Херсонець Олексій Полухін всю окупацію перебував у рідному місті. Одного дня росіяни затримали його на одному із блокпостів і ув’язнили на 64 дні у місцевому СІЗО. Там доводилось спати стоячи, прибирати кров у кімнаті катувань після допитів та їсти стяг України.  Хлопець розповів документаторам Української Гельсінської спілки з прав людини  як окупанти знущались над затриманими. Свідчення про про воєнні злочини росіян фіксуються в рамках глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна». 

«Щоб в окупації не опускалися руки – набивав на них патріотичні татуювання»

Поки росіяни безуспішно намагалися захопити Україну за старими радянськими картами – прогресивні херсонці розробляли сучасні. Молодь створила інтерактивні мапи, на яких позначала ворожі блокпости в місті. У такий спосіб містяни уникали безпідставних обшуків та зайвих зустрічей з окупантами. Спланувати свій маршрут завчасно мав і 22-річний Олексій Полухін. Та про те, що того дня в місті з’явився ще один блокпост, навіть не підозрював.

—  9 травня 2022 року о 08:30 ранку я вийшов з дому і пішов у напрямку залізничного вокзалу. Там я мав зустрітися з іншими активістами: разом планували сфотографувати «марш победы» в тимчасово окупованому Херсоні, який влаштовували росіяни. З початку повномасштабного вторгнення я не чистив свій телефон, хоч і знав, що це треба робити на ТОТ. Тож, коли наткнувся на ворожий блокпост, навмисно увімкнув нейтральну тему на YouTube: музика, документальні фільми. На мене вже чекало до 20 російських військових. Думав, оминеться. Але мене зупинили, попросили показати паспорт, телефон. Там вони все знайшли проти мене: фото їхніх блокпостів, відео пересування російської військової техніки, які я надсилав ЗСУ. Вони назвали мене партизаном. Попросили роздягнутися. А в мене на правій руці, на зап’ясті, є татуювання у вигляді герба і прапора України. Я їх зробив 17 березня 2022 року, під час окупації, у знайомого тату-майстра. Розумів, що це занадто небезпечно, але це був єдиний спосіб надати собі сил для подальшої боротьби. Бо, на жаль, за відсутності інформації та підтримки, руки опускаються. Далі четверо чоловіків, з російськими прапорами на формах, мене посадили в машину і години чотири катали містом. Били мене по шиї руками, залякували, що вивезуть до, так званої, ДНР або Криму. А привезли до місцевого СІЗО у Херсоні. 

«Я з’їв десь пів прапору»

—  Коли я спустився з КАМАЗу, на мене натягнули шапку і поставили лицем до стіни. Далі повели до камер, знову поставили до стіни і почали запитувати мої дані та за що затриманий. Але за весь час мого полону вони жодного разу так і не повідомили чому мене схопили. Потім двічі вдарили у грудну клітину та ще двічі – по ногах. За відчуттями там було шестеро росіян. Вони закинули мене до камери. Там було ще четверо людей. Думаю, їх спеціально до мене підсадили, бо вони кричали «слава россии» і  намагалися витягнути з мене інформацію. За 64 дні полону я змінив 5 камер. Одна з них була розрахована на дві людини, а вони помістили туди вісім. Так ми жили тижні 2-3. Спали так, як нам наказали росіяни: два на ліжку, два на лавці, два на підлозі і ще двоє спали стоячи. Митися вони забороняли.

 Росіяни годували в’язнів тричі на добу. Зранку кашею, ввечері чаєм та печивом, а вночі… українським прапором.

—  Три доби поспіль полонених виводили в коридор, давали синьо-жовтий стяг, канцелярський ніж і змушували його різати на такі шматочки, аби могли проковтнути. Але за умови, щоб шматок був не менше долоні. Так я з’їв десь пів прапору. 

«Посылочки привезли»

За півтора місяці тортур Олексія Полухіна викликали на допит. Росіяни прагнули вивідати у юнака, де українські військові зберігають зброю. 

—  Коли я довго мовчав, казали: «Мы тебя увезём в Крым и ты нам всё расскажешь». До інших цивільних застосовували кулаки – я це чув. А військових били ще й палицями, струмом. Я чув з коридору: «А, так ты еще и военный?!». Коли привозили цивільних і били їх – росіяни називали це: «посылочку привезли». Людей там били звечора і до ранку. Я якось прибирав кімнату для допитів і там було дуже багато крові. Самі росіяни казали, що закатували троє українських військових, а потім вивезли і викинули їх у Дніпро. Тому я робив все, що вони мені наказували. Одного ранку поставили задачу прибрати всю територію ІТТ. Я все зробив, мені віддали мої речі і відпустили. Але перед тим сказали, що якщо спіймають ще раз,я не вийду таким живим і здоровим звідти. Я боявся, що це буде якесь сафарі і тому щойно перетнув хвіртку – швидко побіг додому. 

У Херсоні хлопець пробув до деокупації міста, а нині мешкає на заході країни.

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.