До 2014 року сімферопольський підприємець кримський татарин Вельдар Шукурджиєв мав розмірене життя в рідному Криму. Усе змінилось, коли на півострові з’явилися так звані «зелені чоловічки» – кадрові російські військові. Вельдар не приховував любові до України та став одним з організаторів і найактивніших учасників проукраїнських мітингів. Влаштовував мітинги він і після того, як росіяни встановили свою владу. За що став швидко «неугодним». Чоловіка почали переслідувати правоохоронні органи. Під час затримань йому «натякали», що свою позицію треба б змінити. Але Вельдар цього не збирався робити. Він був змушений покинути рідний Крим після кількох років переслідувань і відкритих погроз фізичної розправи. Юристи Центру стратегічних справ УГСПЛ подали скаргу до Європейського суду з прав людини. 

Анексія Криму

Лютий-березень 2014 рік. В Криму збираються проросійські мітинги, Кримський парламент порушує питання про відділення від України і приєднання до Росії. На півострові з’являються так звані «зелені чоловічки». Небайдужі кримчани починають збирати акції на підтримку цілісності України. Серед них і Вельдар Шукурджиєв. Чоловік стає одним з організаторів і найактивніших учасників проукраїнських мітингів. 

Росія усе ж анексує Крим. Після незаконного приєднання півострова до РФ, Вельдар Шукурджиєв продовжує демонструвати свою політичну та громадянську позицію: збирає масові і публічні заходи на підтримку і популяризацію української культури, відкрито носить українську символіку та вишиванку, тримає під лобовим склом автівки український прапор. В 2015 році Вельдар стає ідейним засновником Українського культурного центру в анексованому Криму. Тут люди могли збиратися на різноманітні заходи, говорити українською і вивчати рідну культуру.

Перше затримання

Щороку Вельдар разом з іншими активістами проводив в Криму акцію, присвячену відзначенню річниці від дня народження Т. Г. Шевченка. 2015 рік не став винятком. Активісти звернулись до окупаційної адміністрації міста Сімферополь аби отримати дозвіл на проведення 9 березня 2015 року  «Шевченківського» мітингу. 27 лютого 2015 року окупаційна адміністрація дала дозвіл.  В узгоджений час 9 березня Вельдар Шукурджиєв та інші учасники мітингу, одягнені у вишиванки, з українською символікою в руках, зібралися в парку та читали вголос вірші Т. Г. Шевченка. Поруч з ними перебували співробітники правоохоронних органів окупаційної влади. Жодних зауважень до учасників вони не виказували. Під час заходу Вельдар розгорнув державний прапор України з написом «Крим – це Україна».

Коли ж після завершення мітингу учасники почали розходитися, Вельдара і двох інших учасників затримали та доставили до відділку поліції. У протоколі не було зазначено, на якій підставі їх затримали (рядок, у якому мала бути зазначена відповідна стаття Кодексу РФ про адміністративні правопорушення, була порожня). У відділку поліції у Вельдара зняли відбитки пальців, провели особистий обшук та допит. Але і це не було зафіксовано протоколами. Натомість, матеріали про вчинення Шукурджиєвим адміністративного правопорушення були передані до суду.

З незаконними діями окупаційної поліції Вельдар вирішив не миритися. Вже 10 березня 2015 року чоловік написав пояснення на ім’я голови Залізничного районного суду міста Сімферополя, де повідомив, що жодного закону не порушував, а співробітники поліції затримали його лише за використання прапора України під час публічного заходу. Хоча це теж не заборонено законодавством РФ. Цього ж дня він подав заяву до районного суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, щоб дізнатися в чому його звинувачують.

Вже 12 березня 2015 року районний суд визнав Вельдара Шукурджиєва  винним у скоєнні адміністративного правопорушення – а саме в порушенні учасником публічного заходу встановленого порядку проведення мітингу. Йому призначили максимальну межу покарання за відповідною статтею кодексу РФ – обов’язкові громадські роботи тривалістю 40 годин. Суд зазначив, що порушення полягало у демонструванні державної символіки України – державного прапора з написом «Крим – це Україна». 

Вельдар оскаржив рішення районного суду. 20 квітня 2015 року так званий Верховний суд Республіки Крим ухвалив змінити рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, призначивши штраф в розмірі 10 тисяч російських рублів. При цьому суд зазначив, що демонстрація прапора України жодним чином не могла узгоджуватися з мітингом на честь 201 річниці від дня народження Тараса Шевченка, а відтак зробив висновок про те, що Вельдар фактично взяв участь в іншому публічному заході, що не був попередньо узгоджений з місцевою владою.

Переслідування активіста

Із закриттям цієї справи переслідування Вельдара Шукурджиєва окупаційною владою Криму не припинилося. Доки він не покинув Крим в травні 2016 року, його неодноразово затримували під різними приводами і доставляли у відділки поліції або у так званий центр протидії екстремізму – «Центр «Е». Кожен раз йому знімали відбитки пальців, фотографували, проводили особистий обшук, допитували та влаштовували «роз’яснювальні бесіди». Окрім цього правоохоронці окупаційної влади переглядали зміст його мобільного телефону, список контактів та ін. Все це відбувалося без жодного офіційного процесуального документу. 

Вельдара затримували за відкрите святкування державних українських свят, носіння одягу з українською символікою, використання  державних символів тощо. З часом засоби масової інформації назвали кількість його затримань «рекордною». Він почав отримувати офіційні листи від окупаційної влади з попередженнями «не вчиняти порушень законодавства», в яких містилися і застереження щодо порушень закону про «протидію екстремізму».

