Під час дії воєнного стану низка прав і свобод людини може бути обмежена, відповідно до законодавства України. Це, наприклад, обмеження права на вільне пересування і вільний вибір праці, можливість втручання в приватне життя, відчуження майна.

Втім є права людини, які не можуть бути ні порушені, ні обмежені, навіть в умовах війни. Першочергово – це права на життя та фізичну недоторканність, закріплені Конституцією України та міжнародними документами, зокрема женевськими конвенціями. Крім того, не можуть бути порушені права на рівність та повагу до гідності особи, право на громадянство, на справедливий суд, на житло.

Проблеми, які викликала російська агресія

27 вересня 2022 року Управління верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) представило доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні з 1 лютого по 31 липня 2022 року. У документі зазначено: «Збройний напад Російської Федерації на Україну, що триває, і пов’язані з ним бойові дії спричинили вкрай важку ситуацію з правами людини по всій країні».

Серед порушених прав людини, на які звернули увагу в ООН,  «свавільне позбавлення життя, свавільні затримання та насильницькі зникнення, катування та жорстоке поводження, а також сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом». Також Організація наголошує на серйозному впливі бойових дій на цивільну інфраструктуру – пошкодження та руйнування медичних закладів (252 станом на звітну дату) та закладів освіти (384). Це ускладнює та, навіть, унеможливлює доступ українців до медичного обслуговування, порушує право на отримання освіти. 

Війна неабияк вплинула і на забезпечення житлом та спричинила масове переселення українців. «Активні та масштабні бойові дії спричинили масове переміщення цивільного населення, що мало серйозні наслідки для здійснення прав людини, включно з економічними та соціальними правами. Станом на кінець липня понад 6,7 мільйонів людей були переміщені в межах України, і ще 6,3 мільйони стали біженцями за межами України», – йдеться у звіті УВКПЛ.

Скільки переселенців приймають західні області України?

Міжнародна організація з міграції (МОМ) в Україні у щомісячному звіті про внутрішнє переміщення наводить цифру 6,5 мільйони внутрішньо переміщених осіб у країні станом на кінець жовтня. Офіційна статистика державних органів влади дещо інша. На початку жовтня перша заступниця міністра соціальної політики України Дарина Марчак заявила про цифру 4,6 мільйони осіб, зазначивши при цьому, що це лише ті люди, які подали заяви на реєстрацію ВПО, насправді ж таких більше. 

За оцінками МОМ, сьогодні на Заході Україні перебувають 1 308 000 ВПО. При цьому найбільша кількість переселенців фіксувалася у перші місяці війни – до 2,97 мільйона осіб. Незважаючи на те, що кількість ВПО у західних областях значно зменшилась, тут, як і по всій країні, правозахисники, активісти та представники ООН та МОМ реєструють напружену ситуацію з реалізацією прав людини. Мова про проблеми з житлом, нестачу фінансів, складнощі з влаштуванням на роботу тощо. 

10 листопада у Мінреінтеграції  оприлюднили дані про кількість вільних місць для розміщення ВПО. Так, Захід України може прийняти ще близько 95 000 переселенців (Рівненська область – 37 281 особа, Хмельницька  – 17 119, Закарпатська – 15 529, Волинська – 12 226, Чернівецька – 5 384, Тернопільська – 3 458, Івано-Франківська – 2 922, Львівська – 628 осіб). Мова про розміщення у тимчасовому житлі. Щоб таке отримати, людина має подати заявку з пакетом документів (а це час і на збір цих документів, і на очікування відповіді). Також враховується черговість – пріоритет на розселення мають багатодітні родини, сім’ї з дітьми, вагітні жінки, пенсіонери, особи з інвалідністю тощо.

Умови проживання ВПО: які є виклики?

Перші хвилі переселенців прийняли центри тимчасового розміщення ВПО, оперативно створені на базі навчальних закладів, санаторіїв, гуртожитків. Частина вимушених переселенців на нових місцях знайшла роботу та винайняла житло. Однак наплив ВПО спричинив суттєве зростання вартості оренди житла у західних областях, тож немала частка внутрішньо переміщених осіб не має фінансової можливості винайняти кімнату, квартиру чи будинок. Фіксуються випадки, коли «люди, серед яких було багато жінок старшого віку та сімей, повертаються до небезпечних районів на сході та півдні України, оскільки не можуть дозволити собі жити у спокійніших районах, де ціни на оренду житла зросли через приплив ВПО» (на це звертають увагу з звіті УВКПЛ).

Чимало переселенців так і лишилися жити у місцях компактного поселення. Більшість таких, як зазначалося, були відкриті на базі закладів освіти, тож з початком навчального року частину з них вже неможливо було використовувати для поселення ВПО, адже розпочався освітній процес. 

Так, в одному з ліцеїв Івано-Франківська зараз проживають 120 переселенців. Більшість розміщена у спортзалі. Це максимум, скільки може вмістити заклад. Тут приймають ВПО від початку війні і облаштували умови для перебування – є душові, пральні машини До вересня мешканців було менше, але оскільки у закладі немає укриття, то він не може прийняти дітей на навчання і лишається прихистком для ВПО. 

Схожа ситуація у центрі колективного перебування ВПО у Львові. 

І хоча самі жителі подібних центрів або модульних містечок, на кшталт того, яке було створено у Львові, вдячні за прихисток, допомогу і безпеку, для повноцінного життя цього недостатньо.

Житлові умови ВПО викликають занепокоєння і у Міжнародної організації з міграції  в Україні, і у низки правозахисників.

