Коли почалось повномасштабне вторгнення рідний дядько та племінник – Володимир Захаров та Олександр Бондаренко, працювали охоронцями полів в Макарівській громаді на Київщині. На початку березня 2022 року, коли на Київщині йшли інтенсивні бої, родина втратила зв’язок з чоловіками. Дружини звернулись по допомогу до правоохоронців та юристів УГСПЛ. Довгий час рідні  вважали чоловіків полоненими.  І лише майже через рік від моменту зникнення, вони отримали страшну звістку – чоловіки загинули. Увесь цей час розслідування було кволим, а дружини Володимира Захарова та Олександра Бондаренко мали марні сподівання побачити рідних живими. За справу взялись юристи Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Про деталі та чому скаргу в ЄСПЛ направили не лише проти Росії, а й України – розповіла юристка Центру стратегічних справ Анастасія Некрасова. 

Зникнення

На роботу в Макарівську громаду на Київщині Володимир Захаров та Олександр Бондаренко приїхали за кілька днів до повномасштабного вторгнення. Там і зустріли велику війну. Вже через кілька днів, сподіваючись прорватись в столицю, на Макарів ринули колони російської техніки. Ставало дедалі небезпечніше, тож чоловіки прийняли рішення виїхати. Тим паче було куди – пан Володимир та пан Олександр родом з м. Хмільник Вінницької області. 2 березня 2022 року вони зателефонували рідним та повідомили про наміри їхати додому. З тих пір більше вони на зв’язок не виходили. 

Дружини Володимира Захарова та Олександра Бондаренко почали бити на сполох. 10 березня вони звернулись із заявами до поліції про зникненням чоловіків. Правоохоронці зареєстрували заяви і оголосили чоловіків в розшук. 1 квітня 2022 року територію всієї Макарівської громади було звільнено від російських загарбників. Відкрились звірства окупантів. А від чоловіків так і не було жодної звістки. 

Марні надії

Дружини не втрачали надії побачити рідних живими. Адже від правоохоронців після деокупації Київщини не надходило жодних повідомлень про долю пана Бондаренко та пана Захарова. 

Хоча ще 14 квітня 2022 року в автомобілі на дорозі Макарів – Липівка Київської області були виявлені обгорілі тіла невстановлених осіб. В кінці червня правоохоронці отримали ДНК-зразки тіл, які помістили в централізовану базу. Але лише в другій половині вересня у дітей зниклих безвісти Олександра Бондаренка та Володимира Захарова взяли зразки ДНК. Ще через майже три місяці правоохоронці встановили збіги ДНК-профілів дітей з обгорілими тілами. А на початку лютого 2023 року слідчі отримали висновки експертиз, якими встановлено біологічну спорідненість між дітьми п. Бондаренка та п. Захарова і тілами, що були виявлені 14 квітня 2022 року. Лише в кінці лютого 2023 року заявниці отримали свідоцтва про смерть. 

Заяви в ООН та скарги в ЄСПЛ

– Пані Анастасіє, на якій стадії зараз справа Bondarenko and Zakharova v. Russia and Ukraine? 

– Заява у даній справі на початковому етапі провадження в Європейському суді з прав людини. Суд отримав та зареєстрував нашу заяву, присвоївши їй відповідний номер, що свідчить про те, що заява не є очевидно неприйнятною, але вирішення питання про її прийнятність та розгляд по суті відбуватимуться на наступних етапах.

– З якими найбільшими перешкодами доводилось стикатися в цій справі? 

– За повідомленням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, тільки з території Київської області російські військові викрали близько 800 цивільних осіб. Довгий час ми вважали, що чоловіки заявниць серед викрадених цивільних, бо повідомлень про знаходження їх тіл після деокупації не надходило, а одна із заявниць крім того, бачила особу дуже схожу на її чоловіка на одному з відео з російського полону.

В даному контексті пошук і звільнення зниклих безвісти цивільних осіб – це суцільний виклик. Якщо у випадку зниклих безвісти військовослужбовців є можливість встановити де, коли і яке крайнє бойове завдання особа виконувала, можна опитати побратимів і т. ін., то щодо цивільних набагато важче отримати хоч якусь інформацію. Міжнародне гуманітарне право взагалі забороняє брати цивільних осіб в полон, вони не є полоненими, це цивільні заручники. РФ інформацію про цивільних заручників не надає, тому дійсно дуже важко з’ясувати долю цивільної особи, яка зникла безвісти.

– Які порушення при розгляді цієї справи ви зафіксували з боку українських правоохоронних органів? 

–Розслідування не було достатньо оперативним, належним та ретельним, а також не забезпечувало достатню залученість заявниць, як потерпілих.

Із заявами про злочин заявниці звернулись за місцем свого проживання у Вінницький області ще в березні 2022 р. в той час, коли територія Київської області була тимчасово окупованою. Після деокупації матеріали кримінального провадження передали за підслідністю в Київську область, однак в процесі передачі їх чи то забули, чи то загубили, і протягом чотирьох місяців у кримінальному провадженні взагалі ніяких слідчих дій не відбувалось.

На даному етапі розслідування обмежилось лише встановленням факту смерті, однак конкретні обставини загибелі встановлені не були (в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про автомобіль в якому були знайдені тіла, конкретне місцезнаходження, причину загоряння; не були допитані потенційні очевидці). Очевидно, що родину турбують ці всі питання, які залишились без відповіді. 

