Багато правників задають питання чи є сенс звертатися із заявами до ЄСПЛ, якщо вони ігноруються Росією і не будуть виконані. Віталія Лебідь, адвокатка, юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ підготувала розлогий матеріал про те, що ініціювати процеси в цій міжнародній інституції безумовно потрібно, адже Європейський суд залишається ключовим органом правосуддя для України у питанні притягнення Росії до відповідальності.

Напередодні Дня Незалежності України російські проксі повідомляли про намір проведення показового «суду» над українськими захисниками із Азовсталі як воєнними злочинцями. Як реакція на такі заяви, 23 серпня 2022 року Міністерство юстиції України подало терміновий запит до ЄСПЛ із вимогою зобов’язати Росію (1) забезпечити права українських військовополонених, включаючи не проведення будь якого «трибуналу» (2) надати інформацію про умови та місце утримання українських захисників та забезпечити доступ до медичної допомоги. Незважаючи на те, що Суд фактично задовільнив такі вимоги України, проте Росія вчергове проігнорувала рішення Суду.

Це вже другий запит, який надіслала Україна після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. Перший запит від 28 лютого 2022 року також був задоволений Судом, а саме Суд зобов’язав Росію утриматися від військові атаки на цивільних осіб і цивільні об’єкти, а також негайно забезпечити безпеку медичних установ, персоналу та транспортних засобів швидкої допомоги на території, що піддається нападу або в облозі російських військ. Згодом Суд розширив ці заходи та додав, що Росія повинна забезпечити безперешкодний доступ цивільного населення до безпечних шляхів евакуації, медичної допомоги, продовольства та інших необхідних товарів, швидке та безперешкодне проходження гуманітарної допомоги та пересування гуманітарних працівників.

 Що буде далі з розглядом справ Європейським судом щодо збройного конфлікту в Україні?

Хоча обидва запити були задоволені Судом і є обов’язковими до виконання для Росії, проте жодне з цих рішень Росія не виконала. З часу виключення Росії зі складу Ради Європи 16 березня 2022 Росія дотримується політики повного ігнорування міжнародних зобов’язань за Європейською конвенцією з прав людини. Отже, наразі постає багато питань щодо подальшого розгляду справ Європейським судом щодо збройного конфлікту в Україні, наслідків такого розгляду та чи дійсно  тисячі громадян України, які стали жертвами російсько-української війни, досягнуть сатисфакції за завдані Росією порушення.

Сьогодні Європейський суд з прав людини є надією українського суспільства на досягнення справедливості на міжнародному рівні і притягнення до відповідальності Росії за масові порушення прав людини на території України, починаючи з 2014 року. За вісім років війни Україна подала десять міждержавних заяв проти Росії, які наразі об’єднані судом у п’ять справ, що стосуються різних періодів конфлікту та різних аспектів порушень прав людини[1]. В свою чергу Росія також подала одну заяву проти України щодо порушення прав жителів Донбасу та Криму, зокрема Росія заявила про вбивства, викрадення, примусове переселення, втручання в право на участь у голосування, обмеження використання російської мови, напади на російські посольства та консульства, відключення Україною водопостачання Криму через Північно-Кримський канал, а також Росія заявила про відповідальність України за смерть пасажирів рейсу MH17 Malaysia Airlines, через не закриття свого повітряного простору.

Окрім міждержавних справ тисячі українців, які стали жертвами війни в Україні також звертаються до Суду. Точна кількість таких поданих заяв наразі невідома, але станом на жовтень 2021 року за даними Суду на розгляді перебувало 8,764 індивідуальних заяв щодо подій на Сході України та в Криму. Таким чином, враховуючи, що масштаби порушень прав людини через агресію Росії в Україні після 24 лютого 2022 збільшилася в десятки разів, тому можна припустити що така кількість індивідуальних заяв також збільшиться в декілька разів. Відповідно до резолюції ЄСПЛ, Суд буде розглядати заяви проти Росії щодо порушень, які мали місце до 16 вересня 2022 (тобто протягом пів року після виключення Росії з Ради Європи).

Очевидно, що у зв’язку з такими обставинами Суд зіштовхнеться із рядом складнощів у процесі розгляду справ щодо збройного конфлікту в Україні: по-перше, величезне навантаження через наплив індивідуальних заяв; по-друге, виникають «юридичні» питання щодо майбутнього розгляду таких заяв, а саме, відмова участі Росії як сторони, неучасть судді від Росії у розгляді справ[2], невиконання Росією рішень, які будуть у майбутньому винесені ЄСПЛ.

Щодо ненадання Суду інформації на запити про тимчасові заходи та їх невиконання, то варто зазначити, що користі від відповідей Росії на такі запити не було зовсім, навіть коли вона їх надавала.

