22 червня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» № 3674-IX (Далі — Закон). Зміни, передбачені Законом спрямовані на спрощення процедури оформлення пенсії для кримчан.
Основні нюанси у зміненому законодавстві проаналізували юристи Української Гельсінської спілки з прав людини Ольга Садикова та Леонід Сітченко.
Однією з важливих змін є те, що Законом передбачено: у разі відсутності обміну інформацією між українським та російським пенсійними фондами, українці зможуть підтвердити, що не отримують пенсію від росіян на тимчасово окупованих територіях.
Тепер Пенсійний фонд України у своїй відмові не зможе посилатися на причину відсутності підтверджуючої інформації про неотримання громадянином пенсії від пенсійного фонду країни-агресора.
Відповідно до ухваленого Закону встановлено процедуру фізичної ідентифікації: виплата пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України, здійснюється на поточні рахунки, відкриті в установах банків, розташованих на території України, за умови проходження особою встановленої процедури ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.
Що мається на увазі під процедурою фізичною ідентифікацією та як її пройти?
Це процедура встановлення ідентифікаційних даних особи із документів, що дозволяють однозначно підтвердити особу. Фізична ідентифікація проводиться в органах Пенсійного фонду, якщо особа не пройшла її в установі банку, в якій отримує пенсію.
Також до фізичної ідентифікації прирівнюється:
Авторизація в особистому електронному кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду за допомогою віддаленого кваліфікаційного електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка “Дія”;
Ідентифікація особи за допомогою відеоконференцзв’язку, під час сеансу якого клієнт пред’являє документи, що посвідчують його особу.
Посвідчення , відповідною закордонною дипломатичною установою України, за зверненням одержувача, який тимчасово проживає за кордоном факту, що особа є живою.
ВАЖЛИВО! Не проходження фізичної ідентифікації є підставою для припинення виплати пенсії.
Нові правила щодо стажу
Леонід Сітченко, юрист Української Гельсінської спілки з прав людини
Закон встановлює нові правила зарахування періодів трудової діяльності за межами України, які будуть зараховуватися до страхового стажу.
Отже, періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави, і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Важливо, звернути увагу, на те, що не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) російської федерації, добровільно займала посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації країни-агресора, у незаконних судових та правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.
Зміни також стосуються умов включення періодів роботи особи в інших державах, тобто за кордоном, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком.
Ольга Садикова, юристка Української Гельсінської спілки з прав людини
У разі відсутності необхідного страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком, включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Щодо виплати пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України, то вони здійснюється на поточні рахунки, відкриті в установах банків, розташованих на території України, за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року, як зазначалося вище.
Порядок виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном встановлюється Кабінетом Міністрів України.
*ВАЖЛИВО! Варто пам’ятати про те, що для визначення розміру пенсії будуть враховуватися лише внески (єдиний соціальний внесок ЄСВ), які сплачені за період роботи в Україні, при обчисленні і нарахуванні пенсії буде застосовуватися так званий пропорційний принцип нарахування пенсії (за набутий в іншій країні стаж нарахування пенсії проводить інша держава, за набутий в Україні – наша держава).
Тобто розмір призначеної пенсії залежатиме від кількості та розміру сплачених в Україні страхових внесків та стажу роботи, який людина отримала за період роботи.
Зміни в умовах виплати пенсій
Зміни торкнулися і умов припинення виплати пенсії, а саме статтю 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», доповнили такими положеннями про припинення виплати пенсії:
за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв’язку з тимчасовим проживанням за кордоном;
у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;
у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України ”Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”;
у разі не проходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством.
Періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Пенсії, призначені в Україні з урахуванням положень Угоди про гарантії прав громадян держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року до дати припинення її дії для України, продовжують виплачуватися з урахуванням положень цієї Угоди.
Кабінету Міністрів України надано тримісячний термін для приведення всіх нормативно-правових актів у відповідність до законодавства.
Всі зміни і доповнення, які відбулися, націлені на полегшення процедури оформлення пенсії мають позитивно вплинути та, спростити процедуру оформлення пенсії.
Автори: юристи Української Гельсінської спілки з прав людини Ольга Садикова та Леонід Сітченко.
5 червня о 10:00 відбудеться презентація дослідження «Права людини в процесі подолання наслідків війни: результати опитування 2024». Опитування провели фахівці Харківського інституту соціальних досліджень в рамках програми «Права людини в дії», що впроваджується УГСПЛ за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Переважна більшість, 78% опитаних українців вважають себе та свою сім’ю постраждалими або радше постраждалими від російсько-української війни. Лише кожен п’ятий українець (21%) не зазнав впливу війни на собі та своїй сім’ї. Таких висновків дійшли фахівці під час проведення опитування.
Яким був досвід внутрішнього переміщення серед українців та як вони адаптовувалися у приймаючих громадах?
Чи змінилося ставлення до жителів тимчасово окупованих територій та яке воно зараз?
Наскільки українці зацікавлені в інформації про війну?
Як ставляться до колабораціонізму та що думають про співпрацю з окупантами?
Ці та інші питання під час презентації розкриє Андрій Черноусов, заступник голови правління Харківського інституту соціальних досліджень. Модераторка презентації — Альона Горова, голова правління ГО «Інститут миру та порозуміння».
Презентація відбудеться онлайн, на сторінці Української Гельсінської спілки з прав людини у фейсбуці.
Збір даних відбувся з 21 лютого по 10 березня 2024 року методом особистих інтерв’ю в техніці віч-на-віч (F2F) за допомогою планшетів і комп’ютерної платформи «Lemur» (TAPI) за місцем проживання респондентів.
Вибірка: доросле населення України, 2116 респондентів. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України, а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.
Статистична помилка з імовірністю 0.95 для даних одномірних розподілів не перевищує 2.1%.
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Публікацію підготовлено громадською організацією «Харківський інститут соціальних досліджень» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», що впроваджується УГСПЛ.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. +38 (044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: https://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Останніми днями збільшилась кількість звернень до приймалень Української Гельсінської спілки з прав людини внутрішньо переміщених осіб з питань припинення пенсійних виплат. Активне обговорення цієї проблеми можна спостерігати і на сторінках тематичних майданчиків в соцмережах, де спілкуються переселенці.
Які нові складнощі з’явилися у пенсіонерів-ВПО «першої хвилі» (до 2022 року) — розбиралися юристи громадської приймальні УГСПЛ у м. Суми.
Обговорення проблеми у фейсбуці
Що таке ідентифікація пенсіонерів-ВПО
5 листопада 2014 року Уряд прийняв постанову № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», яка визначила, зокрема, що внутрішньо переміщеним особам виплата пенсії та інших соціальних виплат здійснюється виключно через Ощадбанк за умови проходження отримувачем виплат ідентифікації. Така ідентифікація проводилась в установах Ощадбанку під час перевірки особою балансу на своєму картковому рахунку або зняття будь-якої суми з картки. Інформацію про осіб, що пройшли ідентифікацію, Ощадбанк передавав до Пенсійного фонду України і виплата пенсії таким особам не припинялась.
Ілюстративне фото: картка-пенсійне посвідчення
У березні 2014 року впровадили виготовлення для пенсіонерів-переселенців платіжних карток, які одночасно були пенсійним посвідченням. Після завершення строку дії такої картки (до 3 років) її мав би безплатно перевипускати Ощадбанк, проте на практиці цього не сталось. Ощадбанк припинив виготовлення цих карток, у зв’язку з чим у переселенців стали виникати проблеми при оформленні пенсії.
У червні 2016 року постановою КМУ № 365 впровадили порядок здійснення контролю за виплатами переселенцям – їх стали перевіряти за фактичним місцем проживання, а комісії при управліннях соцзахисту отримали повноваження припиняти соціальні виплати та відновлювати їх. В окремих випадках поновити виплати могли тільки через шість місяців після їх припинення.
У квітні 2018 року в зазначену постанову внесли серйозні зміни, відповідно до яких у випадку відновлення соціальних виплат неотримані суми за минулий період не повертались особі, а обліковувались (тобто залишались) в органі, що здійснює соціальні виплати. Як було зазначено в постанові, ці кошти мали б виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Урядом, попри те, що цей «окремий порядок» суперечив чинному законодавству, зокрема пенсійному. Навіть у судовому порядку ці «заморожені» соціальні виплати переселенцям неможливо було повернути.
У серпні 2019 року постановою № 788 сумнозвісний «окремий порядок» був закріплений також і в постанові № 637. Окрім цього, в оновленій редакції постанови № 637 прямо прописана умова для виплати пенсії тим, хто зареєстрував місце проживання на підконтрольній території України та захотів відмовитися від довідки ВПО: таким особам виплата пенсії здійснюється тільки після їхньої реєстрації за місцем проживання та отримання довідки ВПО.
Зазначимо, що перелічені обмеження для соціальних виплат та пенсії застосовуються до переселенців, які перемістилися з тимчасово окупованої території України до 24 лютого.2022 року.
