У 2020-2021 роках Мережа правового розвитку у співпраці з Українською Гельсінською спілкою з прав людини та низкою місцевих організацій громадянського суспільства зі сходу України за допомогою Місцевого індексу прав людини досліджували діяльність органів місцевого самоврядування Донецької та Луганської областей щодо дотримання прав мешканців 15 громад у регіоні. 

Окреме завдання експертів та моніторів – визначити чи змінилася ситуація у за час дослідження. До вашої уваги інтерв’ю Громадському радіо з експертами проєкту – координаторкою правопросвітнього напрямку приймальні УГСПЛ на Сумщині Наталії Єсіної та керівником громадської приймальні УГСПЛ у місті Черкаси Тарасом Щербатюком.

Валентина Троян: Скажіть які громадські організації долучилися? Якщо їх багато, називайте їхні напрямки їхньої діяльності?

Наталя Єсіна: Насправді, їх багато. Адже у нас було 15 громад і 15 місцевих моніторів-дослідників. Вони представляли різні організації. Це і Спілка захисту громадянських  свобод, і Суспільна служба правової допомоги, і Ліга жінок-виборців. І як ви зрозуміли з назви, вони майже всі займаються правовою допомогою, дослідженнями рівня правової освіти в громадах, або ж розвитком місцевих громадах. Словом, безпосередньо, корисна суспільна направленість у наших громадських організаціях. Вони не просто так були залучені саме на місцевому рівні. Адже особливістю нашого проєкту було прагнення дослідити те, який стан справ на місцях, і дослідити це мали саме представники місцевих громад. Адже вони знають усі ці особливості, зокрема, ті громади, які розташовані на лінії зіткнення. Вони знають настрої громади, потреби мешканців, те, як зреагує місцева влада. Це був спеціальний хід, аби перевіряючими були незалежні місцеві організації і їхні представники.
Валентина Троян:Вони точно незалежні?

Наталя Єсіна: Судячи з їх висновків, з того, як ми працювали з Тарасом, як експерти, ми не давали шансів підвищити бал в жодному індикаторі. Навіть коли відчували, що монітору подобається те, що робить місцева влада, ми були доволі суворими експертами і не давали можливості поставити оцінку авансом.

Валентина Троян: Які сфери моніторили?

Наталя Єсіна: Рівень безпеки, соціальний захист населення, напрям гідного рівня життя, тобто, як місцева влада опікується найбіднішими верствами населення, а також доступ до правосуддя. Все це напрями методології Місцевого індексу прав людини.

Валентина Троян: Розкажіть у чому полягає індекс? Як проводиться дослідження з такою методологією?

Тарас Щербатюк: Я можу без перебільшення сказати, що це унікальний інструмент, який пов’язаний з реформою децентралізації і з тим, щоб органи місцевої влади мали можливість проводити самоаналіз своєї діяльності у сфері дотримання прав людини та рівня реалізації реформ на місцевому рівні. У рамках цього проекту ми працювали трохи в іншому напрямку. ми розвивали громадянське суспільство. для того, щоб вони мали можливість використовувати цей інструмент задля незалежного моніторингу, як вже сказала Наталя. Місцевий індекс прав людини – моніторинговий інструмент, який дозволяє проілюструвати рівень впровадження реформ на місцевому рівні та рівень дотримання прав людини. Тобто, проводячи аналіз, ми одночасно досліджуємо дві сфери. У цьому полягає його унікальність. Загалом місцевий індекс прав людини складається з 10 напрямків. Це є своєрідна мапа. Мапа дотримання прав людини і мапа рівня впровадження реформ: від безпечного середовища до гідного рівня життя, здійснення демократії, участі, здійснення і надання адмінпослуг. Цим інструментом ми охоплюємо всі сфери, де органи самоврядування зобов’язані впливати та реалізувати запити, які пов’язані з необхідністю дотримання прав людини на місцевому рівні. Унікальність полягає також у тому, що коли складалися самі індикатори, вони складалися не навмання, вони базувалися на міжнародних та регіональних нормативно-правових актах. Кожен індикатор підкріплений конкретною нормою закону і визначає рівень виконання її органом місцевого самоврядування.

Валентина Троян: Які сфери було найпроблемніше моніторити?

Тарас Щербатюк: Насправді немає такого поняття складний чи не складний напрямок, індикатор. Немає такого, щоб визначити який занадто складний, чи занадто простий. Вони усі рівні у своїй складності. Коли проводиш аналіз, ти не дивишся, складно чи ні. Монітор іде за індикаторами і ставить бали. Яким чином відбувається аналіз? Монітор бере, наприклад, певний індикатор, наприклад, наявність чи не наявність програми. Якщо вона наявна і дієва, він ставить позитивну оцінку. Наявність заходів соціального захисту, також оцінює позитивно чи негативно. Насправді, цей моніторинговий інструмент складений настільки унікально та просто, бо він такий простий у користуванні навіть пересічному громадянину, який може самостійно взяти і проаналізувати рівень дотримання прав людини на місцевому рівні.

