для призначення пенсії страхового стажу, фактично будуть фінансуватись за рахунок страхових внесків інших застрахованих осіб, це порушує вже їх право власності. У зв’язку із цим більш логічним було б встановлення не пенсії, а державної соціальної допомоги, що виплачується за рахунок коштів державного бюджету.
2. Хоча закон називається «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» та розповсюджується на дії, пов’язані з встановленням, обліком та розшуком таких осіб незалежно від обставин їх зникнення, тим не менш ним передбачене створення Комісії та Єдиного реєстру тільки щодо осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Тобто, наразі існує потреба у чіткому тлумаченні кола осіб, на яких розповсюджується дія розділів ІІІ та IV Закону: тільки на осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або й на осіб, зниклих безвісти за інших обставин. Це питання є актуальним з огляду застосування цієї статті на практиці – а саме, чи зможуть їх родичі розраховувати на те, що інформація про їх зниклих безвісти рідних буде внесена до Єдиного реєстру, а Комісія буде координувати їх розшук, чи ні.
3. Законом передбачено, що до складу Комісії включаються представники, визначені різними центральними органами виконавчої влади. Проте відсутні чіткі критерії відбору таких представників (чи ці особи є працівниками перелічених органів або можуть бути сторонніми особами, які просто пропонуються цими органами).
4. У Законі не закріплені права Комісії, тому залишається незрозумілим, які її дії слід вважати законними, а які – ні. Відповідно, постане питання про правові підстави притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог Комісії за статтею 188-51, якою Законом був доповнений Кодекс України про адміністративні правопорушення. Це важливо врахувати під час розробки Положення про комісію, підготовка якого передбачена статею 10 Закону (це водночас увиразнить досить обтічні повноваження комісії у ст. 11).
5. Комісія створена з метою полегшення розшуку осіб, зниклих безвісти, та розслідування обставин їх зникнення/ загибелі, проте реально ця робота залишається на відповідних територіальних органах Національної поліції – Комісія ж лише передає їм отриману на направлені запити до інших органів інформацію.
6. Законом передбачене створення пошукових груп та проведення ними «гуманітарного пошуку». Проте не закріплюється, яким чином отримана ними інформація може бути використана правоохоронними органами та судом у кримінальному провадженні за фактом зникнення/загибелі особи.
7. Так само відкритим залишається питання використання інформації з Єдиного реєстру як доказу під час кримінального провадження за фактом зникнення/загибелі особи.

Загальний висновок

В цілому закон є прийнятним, але ефективність механізму розшуку безвісти зниклих осіб залежитиме від тлумачення окремих положень цього закону на практиці, а також прийняття та впровадження відповідних підзаконних актів.

[1] Як-то закони «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про Службу безпеки України», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про Національну гвардію України», «Про Національну поліцію», а також доповнити Кримінальний кодекс України статтею 146-1 «Насильницьке зникнення», Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнити статтею 188⁵¹ щодо невиконання законних вимог Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також привести у відповідність термінологію у  Цивільному кодексі України та додати фразу про «збройний конфлікт».