Поновлення процесу ідентифікації пенсіонерів-ВПО у 2024 році
У квітні 2020 року ідентифікацію отримувачів пенсії та інших соціальних виплат, клієнтів Ощадбанку, зупинили на період дії карантину через COVID-19. На цей період та протягом 30 днів з дня скасування карантину (у серпні 2023 року цей строк збільшили до 6 місяців) також заборонили проведення перевірок переселенців за місцем проживання, та скасування довідок ВПО з підстав відсутності особи за місцем реєстрації понад 60 днів.
Урядова постанова від 27 грудня 2023 р. № 1384 визначила, зокрема, що особи, зареєстровані як ВПО до 24.02.2022 року, для продовження нарахування пенсіймають пройти фізичну ідентифікацію до 31 березня 2024 року. Способи ідентифікації можуть бути різними: особисте звернення до відділення Пенсійного фонду України, авторизація в особистому кабінеті на порталі ПФУ за допомогою «Дія.Підпис», шляхом відеоконференцзв’язку з представником ПФУ, ідентифікація в установах Ощадбанку, посвідчення закордонною дипломатичною установою факту, що фізична особа є живою.
Пенсійний фонд України на своєму офіційному сайті в публікації від 01.01.2024 року попередив про граничну дату проходження ідентифікації – до 31.03.2024 року, та нагадав читачам, що «обов’язок періодично (кожні три або шість місяців) проходити фізичну ідентифікацію в АТ «Ощадбанк» було визначено для осіб, які до 24.02.2022 набули статусу внутрішньо переміщеної особи», розповів, як кількома способами пройти ідентифікацію.
Для осіб, які знаходяться за кордоном, або на тимчасово окупованій території, можливі способи ідентифікації шляхом використання посвідчення дипломатичною установою, авторизацією через «Дія.Підпис» на порталі ПФУ або під час відеоконференцзв’язку з представником ПФУ (впровадження відеоконференцзв’язку анонсувало свого часу Міністерство соціальної політики).
Отже, як зазначалось на цих ресурсах, пенсіонерам-переселенцям в Україні для продовження виплат достатньо здійснити фізичну ідентифікацію в будь-якому відділенні Ощадбанку.
Проходження ідентифікації в Ощадбанку: переселенці повідомляють про проблеми
Водночас проходження ідентифікації у відділення Ощадбанку – звичним для переселенців «першої хвилі» шляхом – виявилось 2024 року для певної частини пенсіонерів недостатнім, щоб пройти цю процедуру без ускладнень. Чомусь інформація про здійснену фізичну ідентифікацію не дійшла до зацікавленої установи – до Пенсійного фонду України, тому нарахування пенсії було припинено. Для відновлення нарахувань знадобиться особисте звернення пенсіонерів до сервісних центрів ПФУ з заявою про поновлення виплати пенсії, оскільки в цій ситуації це не блокування банківських карток, а саме припинення нарахування пенсії на особовий рахунок.
Загальний бланк заяви, яка використовується в одному з управлінь ПФУ для поновлення пенсії. Фото ілюстративне
Така ситуація аж до болю знайома переселенцям «першої хвилі», коли після призупинення пенсійних нарахувань з якихось штучних, а іноді незрозумілих причин виплата пенсії відновлювалась через місяць-другий, проте без виплати неотриманих сум – вони «обліковувались в Пенсійному фонді» в очікуванні прийняття «окремого порядку». Тож залишається тільки сподіватись, що найближчим часом на карткові рахунки пенсіонерів надійдуть відповідні суми неотриманої пенсії після відновлення виплат, а не будуть поставлені в якусь чергу – адже фраза про «окремий порядок» ще й досі присутня в останній редакції постанови КМУ № 637.
Сучасні негаразди з фізичною ідентифікацією, враховуючи той факт, що вони не є поодинокими випадками, або такими, що пов’язані зі збоєм в роботі окремих територіальних підрозділів, за відсутності на цей час зрозумілих роз’яснень представників влади щодо ситуації, яка склалась, можуть свідчити про наявність системної проблеми (ну або про штучно створену з певною метою проблемою). Цікаво, що є факти, коли деякі пенсіонери, окрім звичної процедури ідентифікації у відділенні Ощадбанку, спробували новий спосіб ідентифікації – на порталі ПФУ із застосуванням авторизації через «Дія.Підпис», проте кінець-кінцем і їм довелось відвідувати сервісний центр ПФУ та писати заяву про відновлення нарахувань. Тобто, якщо зараз не працює такий достатньо простий спосіб віддаленої ідентифікації особи, то чи буде ефективною більш складна новація – ідентифікація за допомогою відеоконференцзв’язку?
8 квітня 2024 року Мінреінтеграції повідомило про досягнення успіху при розгляді питання щодо розблокування карток отримувачів пенсій та соцвиплат в Ощадбанку, які пройшли ідентифікацію на засіданні Координаційного штабу з питань забезпечення реалізації прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Після знову виникли якісь проблеми, як не з картками, так з пенсійними рахунками.
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Наприкінці січня уряд знов анонсував зміни до виплат переселенцям. З 1 березня право на допомогу матимуть лише визначені категорії громадян. Що саме очікує ВПО та хто отримає державну підтримку – розбиралися юристи громадської приймальні УГСПЛ в Сумах.
Курс на скорочення виплат викликав обурення
11 липня 2023 року Кабінет Міністрів України своєю постановою № 709 вніс суттєві зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (постанова № 332 від 20.03.2022 р.). Мінсоцполітики пояснило, що зміни впроваджували задля уточнення параметрів надання цієї підтримки, фокусування на допомозі громадянам, які найбільше її потребують. Зокрема, уряд вирішив застосувати критерії майнового стану, встановлення кінцевого терміну виплати допомоги (не більше 12 місяців) і продовження виплати на другий шестимісячний термін лише певним категоріям осіб, які звернулися за допомогою після 1 серпня 2023 року. Детально зміни до Порядку ми проаналізували в матеріалі: «Допомога на проживання ВПО за новими умовами: що не так з порядком призначення?»
Наталія Єсіна, правозахисниця УГСПЛ в м.Суми
За словами віце-прем’єрки Ірини Верещук, зміни з виплатами пов’язані зі зменшенням дохідної частини бюджету. До того ж, партнери та донори ставлять вимоги постійно верифікувати виплати задля їх зменшення чи оптимізації. Йдеться про те, що за міжнародними критеріями два роки для переселенців – це достатній період, аби адаптуватися на новому місці.
Внаслідок змін чисельна група переселенців, які отримували допомогу на проживання до серпня 2023 року, з лютого 2024 року втрачали право на виплати, оскільки для них у січні 2024 року завершується шестимісячний період виплат. Нині понад 4,8 мільйона осіб обліковується як ВПО, з них близько 2,6 мільйонів отримують виплати , що обходиться у майже 5,8 мільярдів гривень. Змінами в Порядку прогнозувалось зменшити цю кількість отримувачів допомоги до 170 тисяч. Новини про таке масове скорочення виплат для великої кількості переселенців викликали неабияке занепокоєння у самих ВПО та у тих організацій, які займаються правовою та гуманітарною підтримкою. Причини ми пояснювали детальніше у матеріалі: «Курс на скорочення виплат ВПО: хто отримуватиме допомогу у 2024 році?»
Продовження виплат переселенцям ще на місяць
Втім з грудня 2023 року на офіційному сайті Мінсоцполітики періодично з’являлась інформація про наміри продовжити виплати допомоги деяким категоріям ВПО, які отримували її до 1 серпня 2023 року і період виплат для яких завершується наприкінці січня 2024 року.
26 січня 2024 року Урядовий портал розмістив повідомлення про те, що уряд того дня ухвалив рішення про автоматичне продовження всіх виплат для всіх внутрішньо переміщених осіб до 1 березня. За словами прем’єр-міністра, з 1 березня запрацюють нові справедливі умови отримання допомоги ВПО.
Станом на день публікації цієї статті постанова, про яку йде мова, відсутня на Урядовому порталі та не оприлюднена на сайті Верховної Ради. Як тільки повний текст документу з’явиться у відкритому доступі, наші юристи підготують детальний аналіз.
Водночас Мінсоцполітики, як автор запропонованих змін, коментуючи цю новину на своєму сайті, наголошує, що підтримка ВПО буде спрямована на забезпечення інтеграції ВПО до приймаючих громад, стимулювання непрацюючих ВПО працездатного віку до працевлаштування, надання їм цільових інструментів соціальної підтримки під конкретні життєві потреби, підтримку родин, які не мають достатнього ресурсу для оренди житла, захист їх від ризику бідності, розвиток послуг з догляду за непрацездатними членами родини.
Відповідно до прийнятої урядом постанови, виплату допомоги всім ВПО, які отримували її до 1 лютого, автоматично буде продовжено до 1 березня, без додаткового звернення. Розмір допомоги залишається незмінним: для осіб з інвалідністю та дітей – 3000 гривень, для інших осіб – 2000 гривень.
Кому автоматично продовжать виплати ще на 6 місяців?
З 1 березня 2024 року допомога на проживання буде автоматично призначена ще на 6 місяців непрацездатним особам:
– пенсіонерам, у яких станом на 01.01.2024 року розмір пенсії не перевищує 9 444 грн (чотири прожиткових мінімуми для осіб, що втратили працездатність);
– особам з інвалідністю I чи II групи, дітям з інвалідністю віком до 18 років, тяжкохворим дітям (за окремим переліком);
– дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа віком до 23 років, а також батькам-вихователям і прийомним батькам.
