Росія за два роки перетворила Дружківку з затишного міста на руїни. Обстріли не залишають у спокої місцевих з 24 лютого 2022 року і до цього часу. З чого починалося вторгнення для міста і як РФ його поступово знищує, жителька Дружківки розповіла документаторам Української Гельсінської спілки з прав людини, які збирають свідчення воєнних злочинів росіян в рамках глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна»

Початок вторгнення Росії

Нонна Шмідт прожила 50 років у Дружківці Донецької області. Своє містечко вона згадує, як маленьке і затишне. Жила з мамою і дитиною, мала дві роботи, поруч був коханий.

– Коли ми дивилися новини і слухали, як російський диктатор Володимир Путін сказав, що він забере Донецьку і Луганську область, то я хотіла дитину навіть кудись відправити, тому що думала, що тільки Донбас накриє. Навіть в голові не вкладалося, що він з усіх боків всю Україну почне бомбити, – пригадує Нонна. – Вибухи почалися 24 лютого о п’ятій годині ранку. Я так зрозуміла, що бомбардування пройшли по всіх містах. 

Після повномасштабного вторгнення Росії Дружківка опинилася надто близько до лінії бойових дій. Перед жінкою постав важкий вибір: евакуюватися чи ні. Вона не могла покинути лежачу матір, але мала подбати про життя і здоров’я 14-річної дитини, яку охопив страх.

– Дитина навіть боялася залишатися вдома сама. Вона казала: «Мама, ти зараз підеш на роботу, а щось прилетить». Це дуже велика травма. 

Доки Нонна вагалася, чи виїжджати, порятунком стало те, що адміністрація дитячого будинку-інтернату, де працювала жінка, дозволила брати на роботу дітей. Однак, ситуація дедалі більше загострювалася.

Стіни будинку тремтіли від кожного прильоту

Родина прожила у місті під час повномасштабного російського вторгнення трохи більше місяця. Атакувати Дружківку почали з першого дня. Влучили в один з цехів Дружківського заводу металевих виробів. Інший приліт стався поблизу пам’ятника Невідомому солдату Другої світової війни. 

– Якщо десь поряд прилітало або навіть не поряд, то здригалося все. Ми сиділи вдома і у нас тремтіли стіни, вони просто ходили ходуном. Припустимо, ППО збило снаряд за Краматорськом, десь за 30 кілометрів, то в нас чутно було – і вібрацію, і інше. Отака потужність, – розповідає Нонна. 

Обстріли продовжувалися, били по об’єктах цивільної інфраструктури.

– На центральній вулиці, яка зв’язує Костянтинівку, Дружківку, Краматорськ, влучили в кафе. Там все зруйновано. І зруйноване все поруч – у житлі людей вилітали вікна. Були поранені.

Поруч військових об’єктів у той час узагалі не було. У цьому ж районі дісталося і вокзалу – росіяни розбили залізничні рейки.

– Ми старалися не виходити на вулицю, зайвий раз не наражати себе на небезпеку. Було таке враження, що навіть не спрацьовує тривога: спершу прилітало, а потім тільки вмикалася тривога, тому що в нас все дуже близько. Намагалися сидіти вдома. 

А вже 7 квітня 2022 року Нонна родина виїхала з Дружківки.

Дорога без чіткого пункту призначення

– Уже поряд бомбили, наш дім здригався. Заклеєні скотчем вікна так тріщали, що скотч шелестів. Там поруч упало, тут поруч упало… Знайомий наполіг на тому, що мамі треба когось найняти, щоб її доглядати, а самим евакуюватися. 

У той час схід України намагалося покинути багато цивільних.

– До Дніпра, зазвичай, їхати три години. Ми їхали цілий день. Нам довелося навіть в Дніпрі переночувати, а потім вже їхати далі, тому що дуже багато людей виїжджало.