Наталя Єсіна: Я можу додати трішки про складність. Тут варто сказати, що монітори і минулого року, і цього, проходили навчання. Минулого – у змішаному форматі, в цьому році – виключно онлайн. Тобто якісь моменти, як користуватися цією методологією ми їм нагадували. Я хотіла б відзначити, усім їм було важко оцінювати дієвість місцевих програм. Адже (їм) хотілося дуже поставити хороший бал, зарахувати індикатор, просто якщо програма є, вона фінансується. Але у нас є певні критерії дієвості програми, адже нам недостатньо, що вона просто є. Нам треба знати, чи вона працює, чи є докази її роботи, чи є звітування за заходами цієї програми. У цьому моменті доводилося підказувати, нагадувати, оновлювати знання саме в цих індикаторах, щоб монітори не заплуталися.

Тарас Щербатюк: Декілька буквально слів стосовно складності. Наталія вірно сказала, що тут є певні індикатори, в яких складно буде спершу розібратись. Проте складніше було, коли ми проводили моніторинг – коли самі монітори працювали, коли ми їх навчали…Мабуть складніше було, все-таки, не проведення самого моніторингу, а підготовка аналітичних звітів. Тобто зібрати інформацію і її правильно скомпонувати, систематизувати і викласти на папері. Це досить складно, оскільки ми розуміємо: не всі є аналітиками і не всі можуть аналітично мислити і правильно викласти це на папері. Це досить складно. 

Наталя Єсіна: І правильно надати рекомендації ще. 

Валентина Троян: Скажіть, чим важливий цей моніторинг для громад? 

Наталя Єсіна: Мені здається, цей моніторинг важливий для громад тим, що він вказує на певні моменти, на які в самих громадах не звертали увагу. Моніторинг проводився в цьому році у різних громадах по Україні. Можна подивитися на сайті Національного індексу, звіти почитати. За моїми особистими спостереженнями, коли громада вже на презентаціях результатів бачить ті чи інші недоліки в роботі та бачить рекомендації, у них з’являється бажання щось змінити. І особисто у мене в Сумах після проведення моніторингу досить важливі зміни були в сфері соціального захисту, інформування населення. 

В цьому році також наш проект моніторингу показав суттєві зміни. І що важливо, ці зміни відбувалися паралельно. Тобто, у реформі соціального захисту, яка відбулася на місцях, вона повторила наші рекомендації і показала, що ми в минулому році правильно провели дослідження і правильно сформулювали свої певні напрацювання, поради громадам. В жодному разі не ми не хочемо бути занадто критичними. Ми завжди підкреслюємо, що це не погана оцінка, а це допомога вам у вирішенні проблем. Більше того, коли ми формулюємо певну проблему, вона потім може бути використана громадами при написанні проектів, програм розвитку, поданні грантових заявок, але це вже сформульована проблематика, сформульована аналітика щодо того, чого в громаді не вистачає.

Валентина Троян: Скажіть, а за результатами моніторингу можна говорити про зміни? Якщо так, то у яких сферах? Можливо, якась громада більша, якась менша. 

Наталя Єсіна: Дивлячись на графік наших аналітичних звітів, ми бачимо зміни, наприклад, в соціальній сфері Луганської області. З чим це пов’язано? В минулому році дуже багато громад було у нас. З Донецької  області було дві, наскільки я пам’ятаю. Громади не мали власних установ соціального захисту. Зазвичай діяльність покладалася на районні установи та організації, а з територіально-адміністративною реформою, яка відбулася в Україні, і з реформою соціального захисту, всі ці громади в цьому році — починаючи з з грудня-січня 2020-2021 років, почали реєструвати свої установи, проводити оцінку потреб, приймати місцеві програми. Тому там, де у нас в минулому році не було взагалі балів, в цьому році ці громади відрізняються наявністю балів. Це суттєві зміни і в інформуванні громадян, і в наявності програм соціального захисту, і в наявності деякого звітування. 

Так, ми подекуди не змогли навіть поставити бали, але завжди коли ми готуємо свої звіти, ми намагаємось вказати, що щось в громаді відбувається, навіть якщо не вистачає цього на оцінку. Тобто тому показано, що діяльність в цьому напрямі ведеться. Ми не можемо ще поставити оцінку, але ми її обов’язково поставимо, коли буде певний результат. От наприклад в станиці Луганській в минулому році ми відмічали і рекомендували довести до ладу приміщення соціального захисту населення. Тобто там приміщення було зруйноване внаслідок війни. Комфортних умов ні для відвідувачів, ні для працівників соціальних установ не було. В цьому році, буквально коли ми вже презентували результати, ми дізналися, що там відкрився “Дія” центр — сучасний, оновлений за певної участі проектних донорських коштів. Ми це вказали у звіті. Люди тепер мають можливість з новими комфортними умовами отримувати всі адміністративні послуги.

Джерело: www.hromadske.radio

Фото: www.ldn.org.ua.