Кому треба звернутися з заявою про продовження виплат?
Деякі категорії ВПО зможуть претендувати на продовження виплат з 1 березня після подачі нової заяви. Умовою для отримання допомоги є матеріальний стан сім’ї: розмір доходу на особу не має перевищувати 9 444 грн (чотири прожиткових мінімуми для осіб, що втратили працездатність).
Право на продовження допомоги надалі матимуть наступні категорії громадян, які вже в лютому можуть звернутися з заявами на подовження виплат:
– родини ВПО з дітьми до 14 років, які проживають в зоні активних чи можливих бойових дій;
– родини з дітьми до 14 років, які проживають в умовно безпечних регіонах України, але в цих населених пунктах немає можливості віддати дитину до дитячих садочків, а навчання в школі відбувається в форматі онлайн;
– родини, де один з членів сім’ї доглядає за особою з інвалідністю I групи, або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, або тяжко хворою дитиною (за окремим переліком);
– малолітні діти, які прибули без супроводу батьків;
– вагітні жінки (починаючи з 30 тижня вагітності).
Умовою для отримання допомоги в сім’ях, де є працездатні особи, – працевлаштування таких осіб або реєстрація ФОП чи отримання допомоги на здобуття економічної самостійності чи отримання ваучера на навчання, та наявність у складі сім’ї дітей віком до 14 років.
Допомогу також зможе отримувати родина, в якій непрацююча працездатна особа на дату звернення зареєструвалась в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, але ще не працевлаштувалась, та сім’ї з дітьми, які навчаються в школі чи вищому навчальному закладі. Водночас, якщо після призначення допомоги на додаткові 6 місяців працездатний непрацюючий член родини, який не займається доглядом за дітьми чи особами з інвалідністю, не сприятиме своїй зайнятості (наприклад, зніметься з обліку в Центрі зайнятості), виплату допомоги буде припинено.
ВПО, які отримували допомогу та відмовилися від неї, або зняті з обліку внутрішньо переміщених осіб через те, що вони повернулись до покинутого місця проживання, але знову були змушені з нього виїхати, також зможуть знову звернутись за призначенням допомоги на проживання.
Мінсоцполітики наголошує, що звертатися з заявою про призначення з 1 березня допомоги на проживання можна вже починаючи з 1 лютого. Якщо заявник буде відповідати встановленим критеріям, допомога призначатиметься і виплачуватиметься, починаючи з 1 березня.
Автор публікації: Наталія Єсіна, правозахисниця УГСПЛ в м.Суми
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
У 2024 році влада планує скоротити виплати ВПО. Вже анонсовано, що з 1 лютого наступного року фінансову допомогу на друге півріччя без додаткового звернення продовжать лише тим, хто звернувся по неї вперше після 1 серпня 2023 року. Чого очікувати від таких змін? Своєю думкою правозахисниця Української Гельсінської Спілки з прав людини Наталія Єсіна поділилась із виданням «Сєвєродонецьк Онлайн».
Останні зміни в законодавстві значно впливають на кількість людей, які отримують щомісячну допомогу на проживання ВПО. Ті переселенці, які стали на облік до 1 серпня 2023 року та не потрапили під припинення виплат з різних підстав, отримуватимуть виплати до 31 січня 2024 року. Але ресурси в держави обмежені, виплачувати всім допомогу на проживання вже немає можливості, тож цією зимою чимало переселенців очікує припинення допомоги. Крім того, є зміни щодо матеріального стану родини і особливі умови для працездатних осіб.
Наталія Єсіна, правозахисниця УГСПЛ
«Зокрема, людина працездатного віку, звертаючись за допомогою з 1 грудня 2023 року вперше, впродовж 3 місяців з дня призначення «має вжити заходів для сприяння своїй зайнятості або набути статусу безробітного». Тобто людина має почати активно шукати роботу, бо якщо вона цього не зробить, то з четвертого місяця виплати припиняться», – розповідає правозахисниця УГСПЛ Наталія Єсіна.
Але при цьому є певний перелік окремих категорій громадян, яких ця вимога не стосується. Наприклад, якщо ця людина доглядає за дітьми віком до 6-ти років, або трьома і більше неповнолітніми. Це також стосується осіб з інвалідністю 1-2 групи, тих, хто доглядає за дитиною з певними вадами здоров’я, або за особою з інвалідністю 1-2 груп внаслідок психічного розладу чи за особою, що досягла 80-річного віку. Також під винятки підпадають студенти денної чи дуальною форми навчання.
У порівнянні з вже існуючими вимогами щодо матеріального стану отримувачів допомоги, які діяли з 1 серпня 2023 року (купівля транспортного засобу, купівля нерухомості на суму більше 100 тис. грн, наявність коштів на депозитному рахунку у сумі, що перевищує 100 тис. грн, або купівля іноземної валюти на таку ж суму, наявність чи купівля житла), з 1 грудня 2023 року перелічені вимоги впливатимуть на можливість отримання допомоги іншими членами сім’ї переселенців.
«Для прикладу, до 1 грудня при звернення за допомогою “відмову” отримував лише той, на кого було оформлено право власності на транспортний засіб, іншим членам сім’ї призначалась допомога. З 1 грудня усі члени такої сім’ї при зверненні за допомогою вперше, отримають відмову у призначенні допомоги на проживання ВПО», – розтлумачує Наталія Єсіна.
Хто отримуватиме виплати 100%?
Мінреінтеграції стверджує, що з 1 грудня 2023 року виплати ВПО продовжуватимуть деяким категоріям отримувачів на другий 6-місячний період без додаткового звернення (це передбачено постановою КМУ від 21.11.2023 року № 1226).
Відповідна допомога сім’ї буде продовжена автоматично ще на півроку, якщо:
середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача не перевищує 4 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (зараз це 2093*4=8372 грн, з 01.01.2024 – 2361*4=9444 грн);
у складі сім’ї є особи працездатного віку, які доглядають за дітьми віком до 6 років (включно) або тяжко хворими дітьми; особи з інвалідністю I чи II групи; громадяни, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; громадяни, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або неповнолітніми дітьми з інвалідністю, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку;
а також – фізичні особи, які надають соціальні послуги й отримують компенсацію за їх надання; студенти, які навчаються за денною або дуальною формою в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, місце проживання яких не задеклароване/зареєстроване в гуртожитку;
у складі сім’ї є працездатна особа, яка протягом перших 6 місяців отримання виплат ВПО посприяла своїй економічній самостійності (працевлаштувалася, розпочала діяльність як ФОП або отримала грант на бізнес/ваучер на навчання тощо) й середньомісячний дохід якої не перевищує 3 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
«Таким чином, виплати визначеним категоріям ВПО будуть продовжувати автоматично (заяви подавати не потрібно!) ще на пів року, починаючи з 1 лютого 2024 року, оскільки перший шестимісячний період закінчується для них 31 січня 2024 року. Однак це стосується лише тих ВПО, які вперше звернулися за виплатами після 1 серпня 2023 року (на відміну від переселенців, які станом на 01.08.2023 вже були взяті на облік ВПО, отримували допомогу на проживання і яким виплата була продовжена автоматично з 1 серпня 2023 року на підставі ПКМУ № 709 від 11.07.2023)», – говорить правозахисниця.
На даний момент це виключний перелік громадян, які зможуть надалі отримувати виплати. Ніяких рішень по іншим вразливим категоріям поки що не прийнято. Загальний строк отримання допомоги не може перевищувати 12 місяців з місяця призначення.
Перереєстрація в іншому населеному пункті не поверне виплати ВПО. Нормами діючого Порядку не передбачено відновлення виплати допомоги і тим, хто з певних міркувань відмовився від допомоги, а згодом вирішив відновити виплату. Виключенням є повторне переміщення особи з території, яку було включено до Переліку, або з місцевості, де оголошена обов’язкова евакуація, а також в ситуації, коли після припинення виплати житло, де мешкала особа, було зруйновано.
Висловити свою думку, щодо змін та політики по відношенню до ВПО, переселенці можуть через петиції або через Ради ВПО, які наразі активно створюються в громадах по всій країні. Нині в Україні їх налічується вже понад 500.
Який вплив на суспільство матиме скорочення виплат?
«Я вважаю, що це буде соціальна катастрофа. Про політику уряду щодо скорочення виплат йшлося на першому Всеукраїнському форумі Рад ВПО, де я була делегаткою. Під час виступів спікери зазначали, що наразі курс такий: заміна виплат соціальними послугами. Але по факту, і це моя особиста думка, масове скорочення виплат не перекривається послугами в усіх випадках, коли люди цього потребуватимуть. В громадах досі не проведена оцінка потреб переселенців, серед яких є люди без житла, роботи, з маленькими дітьми, інвалідністю. Є категорія 50+, коли ще не оформлена пенсія, роботу знайти фактично неможливо, а до пенсії ще треба дожити. Якими соціальними послугами будуть перекриватися їх потреби? При цьому без виплат люди залишаться вже скоро», – ділиться своїми думками Наталія Єсіна.
