Колись Володимир Кагановський був штурманом екіпажу військового літака. Але через особисті проблеми отримав психічний розлад. Рідний брат чоловіка не хотів доглядати за ним, позбавив його дієздатності та відправив в інтернат. Володимир хотів поновити дієздатність, тому звернувся до юристів Української Гельсінської спілки з прав людини. І тут почалась боротьба. Опікун та працівники психоневрологічного інтернату не пускали адвокатів до Володимира і навіть помістили його до «карцеру», щоб він не потрапив на судове засідання.  Кілька років судових розглядів і ось вона – довгоочікувана перемога в Європейському суді з прав людини. До справедливого вироку Володимир не дожив. Чому ця справа є важливою для України та навіщо юристи клопотали щодо її розгляду навіть після смерті клієнта – читайте в інтерв’ю Віталії Лебідь – адвокатки групи юристів УГСПЛ, яка з колегами представляла інтереси заявника. 

– На початку осені юристи УГСПЛ виграли справу Кагановського в ЄСПЛ. Що для вас особисто значила ця звістка? 

– Для юриста, який є представником у справі в Європейському суді з прав людини, публікація рішення – завжди дуже довгоочікувано і хвилююче. Адже кожна справа – це особиста історія несправедливості, з якою зіштовхуються люди на національному рівні. Адвокат, який супроводжує таку справу, «проживає» її разом із заявником. Рішення ЄСПЛ – це фактично кінцева інстанція для досягнення справедливості. І від цього рішення може багато чого залежати для потерпілого. На жаль, заявник у цій справі не дочекався досягнення справедливості – Володимир Кагановський помер у 2019 році, перебуваючи в психоневрологічному інтернаті. 

Рішення у справі «Кагановський проти України» Суд мав би опублікувати ще у березні цього року, але через повномасштабне вторгнення оприлюднення, як і інші рішення у справах проти України, перенесли на невизначений термін. Тому для мене особисто та інших юристів, які представляли пана Володимира – Михайла Тарахкала та Олени Проценко – рішення було довгоочікуваним та мало важливе значення.  

– За всі ці роки, поки ви займалися справою, з якими найбільшими перешкодами довелося стикатися? 

– Заявник мав непрості стосунки зі своїм опікуном, та бажав поновити свою дієздатність і жити повноцінним життям, тому звернувся до юристів УГСПЛ за правовою допомогою. Проте такі його дії викликали супротив родичів і, в результаті, порушення його прав адміністрацією психоневрологічного інтернату. Саме через бажання пана Володимира захистити свої права він зазнавав протидії зі сторони опікуна та працівників психоневрологічного інтернату в досягненні справедливості. 

Було дуже багато перешкод. По-перше, опікун заявника вчиняв дії, направлені на унеможливлення його доступу до юристів УГСПЛ. І чинив тиск на нього, змусивши відмовитися від заяви про поновлення дієздатності. По-друге, представники психоневрологічного інтернату, в якому проживав Володимир Кагановський, на вимогу опікуна заборонили відвідувати його юристами УГСПЛ. А також не дозволяли йому виходити за межі закладу. 

Напередодні судового засідання щодо поновлення дієздатності, Володимира помістили до так званого «ізолятора» (відділення інтенсивного нагляду), щоб завадити йому бути присутнім на цьому засіданні. В день судового засідання юристка УГСПЛ Олена Проценко намагалася потрапити до Володимира, щоб переконатися, що з ним все добре, адже він не відповідав на дзвінки, проте адміністрація її не впустила. Дістатися на територію психоневрологічного інтернату стало можливим лише після виклику поліції. Ми дізналися, що заявника примусово помістили до «ізолятора» і утримували його там протягом 10 днів без належних на те причин, а лише щоб завадити доступу до правосуддя. 

Ми намагалися донести адміністрації незаконність їхніх дій по відношенню до заявника, проте бажання опікуна для них було «законом». 

– Та зрештою вам вдалося домогтися справедливості… 

– Ця справа стала можливою лише через неймовірне бажання досягти справедливості самим заявником. Адже недієздатні дуже рідко можуть донести до зовнішнього світу свої проблеми та розказати про порушення їхніх прав. Часто усе відбувається за дверима психоневрологічних інтернатів, усі порушення прав цієї вразливої категорії людей не виходять назовні. Хоча проблем у цій сфері багато, але існує багато перепон та обмежень для таких людей, щоб про них розказати. Тому подібні справи дуже рідко доходять до суду, тим більше до Європейського суду.

