Олександр та Оксана Коваленки, ім’я та прізвище яких змінені на їхнє прохання, прожили декілька місяців під постійними обстрілами, за кілька кілометрів від окупованої росіянами території Запорізької області. Родина поділилися власною історією – через що їм довелося пройти – з документаторами Української Гельсінської спілки з прав людини, які збирають свідчення в рамках глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна». 

Сім’я Коваленків – з міста Оріхів Запорізької області. Росія почала атакувати населений пункт з повітря ще на самому початку свого вторгнення в Україну. І одразу у місті почалися проблеми з наданням комунальних послуг. Електропостачання – з перебоями, а газу взагалі не було, згадують Коваленки.

Питною водою містян забезпечував місцевий житель у межах своїх можливостей:

«Воду ми брали біля магазину, там насос був. Усі люди ходили туди з каністрами, з відрами», – пояснюють Коваленки.

Цей же чоловік допомагав українським військовим: запитував у родини, чи є якийсь одяг для солдатів. Вони давали  матраци та фуфайки, адже тоді було зимно.

Артилерійський терор і обстріли фосфорними боєприпасами

Росіяни намагалися зайти в Оріхів двічі. Сили оборони України зупинили їх за лічені кілометри до міста. Зазнавши невдачі, окупанти почали застосовувати тактику артилерійського терору.

Уже у березні 2022 року РФ обстріляла місто, ймовірно, забороненими боєприпасами:

«Летіли і фосфорні бомби, що світяться. Ми перечікували, ховалися», – каже дружина.

Відео: Факти ICTV про обстріл фосфорними боєприпасами.

Укриття знаходилося у підвалі, що на подвір’ї. Саме там одного разу Оксана травмувалася: пригиналася від снарядів, що світилися, послизнулася і впала на руку.

Діагноз лікарів – перелом кінцівки. Під час падіння вона вдарилася ще й скронею, через що у жінки значно погіршився зір.

– Лікарі казали, що неправильно зрослася кістка і запропонували робити операцію. Але я боюся її робити – не знаю, як вона закінчиться. Мені пропонували зробити діагностику ока. Сказали, що це буде коштувати шість-сім тисяч гривень. У мене таких коштів немає, я відмовилась, – пояснює Коваленко. На роботу медиків в прифронтовій зоні Коваленки не скаржаться, а навіть навпаки – залишають схвальний відгук:

– Я  гіпертонік і маю проблеми з рівнем цукру у крові. Лікарі по телефону викликали нас і давали безоплатно ліки. І ми їх навіть підзбирали, щоб був запас. Медична допомога надавалася дуже добре, – зазначила Оксана.

За кілька місяців життя під постійними обстрілами з міста довелося виїхати, бо сім’ї  було дуже страшно. 

Руйнація міста: росіяни знищували будинок за будинком

Окупанти так і продовжували гатити по Оріхову і, зрештою, розбили будинок родини:

– Коли ми виїхали, було перше попадання – пошкодило вікна і двері. Друге – понівечило дах. Третє – знову у подвір’я: взагалі дах знесло, дірка в стіні велика, діаметром два метри. І якби ми там знаходилися, ми б, звісно, постраждали. 

Минуло більше року, як сім’я до рідної оселі навіть не навідується, тож зараз новини міста дізнаються здебільшого від волонтерів і знайомих.

– Був авіанальот. Бомба впала прямо на будинок сусідів. Там просто пусте місце і яма зосталася. А все наше майно зруйнувала вибухова хвиля.

В один район, як здається Коваленкам, росіяни цілилися навмисно – у той, що неподалік від місцевого навчального закладу.

– У нас квадрат пошкоджених будинків біля школи. Два будинки зовсім знищені. Наш дім дуже постраждав, у сусідів теж. Наступний горів, –  перелічують завдану шкоду росіянами. 

Ще один будинок у цьому ж приватному секторі належав місцевому електрику. Він лагодив сільські мережі  в прифронтовій зоні аж до осені 2022 року, а потім і сам виїхав через російські повітряні атаки:

– Під час обстрілів він ховався у погріб. Якось він поїхав на вихідні до дружини в Запоріжжя, а приліт стався прямо у погріб. Погоріли і собаки, і все, – переповідають історію ще одного сусіда і прикро додають: «Там, мабуть, зараз така кожна хата».

І це припущення схоже на правду. Ще в середині 2023 року місцева влада повідомляла, що 80% будинків в місті були пошкодженими. Але РФ не припинила обстріли ні Оріхова, ні сусідніх сіл.

Коваленки мали ще один невеличкий будиночок у Новоданилівці, який ще ближче до ворожих позицій. Його також знищили російські військові.

– Там теж наче упала бомба, як розповідали. Сусідка поїхала туди, надіслала нам фото. Дірки у стінах хати – снаряд наскрізь, мабуть, прошив її. Груда сміття. Немає у будинку обшивки, вікон і дверей… Цього всього немає, – пояснює Оксана.

Втрата людей

«Куму вбило. Вона йшла на кладовище до батька. І її осколком убило влітку 2022 року», – розповідають Коваленки.

Ця жінка не змогла виїхати з Оріхова через свого паралізованого чоловіка – сім’я не мала можливості його вивезти. Життя ще двох жителів міста закінчилося на власному подвір’ї: «Вони пішли до сусідів подивитися на будинок, бо приліт був, а потім у себе сіли на ґанку і їх обох убили».

За перший рік повномасштабного вторгнення населення Оріхова скоротилося всемеро. Люди намагалися зберегти власне життя і покинули свої оселі. Нині ж у місті залишилося, згідно з різними оцінками, від тисячі до двох тисяч людей. І це здебільшого пенсіонери.

Надії

Новий дім родина Коваленків знайшла в Запоріжжі. Та сподіваються, що він тимчасовий. Вони мріють, що повернуться до рідної оселі, аби її відновити:

«Дай Бог, щоб скоріше війна закінчилася, щоб ми повернулися до себе в Оріхів. І щоб відбудували свою хату».

Оцінка правозахисників

З Коваленками спілкувався Сергій Бізденежний, координатор громадської приймальні УГСПЛ у Запорізькій області. Він зауважує, вказані родиною факти свідчать про вчинення російськими військами одразу декількох воєнних злочинів:

– Напади на цивільне населення заборонені нормами Міжнародного гуманітарного права та кваліфікується як воєнний злочин. Це визначено і Статтею 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), і ст. 8 Римського статуту.

 Але правозахисник окремо звернув увагу на використання фосфорних боєприпасів у Оріхові:

– Ще у 1977 року було заборонено тією ж Женевською конвенцією застосування фосфорних бомб та інших снарядів з білим фосфором поблизу та всередині населених пунктів. Згідно з міжнародним законодавством, таку зброю можна використовувати лише у разі обстрілу військових об’єктів. Росія не дотримується і цієї норми, що лише доводить її жорстокість щодо українців. Воєнні злочинці мають бути засуджені міжнародним трибуналом за скоєні воєнні злочини.

---

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

---

Якщо ви стали свідком чи жертвою воєнного злочину Росії, розкажіть нам це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й ми з вами зв’яжемося. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі і покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, в рамках ініціативи Т4Р, задокументувано понад 61 тисячу воєнних злочинів Росії проти України. Всі дані документатори вносять в загальну базу, яка оновлюється щодня. Щоб дізнатись актуальні новини, підпишіться на телеграм-канал ініціативи https://t.me/T4Pua.

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим унаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо у 18 областях країни. Щоб дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.