За словами правозахисниці, останнім часом до приймалень УГСПЛ з питаннями щодо виплат ВПО звертаються часто. Особливо це стосується переселенців так званої “першої хвилі”, тих, хто переселився до лютого 2022 року та отримував виплати з моменту свого переміщення. Зміни викликають хвилювання й у тих, хто виїхав з окупованих територій та не придбав житло, або придбав, але втратив через повномасштабне вторгнення.
«Наша приймальня у Сумах розпочала роз’яснювальну роботу ще з серпня, люди не дуже хотіли чути про майбутні зміни, але зараз, після активного поширення інформації про скорочення виплат, звернень значно побільшало», – резюмує Єсіна.
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Декілька останніх тижнів Сумська приймальня УГСПЛ отримує звернення щодо того, чи треба всім пенсіонерам-переселенцям проходити ідентифікацію особи. Зокрема, клієнти цікавились, чи стосується вимога тих українців, котрі знайшли притулок за кордоном, та що буде, якщо пенсіонер не пройде ідентифікацію? Більшість хвилювались, що виплату пенсії буде припинено через непроходження такої ідентифікації. Розбиралася в ситуації Наталія Єсіна, правозахисниця громадської приймальні УГСПЛ на Сумщині
Після зняття ковідних карантинних обмежень у переселенців, які отримують пенсію чи соціальну допомогу, було 60 днів для того, щоб звернутися до відділення Ощадбанку. Після 1 вересня 2023 року банківські рахунки клієнтів, котрі не звернулися, мали бути заблоковані у зв’язку з непроходженням ними ідентифікації.
Першоджерелом цієї інформації стали повідомлення про те, що Ощадбанк повертає обов’язкову ідентифікацію ВПО, які отримують пенсію чи соціальну допомогу.
Терміни проходження ідентифікації:
Клієнти, які мають пенсійну картку і електронне пенсійне посвідчення, проходять ідентифікацію раз на півроку. Ті клієнти, які отримують соціальні виплати, тобто адресну допомогу тощо, також проходять ідентифікацію раз на півроку. Ті клієнти, які мають звичайну картку, а не електронне пенсійне посвідчення, проходять ідентифікацію раз на три місяці.
Як відбувається процедура?
Наталія Єсіна,правозахисниця громадської приймальні УГСПЛ на Сумщині
Переселенець, зареєстрований до 24 лютого 2022 року, має змогу звернутися у будь-яке відділення Ощадбанку по всій території України для проходження фізичної ідентифікації. При собі потрібно мати: паспорт громадянина України, основну картку або електронне посвідчення. Звернувшись до каси Ощадбанку і повідомивши касиру про необхідність проходження ідентифікації, далі слід зробити три кроки на вибір:
зняти гроші за допомогою введення ПІН-коду,
подивитися баланс за допомогою введення ПІН-коду,
змінити ПІН-код.
Раніше цю процедуру було скасовано на період дії карантину через поширення COVID-19. Після офіційного завершення з 1 липня карантину в Україні проблеми з верифікацією стали знову актуальними, тож і з’явилась інформація про те, що ВПО можуть втратити виплати.
Дійсно, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 року, пенсіонерам — внутрішньо переміщеним особам, які мають електронне пенсійне посвідчення (ЕПП), та одержувачам соціальної (адресної) допомоги — внутрішньо переміщеним особам необхідно проходити фізичну ідентифікацію. Так звані «карантинні постанови» на певний час цю процедуру відміняли. Зауважимо, що стосується це лише тих переселенців, які оформлювали пенсію та виплати на карти Ощадбанка, тобто ВПО «першої хвилі», адже ті, хто перемістився через повномасштабне вторгнення російських військ в Україну, мали можливість оформити допомогу чи пенсію на рахунок будь-якого банку.
Вже в липні пенсіонери-переселенці почали отримувати смс-повідомлення про необхідність відвідування філій банків, що стало предметом обговорення на Координаційному штабі з питань ВПО. В результаті було прийнято рішення про припинення Ощадбанком смс-розсилки та про продовження терміну ідентифікації для отримувачів пенсій (а для отримувачів допомоги її взагалі не застосовувати).
Урядовою постановою №837 від 08.08.2023 року до ПКМУ №637 були внесені зміни, відповідно до яких до 31 грудня 2023 року органи ПФУ та органи соцзахисту не припиняють виплати пенсій та соціальних виплат з підстав, передбачених ПКМУ №637, а Ощадбанк не зупиняє видаткові операції за рахунками одержувачів пенсії та соціальних виплат ВПО, взятих на облік до 24.02.2022 року та щодо яких до 31.12.2023 року проводиться фізична ідентифікація. Також цим документом розширюються можливості для фізичної ідентифікації, необхідної для продовження отримання соціальних виплат. Зокрема, можна буде проводити ідентифікацію особи з використанням відеоконференцзвʼязку, під час сеансу якого предʼявлятимуться документи, що посвідчують особу.
До фізичної ідентифікації також мають прирівнюватися:
авторизація в особистому електронному кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису Дія Підпис (Дія ID);
посвідчення закордонною дипломатичною установою України факту, що особа, яка проживає за кордоном, є живою.
Сподіваємось, що за цей час посадовці звернуть увагу і на те, що проходження ідентифікації для переселенців, які покинули свої домівки до лютого 2022 року, є дещо дискримінаційним моментом.
Наталія Єсіна, правозахисниця громадської приймальні УГСПЛ на Сумщині
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Уряд затвердив новий порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Віднині ВПО отримуватимуть виплати не більше ніж 12 місяців. Зміни спрямовані на зменшення видатків держави.
Правозахисники Української Гельсінської спілки з прав людини розібрались в оновленій процедурі призначення допомоги переселенцям та проаналізували найбільш спірні положення нової урядової постанови.
Кабінет Міністрів України. Ілюстративне фото. Джерело: depositphotos.com
Наступного дня, десь опівдні (дату редагування сторінки не зазначено), на сайті Мінсоцполітики з’явився проєкт постанови КМУ, якою вносяться зміни до ПКМУ № 332, – тобто постанови, яка, за інформацією Мінсоцполітики, 11 липня 2023 року вже прийнята КМУ. Виявляється, як зазначено на сторінці, проєкт був запланований для громадського обговорення з 14 червня по 29 червня 2023 року, а його розробник, Мінсоцполітики, протягом 15 днів з дня оприлюднення нібито приймав пропозиції та зауваження до проєкту.
На сторінці з проєктом можна знайти пояснювальну записку, в якій автори обґрунтовують необхідність прийняття акта, посилаючись на дані і аналітику переміщень переселенців Міжнародної організації з міграції в Україні, а також на якісь «оперативні дані». Дивно, що чомусь Міністерство використовує для своїх висновків не свою інформаційну базу, а аналітику міжнародної організації, побудовану на обробці інформації від обласних органів влади та результатів автоматизованого телефонного опитування населення.
У другій половині дня 14 липня 2023 року текст прийнятої 11 липня 2023 року постанови № 709 з’явився нарешті на сайті КМУ. Одразу кидаються в очі численні і дрібні, і суттєві, розбіжності між текстом проєкту та опублікованої постанови, що не може не викликати розчарування, адже текст проєкту досі залишається на сайті Мінсоцполітики та може дезорієнтувати читачів. Водночас видно, що над текстом проєкту добряче попрацювали, і це явно пішло йому на користь.
Суттєві зміни умов отримання грошових виплат
Як зазначено в пояснювальній записці до проєкту постанови, його метою є посилення адресності допомоги, з урахуванням фінансово-майнового стану ВПО та збереження балансу між дотриманням прав людини та інтересами держави.
В умовах тривалого воєнного стану вже простежуються певні проблеми із нестачею коштів для забезпечення виплат, а тому держава намагається скоротити видатки на соціальні програми.
Відповідно до ст. 22 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на соціальне забезпечення відповідно до структури і ресурсів кожної держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні Європейського суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Таким чином, незважаючи на весь негатив від скорочення соціальних виплат, такі урядові заходи загалом не суперечать міжнародному законодавству.
Отже, нова редакція Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка спрямована на зменшення видатків держави, суттєво змінює умови отримання грошових виплат, впроваджує певні критерії до отримувачів, більш того – визначає кінцевий термін виплати цієї допомоги – не більше 12 місяців. Розмір допомоги залишається незмінним: для осіб з інвалідністю та дітей – 3000 гривень, для інших осіб – 2000 гривень. Допомогу призначатимуть на шестимісячний строк, і лише окремі категорії переселенців зможуть отримувати її впродовж другого 6-місячного періоду.
Нові умови призначення допомоги почнуть діяти поступово, з таким собі «перехідним періодом», що дозволить дещо зменшити соціальну напругу, адаптуватись до нових правил отримувачам соціальної допомоги та співробітникам відповідних державних установ. Тому урядовою постановою від 11 липня 2023 року № 709 визначено, що з 1 серпня 2023 року виплата допомоги буде автоматично продовжена тим, хто її отримує, за виключенням тих, хто перебуває за кордоном більше 30 днів, відбуває покарання в місцях позбавлення волі або був засуджений за певними статтями ККУ, повернувся до покинутого місця проживання.
