Правозахисники звинувачують державу у нехтуванні правами постраждалих в зоні АТО. На їхню думку, Кабмін не має належних законів, а ті, що є, працюють погано.

На круглому столі в Офісі Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини зібралися представники Центру Стратегічних Справ УГСПЛ, Харківської правозахисної групи (ХПГ), Громадського комітету захисту конституційних прав та свобод громадян та українських міністерств: соціальної політики, оборони, інфраструктури та внутрішніх справ. Тема обговорення «Механізми відшкодування завданої шкоди жертвам воєнного конфлікту на Сході України: пропозиції та перспективи» виявилася дуже непростою, адже сьогодні ні в кого немає дієвих рецептів щодо вирішення цієї проблеми.

Представник Уповноваженого з питань зв’язків із громадськістю та інформаційних технологій Михайло Чаплига сказав, що він просто не уявляє собі, як саме постраждала людина буде отримувати компенсацію за своє зруйноване житло із казначейства. За його словами, цей процес може бути дуже довгим. Саме тому цю тему треба обговорювати вже зараз: навіть якщо сьогодні на виплати немає грошей, але проблему потрібно сформулювати завчасно. Якщо у майбутньому подібний фонд з’явиться, то у нас вже будуть люди, які чекають на виплати з нього.

Голова правління Громадського комітету захисту прав людини Микола Козирєв нагадав, що Міжнародний Червоний Хрест визначив тип конфлікту в Україні як внутрішній. З іншого боку цей конфлікт активно підтримується Російською Федерацією. Саме тому немає чіткого розуміння, хто має компенсувати збитки.

«Але після захоплення Криму та Іловайського котла, коли військові підрозділи Російської Федерації були чітко ідентифіковані, а отже ця країна є учасником конфлікту, — вважає Микола Козирєв, — через це ми можемо через суди застосувати у відношенні до Росії принцип загального контролю, який вона здійснює над захопленою територією, і, відповідно, несе відповідальність за збитки».

Для цього потрібно насамперед визнати факт агресії Російської Федерації в ООН. Правозахисні організації можуть допомогти українським чиновникам та дипломатам офіційно визнати Росію агресором та позбавити її права голосу при розгляді рішень стосовно України.

Постраждалий мешканець села Троїцьке Попаснянського району Луганської області Анатолій Мартиненко жив під обстрілами півроку. Після початку операції біля Дебальцево спільні сили терористів та російської армії почали обстрілювати село прямою наводкою, через що загинуло п’ятеро його мешканців та було зруйновано багато житла. 28 січня 2015 року його, разом з іншими людьми вивезли до Лисичанську. Так він потрапив до Києва. Через три місяці йому подзвонили з рідного села та повідомили, що мародери вдерлися до його хати та вкрали все цінне майно. Анатолій написав заяву командиру батальйону української армії, звертався до СБУ, Генпрокуратури. Врешті кримінальну справу відкрили, але слідчий райвідділку нічого не міг зробити, навіть маючи перелік підозрюваних, адже серед них було багато озброєних людей. На тому розслідування і припинилося. Через декілька місяців у будинок Анатолія влучив снаряд і повністю зруйнував його. Місцева влада спромоглася укласти акт щодо цього злочину майже через півроку.

Тепер Анатолій навіть не може дістатися до свого будинку, бо всі підходи до нього заміновано. Сусіди розповідають, що бойовики розбирають залишки будматеріалів з руїни. У Києві Анатолій знімає кімнату, на що йдуть майже всі його кошти, а їх дуже мало: допомога переселенцю складає всього 884 гривні. Якщо би не пенсія, то не було би за що й купити їжу та ліки.