– Через три місяці після деокупації Київщині заявниці звернулись із скаргою до ЄСПЛ проти Росії. Чому вирішили використати цей механізм? 

– З самого початку заявниці звернулись до Європейського суду з прав людини із запитом про вжиття тимчасових заходів в порядку Правила 39 Регламенту Європейського суду. Це дуже важливий і серйозний інструмент, який застосовується у виняткових ситуаціях, які потребують невідкладного втручання з боку Суду через існування неминучого ризику завдання серйозної і непоправної шкоди правам людини. В першу чергу це стосується ризику для життя і здоров’я людини.

Розглянувши наш запит, Суд визнав існування такого ризику доведеним і застосував у даній справі Правило 39, зобов’язавши Росію протягом 7 днів надати Суду інформацію про те чи пан Бондаренко та пан Захаров утримуються в РФ. Якщо утримуються – то в яких умовах і який їх стан здоров’я. Ні через 7 днів, ні дотепер Росія вимогу Суду не виконала і жодної інформації не надала. 

За нормальних умов, коли держави дотримуються взятих на себе міжнародних зобов’язань, застосування Правила 39 – це доволі ефективний міжнародний механізм, однак ми, на жаль, маємо справу з дуже нецивілізованою країною. 

– Шукаючи своїх чоловіків, заявниці звертались, зокрема, в російські органи, наприклад, до Слідчого комітету Російської Федерації. Чому потрібно звертатись до російських державних органів?

– Загалом однією з передумов звернення до Європейського суду з прав людини є вичерпання національних засобів правового захисту, однак не будь-яких, а лише тих, які є ефективними. У випадку зникнення особи безвісти таким засобом є звернення до правоохоронних органів для проведення відповідного розслідування.

Щодо того чи потрібно перед зверненням в ЄСПЛ вичерпувати російські національні засоби правового захисту у подібних справах – тут насправді є два шляхи. Або одразу стверджувати, що такі засоби є неефективним і наводити відповідні аргументи, або все-таки звертатись і наочно показувати Суду, що ніякої адекватної реакції від російських правоохоронних органів немає.

Що ж стосується справ захоплених Росією цивільних заручників, родичі дуже часто звертаються у російські державні органи, не лише СК РФ, але й військову прокуратуру, міноборони, омбудсмена і взагалі куди завгодно, бо дійсно сподіваються таким чином хоч щось дізнатись про долю своїх близьких і використовують для цього всі доступні засоби.

– Ви подали дві скарги до ЄСПЛ. Одну – коли Росія ще була членом Конвенції. Другу вже після того як Росія перестала бути членом Конвенції. Чому важливо звертатись із подібними скаргами, якщо РФ буквально ігнорує міжнародні правові механізми? 

– Так, дійсно друга скарга була подана після того, як Росія перестала бути членом Конвенції, але це обумовлено особливими обставинами цієї справи. Саме порушення (вбивство цивільних) мало місце березні 2022 р., тобто в період коли РФ ще була членом Конвенції, однак заявниці дізнались про те, що їх чоловіки насправді загинули, а не в полоні лише через 11 місяців після їх загибелі, тому строк на звернення зі скаргою до ЄСПЛ відраховувався з того моменту як вони дізнались про порушення.  Звертатись до ЄСПЛ зі скаргами на порушення Росією Конвенції, які стались після 16 вересня 2022 р., сенсу немає.

Щодо того який був сенс звертатись в ЄСПЛ, якщо Росія ігнорує міжнародні правові механізми, то вкрай важливо, щоб ці всі звірства, які чинила Росія в Україні, були встановлені як факти на рівні міжнародного судового органу, і щоб цим фактам була надана відповідна юридична оцінка. Рішення міжнародного суду матимуть набагато більшу вагу ніж повідомлення в ЗМІ чи різного роду моніторингові звіти, це також внесок у інші міжнародні судові процеси, направлені на притягнення Росії та її вищих посадових осіб до відповідальності.

– Чому в другій скарзі заявниці позиваються не лише проти Росії, а й проти України?

– На момент подачі першої скарги заявниці були впевнені, що їх чоловіки знаходяться в полоні РФ. Попри те, що рештки тіл чоловіків заявниць були знайдені на території Київської області ще в квітні 2022 р., заявниці дізнались про загибель своїх чоловіків лише в лютому 2023 року. Відсутність протягом тривалого будь-якої достовірної інформацію від національних органів про долю своїх чоловіків і так завдали заявницям сильних психологічних страждань, а через відсутність ефективного оперативного розслідування з боку правоохоронних органів України заявниці, крім цього, мали марні сподівання і віру в те, що їх чоловіки живі та знаходяться у полоні. 

– Наскільки багато в практиці таких випадків, коли фахівці ЦСС допомагають жертвам воєнних злочинів звертатись до ЄСПЛ?

Ще з 2014 року ЦСС допомагає постраждалим звертатись до ЄСПЛ у справах, що стосувались воєнних злочинів, вчинених Росією як у Криму, так і в ОРДЛО, тобто загальна кількість таких справ дуже велика. Після того, як Росія перестала бути членом Європейської конвенції, ЦСС продовжує допомагати постраждалим від воєнних злочинів РФ, але вже використовуючи інші міжнародні правові механізми. 

---

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

---

Справа ведеться УГСПЛ в рамках Програми USAID Ukraine «Права людини в дії».

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.