Уряд нарешті виправив існуючу невизначеність щодо надання грошової допомоги дітям, які народилися у переселенців. Ба більше – дозволив нараховувати допомогу з дати звернення за нею із автоматичним продовженням її з 1 серпня 2023 року. Водночас формулювання цього абзацу таке, що виникають питання. Наприклад, незрозуміло, як будуть на практиці діяти структурні підрозділи соцзахисту, чи справді будуть відміняти свої рішення про відмову у призначенні допомоги таким дітям та «заднім числом» нараховувати за допомогу за весь цей період. Окрім того, певна кількість таких сімей вже втратила право на допомогу через завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації – чи отримають вони «дитячі» виплати-ВПО за минулий період? Адже формальною підставою для відмови можна вважати наявність на даний час в Переліку дати завершення бойових дій, що не відповідає умовам п. 1 постанови.
У відношенні тих переселенців, кому 1 серпня 2023 року автоматично продовжать виплати, буде проведена верифікація. Вона полягатиме в оцінці фінансово-майнового стану отримувачів допомоги: перевірятимуть наявність житла, розташованого на території, що не входить до Переліку, депозитних рахунків, фактів купівлі нерухомості, транспортних засобів, іноземної валюти і банківських металів тощо. За результатами верифікації прийматимуть рішення про припинення з 1 вересня 2023 року виплати допомоги. Автори нового Порядку передбачливо зробили виключення з цієї категорії переселенців для волонтерів, які безоплатно передавали для потреб держави транспортні засоби, кошти і т.ін. Необхідною умовою для таких благодійників є знаходження їх в Реєстрі волонтерів.
Оновлений Порядок визначає процедуру призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, які з 1 серпня 2023 року вперше звертаються за призначенням допомоги. Так чи інакше, але, знайомлячись з текстом Порядку-2023, мимоволі порівнюємо його з порядком призначення щомісячної адресної допомоги, що був затверджений урядовою постановою від 1 жовтня 2014 року № 505.
З Порядку-2014 запозичили призначення допомоги на сім’ю, а не на окрему особу. Це дало можливість впровадити такий собі принцип «колективної відповідальності», коли допомога не призначається на сім’ю, якщо будь-хто з членів сім’ї протягом 3 місяців перед зверненням:
придбав транспортний засіб, рік випуску якого не більше п’яти років тому,
або земельну ділянку, житло чи товарів довгострокового вжитку на суму більше 100 тис. грн,
має кошти на депозитному рахунку більше 100 тис. грн,
здійснив операції з купівлі іноземної валюти чи банківських металів.
Допомога на сім’ю також не призначається, якщо будь-хто з її членів станом на 1 число місяця, з якого призначається допомога, має у власності житло, що розташоване на території, яка не включена до Переліку, або здійснив купівлю нерухомості за рахунок коштів, виділених з державного бюджету.
Продовжується цей перелік підстав (у підп. 7, 8, 9 п. 7 Порядку), за наявності яких (теж протягом 3 місяців перед зверненням!) допомога на сім’ю не призначається, ще такими позиціями:
якщо отримувач перебував та після переміщення перебуває на повному державному забезпеченні в закладах соціальної спрямованості, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю,
знаходиться закладі спеціалізованої освіти військового спрямування,
відбуває покарання в місцях позбавлення волі.
Це явно є стилістичною помилкою, внаслідок якої порушується запропонований авторами підхід до врахування майнового стану сім’ї при призначенні допомоги. До того ж, зміст цих підпунктів був зовсім інший в проєкті та мав іншу структуру. Логічно припустити, що, наприклад, навчання дитини у військовому ліцеї аж ніяк не має впливати на можливість отримання допомоги на проживання її родичами. Тож на пункт 7 Порядку авторам варто звернути увагу та за необхідності відредагувати.
До речі, в Порядку окремим пунктом розглянута ситуація, коли хтось з членів сім’ї перебуває за кордоном більше 30 календарних днів підряд (або більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги). В цьому випадку допомога припиняється лише цій особі, а не всій сім’ї, і про це наголошується окремим реченням (п. 6 Порядку). Позитивно, що ці строки можуть бути збільшені (до 60 та 90 днів відповідно) окремим рішенням за наявності обґрунтованих причин. З відповідною заявою до органу соцзахисту має звертатися ця особа з використанням поштового або електронного зв’язку (бажано з накладенням електронного цифрового підпису – ЕЦП). Яким чином заяву оформлювати, які докази та обґрунтування мають бути додані до заяви – це, мабуть, вирішуватиметься індивідуально.
Такими причинами, через які строк перебування за кордоном не матиме негативного впливу на нарахування допомоги, можна вважати такі, що перелічені у п. 8 Порядку: до періоду перебування за кордоном не включаються
дні службового відрядження,
оздоровлення дітей, стажування,
лікування або реабілітації, що підтверджується відповідними документами,
а також дні перебування за кордоном з таких причин, як хвороба уповноваженої особи/отримувача,
смерть членів їх сім’ї та родичів,
догляд за хворою дитиною віком до 18 років,
перебування у закладах охорони здоров’я, судових та правоохоронних органах.
На жаль, цей перелік вичерпний, але ж всі життєві проблеми в цей список не вкладаються.
А далі в п. 8 Порядку чомусь повторно йде про строки, коли особі припиняють нарахування і виплату допомоги, якщо перевищений термін перебування за кордоном: «з місяця, у якому строк перебування за кордоном перевищив 30 календарних днів підряд або більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги». В той же час, у п. 6 зазначено інакше: «з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин».
Строк припинення нарахування і виплати допомоги зустрічається ще раз в п. 24, де сказано, що за результатами верифікації орган соцзахисту у разі виявлення відповідності отримувачів будь-якому з критеріїв, визначених пунктами 7 і 8 цього Порядку, припиняє виплату з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, що впливають на право отримання допомоги.
На відміну від Порядку-2014 в новому Порядку окрему увагу приділено визначенню, хто саме включається до складу сім’ї уповноваженої особи. Слід сподіватися, що це дозволить уникнути або зменшити кількість питань, що можуть з’являтися на практиці. Автори постанови передбачили навіть ситуацію, коли особи у судовому порядку встановили факт проживання однією сім’єю.
Водночас Порядок наділяє уповноважену особу обов’язком підтверджувати підставу виключення певних осіб зі складу сім’ї, наприклад, тих, що представляють інтереси дитини та перебувають з дитиною у сімейних, родинних відносинах – документом, виданим службою у справах дітей, що засвідчує такі відносини з дитиною (без уточнення, яким має бути цей документ). Незрозуміло також, яким документом треба доводити факт того, що людина не проживає разом із отримувачем та не пов’язана з ним спільним побутом, і тому має бути виключена зі складу сім’ї уповноваженої особи.
Подання заяви про виплати онлайн та необхідність уніфікації документів
В п. 4 Порядку перелічені можливі способи подання заяви про призначення допомоги на проживання: в паперовій формі (бланк заяви наведений у додатку 1) або в електронній – за наявності технічної можливості, через Портал Дія, зокрема через мобільний застосунок Дія, у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до пункту 20 цього Порядку. Але, мабуть, щодо довільної форми подачі заяви в Дії трохи перебільшено, оскільки у п. 20 детально перелічені відомості, які обов’язково мають бути в заяві, та ще на додачу до тих, що зазначені в шаблоні заяви (додаток 1). З цих міркувань доречно вести мову про уніфікований бланк заяви, що має використовуватись і при паперовому, і при електронному способі звернення. Це убезпечить заявника від помилок, зважаючи на застереження в п. 4 про те, що заява вважається поданою в разі заповнення особою всіх полів форми.
Говорячи про уніфікацію, в новій редакції Порядку варто було б уточнити вимоги щодо форми/змісту документа, який підтверджує факт непридатності житлового приміщення для проживання у розумінні підп. 2, 5 п. 7 Порядку. Це має сенс хоча б тому, що для цілей доведення факту руйнування житла як підстави для видачі довідки ВПО та призначення допомоги (п. 5 Порядку) використовується акт, складений комісією з обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, утвореної на підставі розпорядчого документа місцевого органу самоврядування. В той час у п. 7 Порядку мова може йти про такий непридатний для проживання стан житла, що не пов’язаний з військовими діями, тож для таких випадків можна було б складати акт, наприклад, за формою, що використовувалась у Порядку-2014.
Отже, в оновленому Порядку знову є поняття «уповноважена особа» (в Порядку-2014 був «уповноважений представник сім’ї» – що виглядає, напевно, більш зрозумілим і зручним, бо не плутається в тексті з іншими «уповноваженими» особами: виконавчого органу сільської, селищної, міської ради/ЦНАП, органу опіки та піклування, Нацсоцслужби тощо.
Уповноважена особа від імені сім’ї звертається з заявою про призначення допомоги на проживання та отримує на свою банківську картку нараховані суми за кожного члена сім’ї. Вона несе відповідальність за достовірність інформації, зазначеної у заяві. Уповноважена особа зобов’язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це орган соцзахисту або уповноважену особу виконкому або ЦНАП. Уповноважена особа може звертатися до органу соцзахисту у випадку звільнення члена сім’ї з роботи або зменшення розміру заробітної плати з заявою та довідкою про доходи, для призначення допомоги певному отримувачу.