За словами юриста Громадського комітету захисту прав людини Євгена Чекарьова, таких як Анатолій, в Україні зараз тисячі. Але за два роки конфлікту держава так нічого і не вирішила. Вже є один прецедент, коли постраждалому вдалося відсудити в України компенсацію за зруйноване житло, але наші суди просто не витримають таку кількість позовів, якщо за компенсаціями прийдуть ті, хто їх потребує. Тому цю проблему треба вирішувати на законодавчому рівні. Наразі у парламенті зареєстровані декілька законопроектів на цю тему, але вони поки що не прийняті. На думку Євгена Чекарьова, відповідні суми для виплати компенсацій необхідно закладати в український бюджет вже на 2017 рік.

Друга проблема пов’язана із відшкодуваннями тим, хто побував у полоні бойовиків та піддавався там тортурам та іншим видам жорстокого поводження. Луганчанин, колишній полонений Олександр Грищенко. Його заарештували прямо на робочому місці, звинувативши у шпигунській діяльності. На жаль, Олександр мав при собі фотоапарат, де на картці пам’яті було багато знімків з Євромайдану у різних регіонах України. Після перегляду цих світлин бойовики пообіцяли або розстріляти його на місці або покалічити. Після цього його передали до загону терористів “Бетмена”, де він перебував у полоні півроку. Там чоловік зазнав багато знущань і тортур. Звільнився він лише завдяки сваркам поміж бойовиками. На території, підконтрольній Україні, Олександра внесли до бази даних людей, зниклих без вісти, і яких, відповідно, розшукують. Він попросив виключити його з цієї бази, показав документи, але через деякий час у хостел, де він мешкав, прийшов наряд поліції, щоб заарештувати його як злочинця, що знаходиться у розшуку. В поліції від Олександра почали вимагати надати довідку про те, що він перебував у полоні. Без допомоги правозахисників він би й досі перебував у такому невизначеному становищі. В лікарні Олександра не хотіли оглядати, пояснивши це тим, що статус полоненого розповсюджується тільки на військових.

На думку Євгена Чекарьова, таким як Олександр Грищенко, треба надавати статус учасників війни. Це би вирішило одразу багато бюрократичних проблем. Для цього потрібно внести правки до Закону про статус ветеранів війни та гарантії їхнього соціального захисту. Громадський комітет захисту прав людини вже розробив такі правки. Проблема тут полягає у тому, що 30% осіб, які перебували у полоні, не зможуть ніяк це довести документально, бо бойовики довідок не дають. Натомість, це можуть підтвердити два свідки, які вже мають статус учасника війни.

Наступна проблема — це надання статусу “учасника бойових дій” добровольцям. Деякі з них, особливо ті, хто мають судимість, не можуть в результаті отримати статус УБД. Навіть після того як у суді була доведена участь добровольця в АТО, відомча комісія МВС відмовляє у наданні цього статусу. На думку Євгена Чекарьова, потрібно прийняти норму закону, згідно з якою статус УБД може надаватися будь-якому громадянину за наявності свідків та відповідного рішення суду.

Директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров розповів, що моніторинг в зоні АТО показав, що органи влади не мають чіткого завдання складати акти щодо постраждалих від обстрілів будівель із обов’язковим зазначенням, хто саме вів вогонь, який призвів до руйнувань. В результаті документування ведеться на розсуд місцевої влади. Так у поселку Сартана голова сільради вже на наступний день після обстрілу надсилає туди комісію, яка розглядає всі пошкодження, визначає, звідки стріляли та складає акт. Карта обстрілів кожного будинку висить у сільраді. На жаль, більшість представників влади не веде таких спостережень. Харківська правозахисна група надіслала щодо цього 336 запитів у селища вздовж лінії розмежування і отримала 126 відповідей. Крім того, представники ХПГ виїжджають на місця обстрілів із моніторинговими місіями. Їхня мета — скласти паспорт населеного пункту, в якому був би вказаний характер та кількість шкоди, завданої під час військового конфлікту. За словами Євгена Захарова, відновлення зруйнованої інфраструктури та приватного житла наразі відбувається здебільшого за рахунок допомоги міжнародних благодійних організацій. Багато також допомагають будматеріалами підприємства Ріната Ахмєтова. Але цього недостатньо, бо лише у Луганській області було зруйновано понад 7000 будинків, з яких 6206 — це приватна власність. З них вдалося відновити тільки 880. За приблизними підрахунками для відновлення Луганської області потрібно 8,8 млрд гривень, а в 2015 році на обидві постраждалі області було виділено тільки 145,8 млн гривень.