Я представляю інтереси жертв конфлікту в ЄСПЛ з 2014 і усі відповіді та позиції Росії щодо порушень прав людини на Сході України можна звести до декількох тез: (1)Росія не є учасником конфлікту (2) будь-які твердження про причетність Росії до даного конфлікту є продовженням пропаганди України направленої проти Росії. Після широкомаштабного вторгнення і до виключення Росії, у одній із мною супроводжених справ щодо загрози цивільному населенню у Київській області Росія теж надала відповідь на запит Суду, і основний зміст цієї відповіді зводився до опису порушень Україною прав жителів Донбасу як виправдання початку військової операції і жодних коментарів по суті запиту.

Щодо відмови Росії від виконання рішень ЄСПЛ, то дана проблема є давно не новою, адже Росія ще будучи членом Ради Європи, виконувала далеко не усі рішення ЄСПЛ. Росія стала єдиною державою-членом Ради Європи, яка на рівні закону закріпила право на невиконання рішень ЄСПЛ. Ще у 2015 році Росія постановила, що рішення, які на їх погляд, не відповідатимуть Конституції РФ є підставою для невиконання. За статистикою Комітету Міністрів РЄ, на даний момент Росія не виконала рішень у більш ніж 2000 справах, і це перше місце серед усіх держав-членів Ради Європи. У червні цього року Росія пішла далі і прийняла зміни до законодавства щодо загальної відмови від виконання усіх рішень ЄСПЛ, які вступлять в силу після 15 березня 2022 року. Цікавим виглядає, що оголошена дата  – це не дата виключення Росії з РЄ за невідповідність Статуту Ради Європи (16 березня 2022 р.), а саме 15 березня 2022 р., коли Росія начеб-то оголосила про свій вихід з Ради Європи.  Мабуть таким чином Росія намагається продемонструвати, що вона самостійно пішла з Ради Європи. Безумовно, такі законодавчі впровадження Росії порушують Європейську конвенції з прав людини, адже за статтею 46 держава зобов’язана виконати усі рішення, у яких вона є стороною.

Щодо відмови Росії від виконання рішень ЄСПЛ, то дана проблема є давно не новою, адже Росія ще будучи членом Ради Європи, виконувала далеко не усі рішення ЄСПЛ. Росія стала єдиною державою-членом Ради Європи, яка на рівні закону закріпила право на невиконання рішень ЄСПЛ. Ще у 2015 році Росія постановила, що рішення, які на їх погляд, не відповідатимуть Конституції РФ є підставою для невиконання. За статистикою Комітету Міністрів РЄ, на даний момент Росія не виконала рішень у більш ніж 2000 справах, і це перше місце серед усіх держав-членів Ради Європи. У червні цього року Росія пішла далі і прийняла зміни до законодавства щодо загальної відмови від виконання усіх рішень ЄСПЛ, які вступлять в силу після 15 березня 2022 року. Цікавим виглядає, що оголошена дата  – це не дата виключення Росії з РЄ за невідповідність Статуту Ради Європи (16 березня 2022 р.), а саме 15 березня 2022 р., коли Росія начеб-то оголосила про свій вихід з Ради Європи.  Мабуть таким чином Росія намагається продемонструвати, що вона самостійно пішла з Ради Європи. Безумовно, такі законодавчі впровадження Росії порушують Європейську конвенції з прав людини, адже за статтею 46 держава зобов’язана виконати усі рішення у яких вона є стороною.

Враховуючи такі обставини, постає питання а чи є тоді сенс звертатися із заявами до ЄСПЛ, якщо вони ігноруються Росією і не будуть виконані?

Я вважаю, що безумовно потрібно звертатися. На мій погляд рішення ЄСПЛ матимуть важливе юридичне значення: по-перше, визнання відповідальності Росії за масові порушення прав людини на території України рішенням ЄСПЛ починаючи з 2014 є встановлення важливих юридичних фактів міжнародної судовою установою, рішення якої може бути враховано при розгляді справ іншими міжнародними органами; по-друге, отримання заявниками грошової компенсації не завжди є ключовою сатисфакцією, тому навіть сам факт визнання порушення є складовим досягнення справедливості для жертв збройного конфлікту; по-третє, обов’язок виконання рішень ЄСПЛ не має строків, тому якщо настануть позитивні зміни у політичному режимі Росії і вона  в майбутньому виявить намір повернутися до складу Ради Європи, тоді, на мій погляд, однією з умов повернення має бути виконання усіх рішень ЄСПЛ, —  підсумовує Віталія Лебідь.

[1] (1) щодо Криму; (2) щодо подій на Сході України; (3) щодо нападу на українських моряків у Керченській протоці 29 листопада 2018 р. (4) щодо політичних вбивств опонентів Росії на своїй території та поза її межами (5) щодо широкомасштабного збройного вторгнення Росії з 24 лютого 2022 р.

[2] відповідно до п.4 ст. 26 Конвенції Суддя від держави, яка є стороною у справі, є ex officio членом Палати або Великої Палати. У разі відсутності такого судді або якщо він не може брати участі у засіданнях, Голова Суду вибирає зі списку, поданого заздалегідь цією Стороною, особу, яка засідає як суддя.

Скорочена та спрощена версія статті англійською мовою є на сайті IWPR.

Матеріал підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка впроваджується УГСПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.