Водночас уповноважена особа не є такою, яка визначена Порядком єдиною особою для комунікації від імені сім’ї з представниками державних установ, оскільки Порядок визначає певні ситуації, коли комунікувати з установою має саме член сім’ї: при поверненні до покинутого місця проживання, виїзду на тимчасове або постійне місце проживання за кордон, або перебуванні за кордоном більше 30 днів – отримувач має повідомити особисто орган соцзахисту з метою припинення нарахування і виплати допомоги. Якщо треба погодити збільшення строку свого перебування за кордоном, або спростувати виявлені критерії, визначені п. 7, 8 Порядку, щоб поновили виплату допомоги, або погодити організаційні питання при проведенні перевірки фактичного місця проживання член сім’ї має особисто спілкуватись з відповідними посадовцями, в тому числі телефоном та електронною поштою.
Так, в новій редакції Порядку – ті ж самі сумнозвісні перевірки фактичного місця проживання внутрішньо переміщених осіб, процедура організації і проведення яких має довгу історію, яка, на жаль, пов’язана з чисельними недоліками і зауваженнями різного характеру, і які унаслідував новий Порядок та додав інші проблеми (хоча б ті, що стосуються фіксації повідомлення або виклику при інформуванні особи телефоном), тож вивчення цього питання треба проводити окремо.
За змістом п. 13 Порядку, розраховувати на продовження допомоги на другий шестимісячний строк зможуть лише ті сім’ї, які подавались на допомогу з 1 серпня 2023 року вперше. Тобто, мова вже не йде про те, чи будуть враховані інтереси переселенців «першої хвилі», які переміщувались після 2014 року. Мова йде вже про відносно невелику кількість людей (з урахуванням сподівань, що підстав для нових переміщень буде значно менше).
Але і тут є умови для призначення. Допомога призначатиметься автоматично таким сім’ям на другий 6-місячний строк лише якщо: середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача протягом періоду, за який враховуються доходи, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у складі сім’ї є особи працездатного віку, які доглядають за дітьми до досягнення ними шестирічного віку, громадяни, які мають трьох і більше дітей віком до 18 років і доглядають за ними, особи з інвалідністю, громадяни, які доглядають за особами з інвалідністю, студенти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, які не мають реєстрації місця проживання в гуртожитках, непрацездатні особи, які отримують пенсію розміром до трьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, неповнолітнім дітям, які прибули без супроводу законного представника.
Загальний строк отримання допомоги на проживання обмежений 12 місяцями з місяця призначення. Після закінчення виплати допомоги у разі виникнення складних життєвих обставин, зумовлених відсутністю місця проживання, та неможливості повернення до покинутого місця проживання уповноважена особа/отримувач можуть звернутися до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або надавача соціальних послуг для отримання соціальних послуг. Що зможуть запропонувати громади, враховуючи різний рівень розвитку системи надання соціальних послуг на місцевому рівні – також відкрите питання.
Отже, все це, за задумом авторів Порядку, посилить адресність соціальної допомоги тим, хто її дійсно потребує, та стимулюватиме осіб працездатного віку до працевлаштування.
Як бачимо, питань до змісту, тлумачення затвердженого нового Порядку призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам виникає багато, і відповідей на ці питання не знаходимо в публікації на сайті Мінсоцполітики «Відповіді на питання щодо зміни правил виплат допомоги на проживання для внутрішньо переміщених осіб» з переліком у 31 пункт. До того ж, дивує чисельність помилок, суперечностей і невдалих формулювань, що допускають неоднозначне тлумачення змісту, які від проєкту успадкував фінальний текст постанови.
І це не про кількість розділових знаків, логіку і стилістику тексту, помилки в написанні іншомовного слова «колаборант» в документах, що пов’язані з проєктом, а також повідомлення про нібито громадське обговорення проєкту.
Це – про якість нормативно-правового акту, починаючи з первинного тексту проєкту. Це – про те, на що звертає увагу Європейський суд з прав людини (рішення «Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки», «Щокін проти України», «Бейелер проти Італії»), наголошуючи, що закон має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, що приписи акта права мають бути передбачуваними за своїми наслідками: їх має бути сформульовано з достатньою чіткістю та зрозумілістю, аби суб’єкти права мали змогу впорядкувати свою поведінку згідно з ними.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.
У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Євген з Дніпра мав оформити опікунство над своїм неповнолітнім братом — батьки проживали на тимчасово окупованій території. За допомогою він звернувся до Правозахисної групи «СІЧ», на базі якої працює приймальня Української Гельсінської спілки з прав людини в м. Дніпро. Юристи допомогли Євгену забрати брата додому.
До 16 років Павло, молодший брат Євгена, перебував у Макіївському професійному училищі соціальної реабілітації. Це спеціальний навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання. Там діти перебувають за скоєння правопорушень у межах строку, який встановлює суд, але не більше 3 років. Раніше училище розміщувалося у Макіївці Донецької області. Через війну його евакуювали до Кіровоградської області.
Строк перебування Павла в навчальному закладі завершувався у травні 2023 року. На той момент йому ще не було 16 років. Згідно з законом, учнів такого віку до місця подальшого проживання супроводжують батьки або особи, які їх замінюють.
У день відрахування Павла зі школи, батьки не могли забрати хлопця. Оскільки вони проживали на непідконтрольній Україні території, Павло був тимчасово позбавлений батьківського піклування.
Ілюстративне фото. canva.com
Старший брат Павла, Євген, звернувся до юристів Правозахисної Групи «СІЧ» з проханням допомогти йому оформити опіку над молодшим братом і забрати його додому. Юристки Марина Кіптіла та Онищенко Ксенія взялися допомогти братам.
Щоб Євген мав право оформити тимчасову опіку над молодшим братом, вони мали отримати:
дозвіл органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна, який ґрунтується на обстеженні умов проживання та характеристики з його місця роботи або служби.
дозвіл органів опіки, якому підпорядкований спеціалізований заклад освіти (органи опіки та піклування Запорізької обласної адміністрації) про передачу дитини до органів опіки і піклування у Дніпропетровській області.
погодження керівництва Макіївського професійного училища соціальної реабілітації.
Час був обмежений, а процес оформлення документів вимагав багато зусиль. Втім, опікунство старшому брату вдалося надати швидко та вчасно. З моменту звернення юристки надавали консультативну допомогу представникам державних установ, які були залучені до підготовки всіх необхідних документів. Всі питання узгоджували таким чином, щоб надалі не було відмов або перешкод з боку іншого органу.
«Це була дійсно злагоджена робота всіх структур з однією метою — допомогти дитині, яка після закінчення терміну перебування в спеціалізованому закладі могла б потрапити до іншого закладу на невизначений термін, допоки батьки не змогли б її забрати. Завдяки підходу, спрямованому на повернення дитини в сім’ю, старший брат зміг за короткий проміжок часу оформити опіку над молодшим та в день його відрахування з училища без перешкод забрати його в сім’ю», — зазначає адвокатка Правозахисної Групи «СІЧ» Марина Кіптіла.
Зараз обидва брати живуть у Дніпрі. Ця історія ще раз підтверджує, що варто своєчасно звертатися за оформленням всіх необхідних документів. Якщо треба порада та консультація юриста – звертайтеся за юридичною допомогою до громадських приймалень Української Гельсінської спілки з прав людини.
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим внаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо в 18 областях країни. Щоб дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.
У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Повномасштабне вторгнення Російської Федерації та рік агресивної війни в Україні ще більше загострили проблеми вразливості шукачів захисту, біженців та осіб, які потребують додаткового захисту в Україні. Вказані особи є вкрай незахищеними та de facto знаходяться у юридично невизначеному становищі, коли повернення до країни їхнього походження не є безпечним, а перебування в Україні ускладнене відсутністю документів, доступу до соціальних та медичних послуг чи навіть обмеженням вільного пересування.
Збройна агресія Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року призвела до масового переміщення як всередині країни, так і за її межі. Користуючись тимчасовим захистом в країнах ЄС, громадяни України отримують безпрецедентну допомогу та підтримку в усіх сферах життя. В межах України шукачі захисту, які втекли від інших конфліктів чи переслідувань, та не мають безпечної рідної країни, куди можна повернутися, такої підтримки не мають.
Правозастосовча практика в Україні наразі не забезпечує ефективного доступу до процедури надання міжнародного захисту. Особи, які не можуть звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стикаються зі штрафами, депортацією або затриманнями за “нелегальне перебування”. Крім того, нещодавно прийнятий закон 2952-IX обмежує право на звернення за захистом на кордоні, порушуючи таким чином принцип міжнародного права невислання (non-refoulement).
Шукачі захисту та біженці мають труднощі під час спроби покинути територію України у пошуках більш безпечного місця. Деякі з них не можуть вільно пересуватися всередині країни. Шукачі захисту та біженці не завжди мають доступ до гуманітарної допомоги від держави, спрямованої на підтримку жертв війни.
Україна залишається учасницею Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року. Крім того, Україна ратифікувала Женевські конвенції про захист жертв війни, у тому числі і IV Женевську конвенцію про захист цивільного населення під час війни 1949 року. Відповідно ж до статті 4 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом 2014 року, Україна взяла на себе зобов’язання дотримуватись демократичних принципів, верховенства права та належного управління, прав людини та основоположних свобод.