Вимушений виїзд 

В певний момент окупаційна влада спробувала здобути лояльність Вельдара Шукурджиєва і йому пропонували високу посаду в адміністрації, привілеї, елітний автомобіль, престижний дохід і статус, на що він жартома відповів, що обіцяє поміркувати над пропозицією.

Зрештою, після чергового затримання Вельдар отримав відкриту погрозу фізичної розправи, тож був змушений виїхати в Київ, куди раніше вже перевіз задля безпеки свою сім’ю.

Скарга в ЄСПЛ

10 березня 2015 року на підконтрольній Україні території правоохоронні органи самостійно розпочали

кримінальне провадження щодо переслідування активіста – відомості про злочин були внесені до ЄРДР з відкритих джерел, адже про ці події писало багато ЗМІ. Коли ж в 2016 році Вельдар опинився в Києві, він був визнаний потерпілим та допитаний в цьому процесуальному статусі, але далі розслідування фактично не рухалось. Юристи Української Гельсінської спілки з прав людини подали скаргу в Європейський суд з прав людини. Детальніше про справу розповіла одна з адвокатів ЦСС Орина Чилутьян. 

– На якій стадії зараз справа в ЄСПЛ? 

– На цей момент скарга, подана в інтересах Вельдара Шукурджиєва до Європейського суду з прав людини проти обох держав про порушення права на мирні зібрання, гарантованого статтею 11 Конвенції, була вже на стадії комунікації. Уряд Російської Федерації ігнорує вимоги щодо подання заперечень на індивідуальні скарги щодо порушень прав людини в Криму, але Уряд України представив свої зауваження.

Позиція Уряду України зводилася до висновку про те, що держава активно здійснює ряд заходів, спрямованих на деокупацію Криму, звертається до міжнародних судових інстанції, серед яких ЄСПЛ та Міжнародний кримінальний суд, аби залучитися підтримкою в розслідуванні воєнних злочинів і притягти до відповідальності вище керівництво РФ. Національне ж розслідування, що триває, Уряд України не вважає неефективним та зазначає, що потерпілим слід активніше співпрацювати зі слідством та проявляти більшу зацікавленість у розслідуванні цих подій. Яким чином це пришвидшить настання бажаних для потерпілих результатів, і чи існують успішні прецеденти в подібних справах – Уряд не пояснює.

– Чому скаргу подали не лише проти Росії, а й проти України? 

– Тому що розслідування фактично не рухалось. За весь час і до сьогодні, слідством були зібрані лише анкетні дані осіб, які порушили права Вельдара Шукурджиєва, діючи від імені Російської Федерації. В першу чергу це колишні українські судді, які отримали російські паспорти, прийняли присягу і виносили рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності від імені РФ, але і вони досі не мають статус підозрюваних у справі. Імена і посади правоохоронців окупаційної влади, які затримували Вельдара Шукурджиєва і складали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення – слідству не відомі. Лише в 2023 році слідчі запросили копії відповідних документів у представника Вельдара Шукурджиєва, після відповідного звернення з клопотанням про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

– Як, на вашу думку, правоохоронні органи мали б діяти в такому випадку аби слідство було ефективним?

– Окремої уваги заслуговує те, що слідство просто не враховує анексію півострова і відсутність доступу до окупованої території як надважливі елементи розслідування справи. Окупація Криму була визнана Україною 27 лютого 2014 року, а від 15 квітня 2014 вже діяв спеціальний закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тож досудове розслідування за фактом затримання Вельдара Шукурджиєва 9 березня 2015 року мало б враховувати таку специфіку. Це може виглядати доволі дивно, але відповідного відображення у кваліфікації розслідуваного злочину просто немає: правоохоронні органи досі встановлюють факт вчинення правопорушення, передбаченого ст.  340 КК України, тобто незаконного перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Але відповідна стаття не розмежовує дії, що були вчинені на підконтрольній території, наприклад якщо б потерпілого затримали під час мітингу в Києві, від тих, що були вчинені в умовах тимчасової окупації – що в дійсності і сталося у випадку Вельдара Шукурджиєва. Тобто розслідування здійснюється за загальними процедурами: повсякчас слідство використовує факт відсутності доступу до Криму лише як виправдання неможливості проводити там заплановані слідчі дії.

За строками це кримінальне провадження мало вже бути закрите, як були закриті провадження щодо інших епізодів затримання потерпілих в Криму. Це окрема вада в підході до розслідування таких злочинів за загальними правилами і процедурами – строки в них вкрай нетривалі. Злочин, передбачений ст. 340 КК України, кваліфікується як нетяжкий і тому його розслідування має бути завершене не пізніше ніж за 5 років. Інакше, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності. Тобто це кримінальне провадження мало бути закрите ще в 2020 році, а в ньому досі не пред’явлено підозру жодній особі і слідство досі шукає свідків. Перебіг цих строків міг би бути зупинений, якщо потенційні винні ухилялися б від досудового розслідування. В такому випадку строки для притягнення до відповідальності сягали б вже 15 років. Але слідство не здійснювало жодних заходів, від яких винні особи могли би ухилятися.

Зрештою, якщо б кваліфікація злочину була правильною і розслідування проводилося за спеціальними процедурами, слідство мало б набагато більше можливостей. Наприклад, in absentia – заочно  оголосити підозрюваних у розшук. Злочини, передбачені ст. 438 КК України – порушення законів та звичаїв війни – є тяжкими або особливо тяжкими, в залежності від кваліфікації, і за їх вчинення особу може бути притягнуто до відповідальності протягом наступних 10-15 років. 

---

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

---

Справа ведеться УГСПЛ в рамках Програми USAID Ukraine «Права людини в дії».

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.