Станом на 18 червня 2023 року зафіксовано 240 випадків, коли європейські соціальні служби відбирали неповнолітніх українців у тих людей, з якими вони перебували за кордоном. Таку статистику оприлюднила представниця омбудсмена з прав дітей, сім’ї, молоді та спорту Ірина Суслова. Як діяти українцям, які потрапили в таку ситуацію, пояснила  аналітикиня Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина. 

Кожен випадок, коли дитину забирають від батьків – трагічний сам по собі. Але підкреслюю: за повідомленнями МЗС України понад 80% випадків вилучення неповнолітніх завершувались тим, що дитина поверталася до своїх батьків або  законних опікунів, яких було призначено українськими уповноваженими органами.

Варто нагадати, що з 2006 року Україна є членкинею Гаазької конвенції про батьківську відповідальність (1996 р.). Цей документ набув чинності в нашій державі 2008 року. Тобто з того часу ми – частина європейської спільноти у ставленні до прав дітей,  поводження з ними, коли йдется про батьківську опіку, про розлучення батьків  з дитиною та передачу її під опіку іншим особам. 

На практиці це полягає у своєчасному реагуванні з боку компетентних органів країни, де фактично перебуває дитина, на різні випадки,  які можуть з нею трапитися.

Наприклад, якщо на вулиці українського міста ви бачите, як хтось ображає, б’є дитину, то за законодавством ви зобов’язані негайно повідомити про це у компетентні органи (службу у справах дітей, поліцію). Незалежно від того, хто є дитина за своєю національністю чи громадянством вона потребує нашого реагування і захисту. Те ж саме відбувається і за кордоном: свідки насильства або недбалого ставлення до виконання батьківських обов’язків звертаються до відповідних служб країни перебування дитини безвідносно того, хто ця дитина за походженням. 

Різниця між Україною і закордоном в тому, що у нас з цими питаннями розбираються органи опіки та піклування, а там – всі процедури вирішуються в судовому порядку. Це стандартна, звичайна процедура. 

Ми знаємо про випадок, який трапився в одній із європейських країн, коли наша українська мама прийшла за дитиною у садочок і, поки та одягалась, вчиняла по відношенню до дитини насильство: кричала, шарпала, давала стусанів. Персонал садочку зреагував миттєво. Без довгих роз’яснень викликали поліцію, соціальні служби і дитину одразу відібрали. 

Треба пам’ятати, що за загальним правилом цивілізованих країн інтереси дитини переважають над інтересами дорослої людини. І, якщо у нас «розмірковують», як дитині допомогти, то там без вагань діють. 

Що робити українцям, якщо в них відбирають дитину за кордоном? 

Батьки або законні представники дитини мають довести свою правоту, своє право на піклування у суді. 

З 1 січня 2023 року компетентним органом України у взаємодії із іншими країнами в питаннях реалізації згаданої Гаазької конвенції про батьківську відповідальність визначена  Національна соціальна сервісна служба. Саме її фахівці можуть допомогти українцям за кордоном. А саме зібрати інформацію про родину  в період її перебування на території України: чи була родина раніше в полі зору соціальних служб, чи дбайливо батьки ставилися до дитини і т.д. Спільно з органами опіки та піклування вони допомагають зібрати інформацію на підтримку родини: про можливість соціального супроводу родини у разі повернення дитини в сім’ю та повернення родини в Україну, забезпечення послугами. Ця інформація розглядається судами і може бути врахована судом при вирішенні питання повернення дитини. 

Крім того, необхідно звернутися до української дипломатичної установи в країні перебування. Наші консули активно долучаються до таких випадків, комунікують з Національною соціальною сервісною службою і допомагають порадами та в одержанні документів на підтримку родини. 

Якщо українцям необхідна допомога адвоката, то до прикладу в 30 країнах світу діють представництва Данської ради у справах біженців, які зокрема  можуть надавати безоплатний юридичний супровід біженцям, які потрапили  у складні ситуації. 

І ще одна порада. Українцям, де б вони не знайшли прихисток тікаючи від війни, необхідно знати, або хоча б поцікавитись, національним законодавством країни перебування  і дотримуватись місцевих правил та законів.