Міжнародне право дозволяє відступ від певних зобовʼязань під час надзвичайних ситуацій (як-то війна), проте відступ від своїх зобов’язань дозволяється тільки в такій мірі, в якій це диктується гостротою становища, при умові, що такі заходи не є несумісними з їхніми іншими зобов’язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації виключно на основі раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи соціального походження.
Першочерговість та важливість дотримання прав людини закріплено статтею 3 Конституції України, якою встановлено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Широкомасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України стала викликом для дотримання прав людини в Україні, проте навіть в умовах воєнного стану Україна має забезпечити гідне ставлення до шукачів захисту та біженців.
Зобовʼязання Держави проводити ретельний розгляд заяв шукачів захисту під час війни
Стаття 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) надає можливість Державам – Договірним Сторонам – відступати від своїх зобовʼязань за Конвенцією під час війни. Проте положення статті 3 Конвенції, за якою нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню, є абсолютними і відступ від них неможливий.
Хоча Конвенція не передбачає права на пошук захисту, видворення іноземця може призвести до порушення Державою вимог статті 3 Конвенції, якщо буде достатньо підстав стверджувати, що особі загрожуватиме поводження всупереч зазначеній статті у країні призначення.
Конвенція вимагає від Держави незалежного та ретельного розгляду будь-якої заяви шукача захисту про те, чи існують вагомі підстави побоюватися реального ризику поводження, яке суперечить статті 3 Конвенції у разі видворення до країни призначення. Держава також зобовʼязана надати особі доступ до засобу юридичного захисту, який автоматично зупиняє дію попереднього рішення прийнятого щодо неї.
Європейських суд з прав людини вже приймав рішення проти України щодо видворення іноземця всупереч Конвенції. У нещодавній справі О.М. і Д.С. проти України розглянув таку ситуацію і встановив, що органи прикордонного контролю вислали заявницю з України без розгляду її заяви про потребу у міжнародному захисті у зв’язку зі стверджуваним ризиком жорстокого поводження в Киргизькій Республіці. ЄСПЛ зазначив, що оскільки заявницю вислали не до Киргизької Республіки, а до третьої країни – Грузії – необхідно встановити, чи перевірили ретельно органи державної влади України, що процедура надання притулку в Грузії забезпечувала достатні гарантії для уникнення її вислання, прямо чи опосередковано, до Киргизької Республіки та чи здійснили органи влади належну оцінку ризиків, з якими могла зіткнутися заявниця, з точки зору статті 3 Конвенції.
Таку оцінку повинні були здійснити органи державної влади України з власної ініціативи, на підставі всієї відповідної та актуальної інформації. ЄСПЛ дійшов висновку, що у цій справі ніщо не свідчить, що органи державної влади України здійснили будь-яку оцінку протиправного поводження під час вислання заявниці до Грузії. Цих міркувань достатньо для встановлення Судом, що Україна не виконала свого процесуального зобов’язання за статтею 3 Конвенції щодо оцінки стверджуваних ризиків зазнання поводження, яке суперечить статті 3 Конвенції, перед висланням заявниці з України. Таким чином, стаття 3 Конвенції накладає позитивнe зобовʼязання на Україну провести ефективне розслідування заяв про застосування протиправного поводження, на яке може посилатись шукач захисту.
Визнані біженці є особами, які користуються захистом за міжнародним гуманітарним правом
Конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (Женевська конвенція IV, ЖК IV) покладає на Держави зобовʼязання забезпечити дотримання цієї Конвенції за всіх обставин під час збройного конфлікту. Женевська конвенція IV доповнюється Додатковим Протоколом І (ДП І) від 8 червня 1977 року. Особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту. Відповідно до статті 73 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій особи, які до початку воєнних дій розглядалися як біженці згідно з відповідними міжнародними актами або з національним законодавством держави, що надала притулок, є особами, які користуються захистом відповідно до смислу ЖК IV за всіх обставин і без будь-якого несприятливого розрізнення.
Сторони у збройному конфлікті зобовʼязуються надавати цивільному населенню, яке недостатньо забезпечене запасами, допомогу виключно гуманітарного та неупередженого характеру без будь-яких несприятливих особливостей.
ЖК IV вказує, що будь-яка особа, яка перебуває під захистом і яка захотіла би залишити територію на початку чи під час конфлікту, матиме право це зробити. Розгляд заяв про виїзд повинен відбуватися за встановленою процедурою, і рішення повинно прийматися якомога швидше.
В цілому, міжнародне гуманітарне право зобовʼязує Україну забезпечувати дотримання принципу гуманності, який встановлює рівність усіх людей, та спрямовувати захист на людей, які потребують допомоги без будь-якого розрізнення.
Тимчасові заходи за Конвенцією про біженців 1951 року не позбавляють права подати заяву про про визнання біженцем
У статті 9 Конвенції 1951 року передбачено можливість для Договірної сторони вжити тимчасові заходи у певних ситуаціях, таких як війна чи інші серйозні та виняткові обставини. Для того, щоб такі відступи від зобов’язань (тимчасові заходи) відповідали нормі Конвенції 1951 року, їх необхідно оцінювати за критеріями, викладеними в самій статті 9, а саме, що заходи мають бути важливим для захисту національної безпеки, та що подальше застосування цих заходів є необхідним для національної безпеки стосовно конкретної особи.
Однак у підготовчих матеріалах до Конвенції 1951 року (travaux préparatoires) зазначено, що тимчасові заходи стосуються свободи пересування біженця, володіння ним певним електронним обладнанням і конфіскації майна. Таким чином, формулювання статті 9 Конвенції 1951 року не підтримує ідею про те, що навіть за виняткових обставин допускається відступ від усіх прав закріплених в Конвенції, включаючи право подати заяву про надання міжнародного захисту.
Будь-які тимчасові заходи можуть бути застосовані Україною із дотриманням принципу невислання (non-refoulement) та не знімають з держави зобовʼязання розглядати справи про надання міжнародного захисту на індивідуальній основі.
Обовʼязок України гармонізувати своє законодавство із стандартами ЄС, які вимагають індивідуальної оцінки заяв шукачів захисту
Враховуючи статус України як кандидата в держави-члени Європейського Союзу, Україна має ефективно впроваджувати правила, стандарти та політику, які складають право ЄС (acquis), в тому числі у сфері надання захисту. Ситуація з відсутністю доступу до міжнародного захисту в Україні порушує статтю 41 Хартії ЄС про основні права 2000 року, яка надає право кожній особі бути вислуханою до того, як будуть вжиті будь-які індивідуальні заходи, які могли б вплинути на неї. Відповідно до статті 4 Кваліфікаційної директиви заяви на міжнародний захист слід завжди розглядати, а рішення приймати індивідуально, об’єктивно та неупереджено.
Суд Європейського Союзу наголошує, що право бути вислуханим також вимагає від органів влади приділяти належну увагу обставинам, поданим зацікавленою особою, ретельно та неупереджено досліджувати всі відповідні аспекти окремої справи та докладно викладати причини свого рішення.
Законодавство ЄС передбачає можливість відступу від зобовʼязань у сфері міжнародного захисту під час надзвичайних ситуацій. Проте Держави у будь якому випадку мають провести індивідуальну оцінку справи, перш ніж вони зможуть законно відступити від своїх зобов’язань щодо надання захисту на підставі надзвичайної ситуації. Крім того, держави-члени мають повністю дотримуватися зобовʼязань, які не допускають відступів, викладених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і які відповідають правам Хартії ЄС про основоположні права.
Громадські організації звертають увагу на зобовʼязання України за міжнародним правом
Органи державної влади України мають невідступно дотримуватися взятих Україною зобовʼязань за міжнародними договорами у сфері прав людини, включаючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року та Додаткові протоколи до них 1977 року, Конвенцію про статус біженців 1951 року та Протокол до неї року 1966. Підкреслюємо, що відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Враховуючи євроінтеграційні процеси та здобуття Україною статуса кандидата в держави-члени Європейського Союзу, з огляду на необхідність збереження принципів та цінностей громадянського суспільства в Україні, органи влади України, мають ефективно впроваджувати правила, стандарти та політики, які складають право ЄС (acquis) у сфері надання міжнародного захисту.
Закликаємо українську владу підтримувати діалог з організаціями громадянського суспільства, академічними колами та експертами, які займаються питаннями захисту біженців, забезпечити регулярні консультації з ними та враховувати їхні рекомендації при підготовці або перегляді рішень та політик, пов’язаних з біженцями.
Відновлення втрачених документів залишається одним із важливих питань звернення до громадських приймалень Української Гельсінської спілки з прав людини. Частина вимушено переміщених осіб втратила документи. Дехто з них змогли відновити документи, однак є ті, хто все ще не вирішили цю проблему.
Втім, якщо втрачені документи для ідентифікації намагаються відновлювати практично відразу, оскільки вони є необхідними для нормального життя, відновлення інших, більш специфічних, документів відкладається або «до кращих часів» або до того часу, коли такі документи стають потрібними. Серед них, наприклад, документи, потрібні для отримання чи підтвердження групи інвалідності або реєстрації права на компенсацію за зруйноване або пошкоджене житло.
