Проблема незаконної депортації українців на територію Росії стосується як дітей, так і дорослого населення новоокупованих територій. На розгляді відповідного комітету Верховної Ради України знаходиться законопроєкт № 8326 («Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо насильницького вивезення особи в умовах збройної агресії»). Автори законопроєкту сподіваються, що протягом березня 2023 року документ може бути прийнятий у першому читанні. 

На думку законотворців, він має забезпечити захист суспільних відносин щодо законодавчо охоронюваних прав і свобод особи, а також створить засади для запобігання та протидії насильницькому вивезенню українців до держави-агресора. 

У чому законопроєкт може бути ефективним та чи допоможе розв’язати проблему —  розібрався Віктор Філатов, аналітик ГО «Правозахисна Група “СІЧ”», на базі якої працює громадська приймальня Української Гельсінської спілки з прав людини в м. Дніпро.

Автори законопроєкту пропонують доповнити Кримінальний кодекс України статтею 438-1 («Насильницьке вивезення особи в умовах збройної агресії»), яка буде встановлювати кримінальну відповідальність за означені дії у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Якщо мова йде про насильницьке вивезення групи осіб або неповнолітніх, то строк позбавлення волі зростає (від восьми до дванадцяти років). 

Здійснювати спеціальне досудове розслідування проваджень, пов’язаних з насильницьким вивезенням осіб будуть здійснювати слідчі Служби безпеки України. Для цього, у законопроєкті містяться норми про відповідні зміни у Кримінальному процесуальному кодексі України. В іншому алгоритм залишається незмінним: розглядати справи та приймати рішення будуть суди.

Отже, спробуємо підсумувати:

– законопроєкт встановлює кримінально-правову відповідальність за насильницьке вивезення українців на територію держави-агресора. Теоретично, воєнні злочинці з Росії можуть бути притягнуті до неї в одному випадку: коли особа потрапить в полон, і український суд зможе розглядати справу. В цьому разі, винна особа дійсно може отримати реальний термін за організацію чи участь у незаконному вивезенні громадян України до держави-агресора. В усіх інших випадках, норми законопроєкту виявляться неефективними, адже Росія навряд чи буде видавати своїх громадян Україні для подальшого засудження. Тобто, законопроєкт – це переважно спроба офіційно засудити факти насильницького вивезення українців з новоокупованих територій. Він не містить реальних механізмів притягнення винних росіян до відповідальності;

– єдиним аспектом, на якому напевно ґрунтується законопроєкт, є заочне засудження винних осіб, яке також має відповідні правові наслідки. Зокрема, на підставі винесеного заочного вироку можна ініціювати кримінальне переслідування особи на міжнародному рівні. У такому випадку, є шанси затримання та екстрадиції засудженої особи в Україну, але за умов, якщо вона буде затримана в державі, яка засуджує агресію РФ проти України. Скоріш за все, саме на подібний сценарій і розраховують автори законопроєкту. Тобто, йдеться про створення максимально некомфортних умов для воєнних злочинців та очікування того, що колись вони таки будуть затримані;

– законопроєкт може бути ефективним в питаннях притягнення до відповідальності колаборантів, які брали участь в організації насильницького вивезення українців у Росію. Дуже часто їх вдається ідентифікувати та затримати після деокупації територій. У такому випадку, є усі шанси притягнути їх до кримінальної відповідальності. Однак варто зазначити, що насильницьке вивезення українців переважно здійснюється російськими військовими за наказом їхніх командирів. Тобто, мова йде тільки про певне сприяння колаборантами у такого роду злочинної діяльності;

– вбачається, що законодавці рухаються дещо хибним напрямком. Вони намагаються створити декларативні норми, які не допоможуть вирішити проблему насильницького вивезення громадян України до держави-агресора. У цьому питанні, більш доречно використовувати напрямки перехідного правосуддя, зокрема необхідно вже зараз створювати комісії правди, які будуть систематизувати інформацію про насильницьке вивезення, займатися ідентифікацією винних осіб, а також документувати свідчення жертв цього злочину. Окрім цього, необхідно активізувати питання створення міжнародного трибуналу по Україні, в рамках якого притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності буде набагато легше.   

Автор: Віктор Філатов, аналітик ГО «Правозахисна Група “СІЧ”», на базі якої працює громадська приймальня Української Гельсінської спілки з прав людини в м. Дніпро.

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим внаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо в 18 областях країни. Щоб дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ. 

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.