Керівник Адвокаційного Центру УГСПЛ розповів про права ЛГБТ в контексті прав людини.

З 6-го по 12-те червня  в Києві відбудеться Міжнародний форум ЛГБТ “КиївПрайд2016”. Подія має на меті популяризацію рівності, свободи слова та відкритості.

Українська Гельсінська спілка з прав людини пітдтримує проведення форуму та його ключової події – Маршу Рівності. На тлі ряду обмежень у правах ЛГБТ виникла потреба у відкритому обговоренні ситуації, що склалась.

Керівник Адвокаційного центру УГСПЛ Борис Захаров розповів, чому ця гостра тема є важливою і чому права людини завжди на часі.

– Чи матиме КиївПрайд2016 вплив на органи державної влади в контексті лобіювання прав людини?

–  Міжнародний Форум “КиївПрайд2016” привертає увагу до прав ЛГБТ. Європейський досвід демонструє, що це один із дієвих механізмів захисту прав. У цьому я цілком підтримую організаторів і учасників події. Часто чуєш думку, що зараз, коли йде війна, захист прав ЛГБТ не на часі і недоречний – є актуальні проблеми: права людини в АТО, окуповані території, понад 1,8 мільйонів переселенців. На мою думку, це неправильний підхід. Переможемо ми тільки тоді, коли збудуємо правову європейську державу. А якщо ми будемо звертати увагу виключно на актуальні проблеми і забудемо про всі постійно існуючі проблеми прав людини, то держава зцементується у потворному вигляді і ми не вирвемося з лап «русского мира». Є фахові організації, що займаються захистом прав ЛГБТ і я не бачу для них причин кидати це поле діяльності і переходити на інше.

– Чи покращить становище ЛГБТ людей заборона гомофобії та трансфобії на законодавчому рівні?

– У цьому питанні я прихильник не європейського підходу, а американського. У Першій поправці до Конституції США говориться про те, що ніхто не може обмежувати свободу слова на законодавчому рівні чи в інший спосіб. Люди мають право виходити на захист своїх прав і говорити про те, що вони належать до сексуальних меншин. Так само, люди з протилежним баченням мають право заявляти про свою позицію, наприклад, релігійні погляди, підтримку традиційних сімейних цінностей та висловлювати протест щодо узаконення одностатевих шлюбів. Якщо протест мирний, і висловлювання з обох сторін не ображають конкретну особистість, то ніяких обмежень не має бути.

– Як ЛГБТ-люди можуть боротися з дискримінацією по відношенню до них? Наприклад у питаннях реєстрації шлюбу, опіки та піклування над дітьми, прийняття на роботу, надання адміністративних послуг  тощо?

– У законодавчому плані вирішенням багатьох проблем може стати Закон України «Про цивільне партнерство», який відповідно до Плану дій Національної стратегії з прав людини має бути ухвалений у другому кварталі 2017-го року.

Для того, щоб стратегічно змінилася ситуація в суспільстві у відношенні до сексуальних меншин, я підтримую думку, що представникам ЛГБТ потрібен масовий coming out. Суспільство має призвичаїтись до людей іншої сексуальної орієнтації. Проте, на такий крок непросто зважитись. На жаль, наше суспільство доволі традиційне і забобонне, й не дуже швидко сприймає людей, несхожих на всіх. Я сказав би, що воно роздерте між традиційними провінційними забобонами і радянською тоталітарною свідомістю. Спочатку це буде так званий culture shock, збільшиться кількість проявів мови ворожнечі, і навіть злочинів на ґрунті ненависті. Але згодом це привчить українське суспільство ставитись до всіх толерантно, незалежно від сексуальної орієнтації, кольору шкіри, релігійної приналежності. Це призведе до стратегічних змін в країні.

– Як борються з порушенням прав ЛГБТ у Європі? Який досвід країн ЄС може застосувати Україна?

– У Європі в 29 країнах уже діють закони «Про цивільне партнерство», у багатьох країнах узаконені одностатеві шлюби. Досить дієвим інструментом у захисті прав представників ЛГБТ є Європейська конвенція з прав людини і відповідна практика Європейського суду. Важливим прецедентом стала справа “Оліарі та інші проти Італії”. Три гомосексуальні пари подали скарги до Європейського суду, через неможливість укласти шлюб, чи інакше юридично зафіксувати свої стосунки в Італії. Суд визнав, що країна порушила статтю 8 Європейської конвенції з прав людини (право на повагу приватного та родинного життя). Тепер всі країни-учасниці Конвенції рано, чи пізно мають привести своє законодавство у відповідність до норм Конвенції і практики ЄСПЛ. Україна є учасницею Конвенції, і має виконувати рішення Європейського суду. Тому у нас мають бути ухвалені належні закони і з’явитись відповідна адміністративна практика.

фото – kyivpride.org