Олександра Грищенка передали до загону терористів “Бетмена”, де він перебував у полоні півроку. Там чоловік зазнав багато знущань і тортур. Звільнився він лише завдяки сваркам поміж бойовиками. На території, підконтрольній Україні, Олександра внесли до бази даних людей, зниклих без вісти, і яких, відповідно, розшукують. Він попросив виключити його з цієї бази, показав документи, але через деякий час у хостел, де він мешкав, прийшов наряд поліції, щоб заарештувати його як злочинця, що знаходиться у розшуку.

«На окупованій території відновлення пошкодженого житла просувається значно краще і швидше, ніж в Україні, — сказав Євген Захаров, — адже там задіяні великі російські кошти».

Харківська правозахисна група надає юридичну допомогу постраждалим, готуючи заяви до Європейського суду з прав людини про порушення статті Конвенції, яка захищає право мирного володіння майном. За інформацією ХПГ, найбільше постраждалого житла у Попасній та Станично-Луганському районі.

Директор Центру Стратегічних Справ Української гельсінської спілки з прав людини Михайло Тарахкало нагадав, що в Україні діє стаття 19 Закону про боротьбу із тероризмом, в якій вказано: будь-яка шкода, завдана терористичним актом, компенсується державою. У подальшому ці кошти будуть стягнуті з особи, яка вчинила цей теракт. УГСПЛ займається судовою практикою в Україні та у Європейському суді. Вже є випадки, коли національні суди призначали виплату компенсації у необхідному обсязі. У Слов’янську Державна казначейська служба стягує кошти для компенсації за знищену квартиру із бюджету України. Але такі випадки — поодинокі. Загалом суди відмовляють у компенсації, ставлячи її у залежність до того, хто саме завдав шкоду, а це наразі довести неможливо, бо правоохоронні органи дуже рідко проводять подібні експертизи. Це неприпустимо, адже міжнародні документи, які підписала Україна, зобов’язують її надавати таку компенсацію, якщо до цього причетна держава, а розслідування проводяться неефективно.

«Відсутність ефективного механізму компенсації врешті призведе до того, що вони можуть зрости на 40% через витрати на юридичне представництво особи, компенсацію моральної шкоди, судові витрати і таке інше», — каже Михайло Тарахкало. На думку правозахисника, в Україні вкрай хаотично відбувається офіційне документування злочинів в зоні АТО, системний збір доказів не налагоджений.

Представник Міністерства соціальної політики Ольга Музиченко зазначила, що, безумовно, визначення статусу “учасник війни” має бути розширене, щоб його могли отримати люди, які його зараз позбавлені. Чиновниця закликала правозахисників розглянути законопроект № 47-94 (за авторством Наталі Королевської), в якому вже враховані всі, вказані вище, проблемні питання. Права добровольців буде захищати законопроект № 37-07, а всі спірні питання буде віришувати міжвідомча комісія.

Начальник відділу соціальної політики Міністерства оборони Сергій Кучеренко повідомив, що ті формування, які вважаються добровольчими, насправді давно вже входять у структуру Міноборони. Наприклад, широковідомий батальйон “Айдар” є 24-м мотопіхотним батальйоном. Проблеми були тільки на початку формування цього батальйону, коли в його складі перебувало багато позаштатних військовослужбовців. Пізніше їм всім був наданий статус учасника бойових дій. За словами чиновника, наразі подібні документи можна отримати протягом одного дня.

Підготував Олег Шинкаренко