У вересні МОМ на своєму сайті повідомляла наступне: «Із наближенням осені та зими житлові умови ВПО викликають дедалі більше занепокоєння. 22% переміщених осіб серед опитаних МОМ зазначили, що їхнє житло не придатне до зимових реалій в Україні. Понад третина опитаних не мають можливості переїхати у прийнятне житло переважно через брак коштів. 30% серед ВПО, що знайшли прихисток у селах (загалом близько 2 млн осіб), не мають доступу до медичних послуг».

Опитування МОМ та Gradus Research, проведені у жовтні-на початку листопада показали, що першочергові потреби ВПО лишаються сталими – фінанси, безпечне житло, одяг, продукти харчування, можливість влаштуватися на роботу.

Чи вирішує уряд питання поселення ВПО?

Наприкінці жовтня команда Мінреінтеграції закликала керівників закладів, які надали прихисток переселенцям, у найкоротший термін повідомити про проблеми, що існують. Передусім про такі, які стосуються утеплення та обігріву приміщень, де живуть люди. 

Моніторингові групи Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини проводять перевірки місць компактного поселення ВПО, такі, зокрема, відбулися у листопаді у Волинській та Тернопільській областях. За результатами перевірок готуються рекомендації щодо поліпшення умов проживання в них ВПО.

Втім наразі не оприлюднено ні звітів щодо перевірок, ні інформації щодо готовності місць проживання ВПО до зими.

Ще у серпні Коаліція громадських організацій, що опікуються захистом прав постраждалих від збройної агресії Росії проти України (ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», ГО «Донбас СОС», ГО «Крим SOS», БФ «Право на Захист», БФ «Восток SOS», БО «БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез», ГО «Центр прав людини ZMINA» та ГО «Кримська правозахисна група») показала своє бачення проблем прав людей, що постраждали від війни.

«Попри реагування місцевої влади на масове вимушене переміщення, викликане широкомасштабною агресією РФ та забезпечення в різних форматах розміщення людей (у навчальних закладах, гуртожитках, санаторіях, таборах, приватних квартирах, будинках у сільській місцевості тощо) слід констатувати, що надалі:

• умови проживання в багатьох МКП залишаються неналежними, а кількість місць для поселення ВПО – недостатньою;
• відсутні перевірені та оновлювані дані щодо потреб ВПО в житлі та його характері, зокрема для забезпечення інтересів людей з інвалідністю, багатодітних сімей тощо;
• відсутня оцінка наявного житла державної та комунальної власності (рекреаційні об’єкти, санаторії тощо), а також об’єктів у громадах, які потенційно можуть бути залучені з метою забезпечення житлових прав ВПО (шляхом переходу у власність громади за результатом визнання відумерлою, реконструкції, проведення ремонтних робіт тощо);
• відбувається подальше усування влади на центральному рівні від координації процесів, пов’язаних з розміщенням.

Також наразі відсутні сформовані моделі розв’язання житлових питань у довгостроковій перспективі. Зокрема, рішення про продовження можливості розміщення в навчальних закладах після початку навчального року без вжиття належних заходів з формування державної політики є лише відстроченням часу».

Позитивні зсуви: що зроблено для забезпечення переселенців житлом? 

Зазначимо, що Уряд ухвалив низку рішень щодо створення фонду тимчасового житла для ВПО. Також у планах Кабміна перетворити арештовані Агентством з розшуку та менеджменту активів (АРМА) готелі та санаторії на соціальне житло для внутрішньо переміщених осіб. Мова про те, що частина фонду в таких установах має бути відведена під житло для ВПО. У західних областях це 9 санаторіїв, один готель-гуртожиток і частина адмінбудівлі. Втім поки конкретних заходів, термінів і механізмів реалізації не встановлено.

Більш детальне бачення подальшого вирішення житлового питання ВПО у своєму блозі на Zahid.net представив Степан Куйбіда – директор департаменту економічної політики Львівської ОВА.

«Майже кожна п’ята внутрішньо переміщена особа втратила житло, тож ця категорія населення дуже часто не має куди повертатися. Тому на Львівщині від тимчасових прихистків ми переходимо до облаштування місць тимчасового проживання на більш тривалий термін. Якщо коротко – йдеться про більш пристосовані для проживання умови, ніж школи чи спортзали. В ідеалі – це облаштування квартир у незадіяних до цього часу гуртожитках».

З обласного бюджету на вирішення цього питання виділили 200 млн грн, а також залучили донорів. «Сформовано базу закладів соціальної інфраструктури для їх перепрофілювання під довготривале проживання, яка налічує 248 об’єктів на загальну суму понад 3 млрд грн з можливістю створення понад 20 тис. місць».

«Уже відремонтували 10 приміщень і створили 942 місця. Найближчими днями будуть додатково будуть створені ще 941 місце. …А упродовж листопада-грудня ми забезпечимо ще 1476 додаткових місць для ВПО».

Аналізуючи сказане Степаном Куйбідою, можна зробити висновок про певний позитивний зсув. У вирішенні житлового питання зацікавлені не лише самі переселенці, а й місцева влада, для якої стає очевидним той факт, що інвестування в потреби ВПО має перспективи і у майбутньому може принести користь регіону. 

Громадська приймальня Української Гельсінської спілки з прав людини в м.Львів

 

Якщо ви стикнулись з порушенням ваших прав, повідомляти про них та звертатися за безоплатною юридичною допомогою можна на адреси громадських приймалень Української Гельсінської спілки з прав людини. Ми працюємо в 18 областях країни. Щоб дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.