Вибиралися самостійно, на автомобілі. Спершу прямували у Львів. Коли заїхали ночувати в Умань, я сказала, що нікуди більше не поїду, мені тут подобається. Мабуть, це була моя доля – залишитися тут.

Жах повернення до міста у 2024 році

У січні вже цього року Нонні довелося на два дні повернутися у Дружківку. Вона дозволила пожити у своєму будинку військовим, але їх передислокували, тож треба було подбати про оселю. Побачене у місті її шокувало.

– Мене охопив великий жах. Все побите, сіре. Школа, в якій я працювала, повністю зруйнована. Це просто лежачі руїни. Хоча пишуть, що її планують відновлювати, там відновлювати просто нічого. 

Росіяни зруйнували школу напередодні 1 вересня 2022–го.

– Учителі вже готувалися до навчального року – хоч і до дистанційки, але в школі. І дуже добре, що у той день директор відпустив всіх, а так би ще й жертви були.

На початку 2023 року, 2 січня, Росія завдала ще два ракетних удари по місту. Тоді було зруйновано льодову арену «Альтаїр», на базі якої працювала найчисельніша в Україні дитячо-юнацька спортивна школа з хокею і фігурного катання.

Повномасштабна війна змінили місто Нонни до невпізнаваності.

– Дуже страшно. Я два роки не була вдома, тож у мене було, з чим порівняти. Це просто жах. Безліч вибитих вікон. Це все забите фанерою. Я просто не впізнала моє місто – квітуче, гарне і затишне. І це Росія прийшла нас «визволяти». 

Російські ракети влучили у завод, де виготовляли газові плити. Постраждали спорткомплекс, будинок культури. Професійно-технічне училище зруйноване. Атаки зачепили і пожежну частину.

– Найбільш болюче, – ділиться Нонна, – це зруйноване моє місце роботи. Я працювала в дитячому будинку-інтернаті, який був зразковим в Україні. Останні п’ять років до вторгнення там робився грандіозний ремонт. Там все було по-сучасному, аналогів просто немає в Україні. І туди теж прилетіло. 

У квітні 2024 року дві ракети влучили у Дружківський дитячий будинок-інтернат, який Росія зруйнувала ще рік тому. 

 Дружківка продовжує перебувати під обстрілами. Попри героїчну оборону Збройних сил України, росіяни хоч і повільно, але підбираються до міста. Зараз до лінії зіткнення вже менше 30 кілометрів.

Непоправні втрати

Родина не отримала травм під час російських атак, але обстрілами і евакуацією була завдана шкода психічному здоров’ю. Після вторгнення РФ Нонна переживала стрес за стресом.

– За один рік ти втрачаєш дві роботи. Залишаєш лежачу маму, за яку хвилюєшся кожну хвилину, знаходячись тут, в Умані. Пізніше мама померла.

З коханим теж довелося розійтися, як вважає, через повномасштабну війну.

– У нас стали не такі стосунки, як були раніше. Людина не зрозуміла, що психологічно це все дуже важко. – констатує Нонна – Твоє життя просто зруйноване.

Позиція правозахисників

Росія і її армія, нехтуючи нормами Міжнародного гуманітарного права, завдають шкоди об’єктам цивільної інфраструктури і населенню.

– Женевські конвенції і Римський статут передбачають, що цивільне населення, а також окремі цивільні особи не повинні бути об’єктом нападів. Забороняються будь-які акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення. Існує пряма заборона нападати на незахищені й такі, що не є військовими цілями, міста, села, помешкання або будівлі та обстрілювати їх будь-якими засобами. Але всі ці порушення Росія вчиняла у Дружківці. Це воєнні злочини, які мають розслідуватися Міжнародним кримінальним судом у Гаазі, – пояснює правозахисник УГСПЛ Тарас Щербатюк.

Якщо ви теж є свідком чи жертвою воєнного злочину РФ, повідомте про це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 69 тисяч воєнних злочинів Росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.

---

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber

---

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.