Юристи УГСПЛ проаналізували найчастіші звернення ВПО в західних областях України та роз’яснили, які особливості відновлення втрачених документів існують.
Рятуючись від обстрілів чи виїжджаючи з окупації, хтось у поспіху забув вдома частину паперів, хтось взяв лише паспорти, а у когось з тих чи інших причин немає навіть їх. Юристи громадських приймалень УГСПЛ західних областей України з початку року надали десятки консультацій щодо відновлення паспортів, різного роду посвідчень, документів про освіту, трудових книжок. Реєстрували і випадки, коли всі документи людини були знищені або залишилися на тимчасово окупованій території.
Хоча державою створені механізми і алгоритми відновлення різних документів, частина з них вже удосконалювалася після початку повномасштабної агресії Росії, оскільки самі процедури були не дуже дружніми до тих, хто звертався з цією проблемою. Однак, якщо в воєнний час таких людей стає доволі багато, виникає необхідність покращити ці механізми та інформувати громадян про таку можливість. Частина процедур з відновлення документів (або виправлення помилок в документах) все ще залишається доволі складною, а в окремих випадках практично нерозв’язною, особливо, коли документи були лише в паперовому вигляді, а громади, в яких ці документи видавалися, знаходяться під окупацією або зруйновані внаслідок воєнних дій (наприклад, підтвердження проходження особою воєнної служби або пільгового пенсійного стажу).
Ілюстративне фото. Джерело: unsplash.com
Як відновити паспорт?
Першочергового відновлення, безсумнівно, потребують внутрішні паспорти. Часто на новому місці переміщені особи навіть не знають, куди звертатися і з чого почати. Постають найпростіші питання: де знаходиться підрозділ Державної міграційної служби чи ЦНАП, як проходить процедура відновлення і що для цього необхідно, скільки це коштує, скільки часу займає виготовлення нового паспорті і, головне, що робити до того. Без внутрішнього паспорта частині переміщених осіб неможливо навіть оформити статус ВПО і відповідні виплати. Так, лишається можливість зробити це через «Дію», однак цей варіант актуальний лише для тих громадян, у кого в додатку відображається ID-картка або біометричний закордонний паспорт.
Процедура відновлення внутрішнього паспорта передбачає, що із заявою необхідно подати бодай якийсь документ чи копію, де є фотографія людини. Втім, найскладніші випадки, коли таких паперів немає. Тоді Державна міграційна служба проводить додаткову перевірку. Якщо ж вона не дає результату, ДМС може відмовити у виготовленні паспорта, і тоді єдиний шлях – це звернення до суду.
Перепони виникають і у тих переміщених осіб, які під час відновлення паспорта, не можуть підтвердити реєстрацію у громаді, яка тимчасово окупована, чи у громаді, де ведуться бойові дії. Це, зокрема, перешкоджає реалізувати право на оформлення статусу ВПО і отримання відповідних виплат.
Маючи на руках документ, що посвідчує особу, ВПО мають можливість відновлення решти документів, саме тому отримання такого документа, виготовлення картки ID є пріоритетним для особи, що втратила документи.
Про відновлення яких документів зазвичай йдеться і які проблеми у зв’язку із цим доводиться долати?
РНОКПП або ідентифікаційний номер.У разі втрати довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер), у найближчому підрозділі Державної податкової служби можна безоплатно отримати дублікат.
Пенсійне посвідчення.Серед клієнтів громадських приймалень УГСПЛ чимало людей похилого віку, які виїхали з небезпечних регіонів без пенсійних посвідчень. Відновити цей документ можна у будь-якому органі Пенсійного фонду, який працює за принципом екстериторіальності. Також замовити нове посвідчення можна онлайн – на порталі електронних послуг ПФУ або через відповідний мобільний додаток. Проблемною може бути ситуація, коли документи на отримання пенсійного посвідчення тільки були подані в органи, в громадах, які потрапили під окупацію.
Трудова книжка.З такими питаннями до юристів УГСПЛ звертаються внутрішньо переміщені особи, які мають намір влаштуватися на роботу. У подібних випадках на новому місці роботи людині оформлюють нову трудову книжку. Але труднощі можуть виникнути при її заповненні. Процедурою передбачено, що у новому документі мають бути записи про попередні місця роботи працівника. Однак, якщо підприємство перебуває на тимчасово окупованій території, зруйноване, ліквідоване без правонаступника чи передачі документів у архіви, підтвердити інформацію про попередні місця роботи буде складно.
Також питання актуальне для тих ВПО, які оформляють пенсію і яким необхідно підтвердити набутий стаж. Щодо роботи після 2000 року, коли було введено систему персоніфікованого обліку, можна не перейматися, адже інформація є в реєстрах. А ось стаж до 2000 року треба підтвердити. У випадку, коли затребувати документи з підприємства неможливо, а в архівах паперів немає, підтвердження стажу відбувається на основі показань щонайменше двох свідків, які працювали з заявником та мають необхідні документи про свою роботу. Для ВПО це може складати проблему.
Подібним чином можна підтвердити загальний стаж. Схожа процедура визначена і для випадків підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах (за списками №1 та №2) або за вислугу років, а також до стажу роботи до 01.01.2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території. Підтвердження пільгового стажу в таких випадках відбувається комісіями, які спеціально створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України відповідно до постанови правління ПФУ № 18-1 від 10.11.2006р.
Документи про освіту.Як і у попередньому випадку, ВПО простіше відновити дипломи чи свідоцтва про освіту, видані після 2000 року. Дані про документи містяться в Єдиній електронній базі з питань освіти. Однак треба знати реквізити серію і номер свідоцтва чи диплома. У інших випадках необхідно подавати запити у заклади освіти, або їхнім правонаступникам, або у Міністерство освіти. Невирішеним лишається питання отримання документів від тих навчальних закладів, які не встигли евакуюватися з окупованих територій чи зони бойових дій.
Ілюстративне фото: nta.ua
Медичні документи.Чи не найбільше питань з охопленого блоку стосується медичних документів, зокрема відновлення/отримання довідок МСЕК, які необхідні людям з інвалідністю для оформлення соціальних виплат.
У Міністерстві охорони здоров’я неодноразово наголошували на тому, що зараз МСЕК працюють за принципом екстериторіальності та навіть можуть заочно приймати рішення без присутності пацієнта. Однак якщо у людини, яка виїхала з небезпечних регіонів, немає з собою жодних медичних документів, спочатку на новому місці треба отримати від закладів охорони здоров’я направлення на експертне обстеження. Потім пройти процедуру МСЕК і вже тоді отримати довідку. На практиці клієнти, які звертались за допомогою до юристів УГСПЛ, стикалися з проблемами під час відновлення довідок, підтвердження чи зміни групи інвалідності.
Документи на право власності. Найчастіше запити про алгоритм відновлення таких документів актуальне для тих ВПО, житло яких було знищено або пошкоджено внаслідок збройної агресії Росії. Документи на право власності необхідні, аби подати заявку на відшкодування за знищене майно. У цьому випадку важливо, щоб інформація про право власності була внесена до відповідного державного реєстру. Тоді через ЦНАП можна оперативно отримати витяг. У випадку, коли правовстановлюючі документи на власність видані до початку ведення електронних реєстрів і зберігалися в архівах БТІ в окупованих чи зруйнованих громадах, питання підтвердження права власності суттєво ускладнюється. Вважаємо, що існує необхідність прийняття нормативно-правового акту, який би передбачив чіткі процедури для відновлення таких документів, з урахуванням різних варіантів підтвердження права власності
Що робити, якщо виникли проблеми з відновленням документів?
Варто зазначити, що найскладніші проблеми з відновленням документів виникають тоді, коли відповідні документи не внесені до відповідних електронних ресурсів, а установи та підприємства, до архівів яких можна звернутися за підтвердженням відповідної інформації знаходяться поза контролем української влади.
У цьому випадку, найбільш проблемним, в разі втрати документів, залишається підтвердження особою права на пільгову пенсію та документів про освіту, виданих до 2000 року, оскільки відсутні ефективні нормативні механізми. А так само підтвердження права власності виданого до 01 січня 2013 року.
В окремих випадках, процедуру отримання документів потрібно проходити від початку, як, наприклад, при необхідності поновлення втрачених медичних документів.
В тому ж випадку, коли всі інші можливості вичерпані, єдиним способом є звернення до суду щодо встановлення факту чи встановлення особи. В цьому випадку необхідно буде надати суду певні докази, на основі яких суд зможе прийняти таке рішення. Вважаємо за необхідне, створити відповідні адміністративні процедури, які могли б спростити відновлення документів, можливо з мінімальним залученням суду або без нього
Допомогу з відновлення втрачених документів можна отримати як в громадських організаціях, які надають правову та соціальну допомогу, так і в спеціалізованих установах, наприклад, в координаційно-консультативних центрах ВПО, створених при райдержадміністраціях Львівщини. Разом із тим, вважаємо необхідними опрацювання та поширення найкращих практик та алгоритмів відновлення документів серед працівників органів публічної влади, які взаємодіють з переміщеними особами, так і серед громадських активістів.
Матеріал підготовлено фахівцями Громадської приймальні УГСПЛ у м. Львів
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