До недавнього часу недієздатні люди в нашій країні були повністю позбавлені будь-яких прав. Раніше за українським законодавством всі рішення в інтересах недієздатного міг приймати лише опікун. Більше того, сама процедура позбавлення дієздатності не відповідала жодним міжнародним стандартам. Дуже часто людину могли позбавити дієздатності за заявою родичів, навіть без її присутності у суді, а лише на підставі медичних документів. Окрім того, в подальшому оскаржити це фактично було неможливо, адже за законом до 2018 року недієздатні не мали право на звернення до суду. Лише завдяки рішенню ЄСПЛ у справі «Наталя Михайленко проти України» наше законодавство змінили щодо цього питання, а інститут позбавлення дієздатності значно реформували. 

– Чому ви вирішили продовжувати справу Володимира Кагановського навіть після його смерті?

– Відповідно до практики ЄСПЛ, після смерті заявника Суд може продовжити розгляд за ініціативою близьких загиблого, проте родичі Володимира не виявили такого бажання. Тому юристи УГСПЛ клопотали перед Судом про необхідність продовження розгляду справи, оскільки вона стосується питань щодо системного порушення прав людини у сфері психіатрії. Ця справа виходить за межі інтересів заявника, має моральний вимір і порушує питання серйозного характеру щодо захисту прав осіб із психічними розладами. Саме тому вона потребувала подальшого розгляду та прийняття рішення по суті. 

Вона сколихує системну проблему незаконності обмеження свободи осіб із психічними розладами в межах психоневрологічних інтернатах, шляхом поміщення їх до ізоляторів. В цьому і полягає стратегічність цієї справи. Суд встановив, що поміщення заявника до відділення інтенсивного нагляду було незаконним і порушувало  статтю 5 Конвенції – право на свободу та статтю 3 – заборона катування. Таким чином, ЄСПЛ встановив що у національному законодавстві наявна прогалина  у цій сфері, яка потребує нагального вирішення. Адже жоден правовий акт не визначав умови утримання в ізоляторі, режим, тривалість, підстави продовження чи скасування застосування таких заходів. Більше того, у заявника була відсутня можливість оскарження позбавлення свободи  відповідно отримати відшкодування за таке порушення на національному рівні.

Загалом, обмеження свободи є дуже серйозним втручанням держави у особисте життя людини. І тому держава повинна встановити чіткі та зрозумілі критерії: за яких обставин таке обмеження може бути виправдане. Поміщення до «ізолятора» в психоневрологічних інтернатах, дійсно, може бути необхідним, якщо стан здоров’я недієздатного погіршився, або якщо він, чи вона, може становити загрозу для себе чи оточуючих. Відповідно існує необхідність додаткових обмежень і посиленого нагляду до такої людини. Проте, часто такі заходи, як поміщення до «ізолятора» чи «карцера» використовують в якості покарання чи протидії. Так сталося і в справі заявника. 

Варто зазначити, що перебування в ізоляторі дуже негативно вплинуло на психоемоційний стан заявника. Умови утримання були неналежними – ґрати, заборона прогулянок, переповненість, немає доступу до свіжого повітря і питної води.

– Чи в багатьох лікувальних установах є подібні «карцери» ?

– Використання таких каральних заходів в закладах для осіб із психічними розладами є досить поширеним явищем. Наявність відділень для посиленого нагляду в таких установах само по собі не є порушенням, адже дійсно можуть існувати обґрунтовані і необхідні підстави для ізоляції людини. Проте використання таких відділень має бути чітко регламентоване відповідними положеннями.

– Які права людей з психічними вадами в Україні найчастіше порушуються?

– Якоїсь статистики чи цифр у цьому питанні немає. Але під час моніторингу місць утримань осіб із психічними розладами такі порушення, як безпричинне утримання в «карцері», фіксуються системно.

До інших порушень можна віднести неналежні умови утримання, неналежний догляд, ізоляція від зовнішнього світу, порушення тривалості утримання у таких закладах, порушення режиму лікування, використання примусової праці.

 – Як попередити порушення прав і свобод людині, яку визнали недієздатною? 

– Допомогти можуть правозахисні організації, уповноважений з прав людини, звернення до правоохоронних органів. Часто допомога недієздатним полягає у представництві їхніх інтересів у суді, адже самостійно людині важко ефективно захистити свої права, необхідні спеціальні знання права та процесу. Проте досі залишається проблемним питання юридичного представництва недієздатних осіб, адже вони не можуть укладати договори, а для надання правової допомоги з клієнтом має бути укладений договір про надання правничої допомоги.

– Як людям зі встановленою недієздатністю оскаржувати її?

– Наразі національне законодавство дозволяє недієздатним звернутися до суду щодо питання поновлення своєї дієздатності. Проте до 2018 року такого права вони не мали. На цю проблему звернув увагу ЄСПЛ у рішеннях «Наталя Михайленко проти України» і «Горбатюк проти України». Тому були внесені зміни до національного законодавства щодо цього питання.

Справа «Кагановський проти України» ведеться УГСПЛ в рамках Програми USAID Ukraine «Права людини в дії».

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.