Йому 42 і у його житті уже був і успішний бізнес, і війна, і катівня. Олександр Ахунзянов потрапив під персональні санкції в так званій «ДНР» – сам «глава» окупаційної влади Захарченко своїм указом заборонив йому в’їзд на територію Донецької області, яка підконтрольна бойовикам, заборонив купувати чи продавати там нерухомість і розпоряджатися своїм майном. Нині справа Ахунзянова знаходиться у Європейському суді з прав людини, юридичний супровід здійснює Центр стратегічних справ УГСПЛ.

Олександр народився у Докучаєвську. Там у нього з’явилася сім’я і народилися двоє синів, там, ще з 95-го, він почав вибудовувати власний бізнес. У 1996 році у підприємця з’явився перший кіоск, а за 21 рік праці він відкрив 17 магазинів, розвинув декілька виробництв і цехів та надав роботу більше 850 людям. Окрім бізнесу займався громадською діяльністю і був місцевим депутатом.

Окупація

1 березня 2014 року. Бойовики ДНР захоплюють владу у Донецькій області, українська армія покидає Докучаєвськ. У коментарі Громадському Радіо бізнесмен запевняє: свою проукраїнську позицію не приховував.

«У 2014 році я був у розстрільних списках. За проукраїнську позицію, за те, що я вивішував українські прапори. У День прапора в серпні 2014 року я вивісив прапори на усіх своїх підприємствах і це тоді, коли там вже не було української влади», — розповів Олександр Ахунзянов Громадському Радіо.

До певного часу ні його, ні його бізнес не чіпали. Та пізніше ситуація змінилася.

«Я одним з перших був репресований новою владою як український активіст. Мій дім обстріляли, розграбували. Окрім цього, вивезли товари із кількох магазинів та складів, власником яких я був. Я разом із сім’єю був змушений покинути територію міста», – згадує Олександр Ахунзянов.

Родина переїжджає у підконтрольну Україні Волноваху. Через нахабні дії бойовиків уже на новому місці Олександр пише заяву до поліції. Бізнес продовжує працювати у Докучаєвську. Згодом Ахунзянов зміг не на довго відновити контроль над підприємством, але з 2017 магазини і цехи почали регулярно підпалювати. На мільйонні збитки поліція належним чином не відреагувала.

У серпні 2017 року підприємство зупинила податкова. У головний офіс у Докучаєвську вломилися озброєні податківці так званої «ДНР». Вони вибили двері, опечатали склади та офіси. А вже за тиждень Олександра Ахунзянова викрали вперше.

Перше затримання викрадення

«У цей момент я знаходився у донецькому кафе. На мене вдягнули кайданки, мішок на голову, посадили на заднє сидіння машини російського ВАЗу та відвезли до будівлі «Республиканской государственной службы охраны», – розповідає Олександр.

Чоловік просидів у підвалі десь 2 години з вимкненим світлом. Після зайшли 7 чоловіків: найстарший – допитував, інші –  створювали атмосферу страху.

«Вони зняли з мене черевики, шкарпетки та прив’язали за великі пальці ніг дротом, на голову вдягнули темну ковдру з шерсті, увімкнули електричний струм. Іноді його вимикали та ставили питання, під час чого били мене ногами по ниркам. Я не міг спостерігати за часом, але, за відчуттями, все це відбувалося упродовж 9 годин», – ділиться спогадами Олександр.

Під час катування всі питання зводилися до одного – працює Олександр розвідником на Україну або ж на «ДНР»? Наявність в нього бізнесу по обидві сторони лінії розмежування (і у Волновасі, і в Докучаєвську) не давав змоги повірити, що без співпраці з кимось підприємець може здійснювати свою діяльність. Катування закінчилися розпискою такого змісту «до мене не було застосовано ніякого психофізичного тиску та я не маю жодних претензій». Однак на цьому «служба охорони» не зупинилися – Олександра вивезли у посадку біля Макіївки, поставили на коліна та ініціювали «розстріл». Зізнання не вибили, наказали забиратися геть з Докучаєвська, покинути бізнес та більше не з’являтися.

Друга явка ДНР-івців

За місяць, 26 вересня 2017 року, Олександра і його родину затримали співробітники «Міністерства державної безпеки ДНР» на КПП «Оленівка», коли сім’я хотіла потрапити у Волноваху. Допитували всіх, і його неповнолітнього сина, в окремому вагоні. Забрали речі і документи та поставили перед фактом: їдуть на обшук будинку Олександра і його гаража. Звідти троє на Ленд Крузері підприємця вивезли планшети, ноутбуки, телефони і самого Олександра. Свого майна він більше не бачив.

Вдруге допитували Олександра у підвалі колишнього Донецького апеляційного адміністративного суду. Тиснули фізично та морально. Тортурами знову вибивали брехливі зізнання, які раніше уже склали співробітники МДБ.

«Тоді, у споруді МДБ, Донецького апеляційного суду, я не підписав зізнання та мене, з мішком на голові, відвезли у невідому мені будівлю», – переповідає Олександр.

Ізоляція

Завод-в’язницю «Ізоляція» часто згадують незаконно утримувані в «ДНР» як найжорстокішу катівню. Сюди, у камеру №8, де вже знаходилося 24 людини, привезли і Олександра.

«Це місце нагадувало концтабір. Люди, що працюють там, знущалися над нами через те, що могли робити це безкарно, їм подобався сам процес знущання над ув’язненими», – пише у поясненнях юристам Олександр Ахунзянов.

В «Ізоляції» ніхто не відрізняв, коли настає день, коли ніч – вікно було зафарбоване, у камері завжди горіло світло, цілодобово велося відеоспостереження. Пакети на голові, зв’язані за спиною руки, нецензурна лексика, грубість і постійні побої там були нормою. А ще – примусові роботи на полігонах та стрільбищах, без води та їжі, сон на дерев’яних дверях без ковдри і душ півтори хвилини раз на тиждень. Про медичну допомогу взагалі не йшлося. Зламані ребра та усі пальці на руках нестерпно боліли. ООН, ОБСЄ, Червоний Хрест чи інших правозахисників у підвал не пускали.

Через 2 місяці Олександра Ахунзянова у кайданах посадили перед камерою і воєнним журналістом з впевненим російським акцентом, як здалося утримуваному в Ізоляції. Його знову змушували «зізнатися» у шпигунстві на камеру та погрожували розстріляти або посадити за грати на 30 років.

«Вони дали мені роздрукований варіант відповідей на питання, для того, щоб я перечитав їх та відповідав «так як треба». Коли я відмовився це робити, вони у нецензурній формі вилаялися, склали камеру, з мішком на голові мене посадили у автомобіль та відвезли на КПП «Оленівка», – згадує події 26 листопада 2017 року Олександр.

Кістка в горлі Захарченка

Уже на КПП Олександру повідомили, що в’їзд на територію «ДНР» йому заборонений на 5 років. Та жодного документу у якості підтвердження заборони не надали. Реальний указ Захарченка з’явився пізніше, 6 грудня 2017.

 

З того часу підприємство Олександра системно працювати не могло: заважали низка незаконних перевірок, заблоковані рахунки, фінанси були арештовані. Врешті решт підприємство присвоїли «свої у «ДНР» і роздерибанили. Знову підприємець мав мільйонні збитки у доларах, але тепер і весь бізнес було фактично втрачено.

Проти Російської Федерації та України

«Я звертався до правоохоронних органів РФ (слідчого комітету РФ) та до правоохоронних органів України. Проте результату такі звернення не дали. РФ відмовилася проводити розслідування, а Національна поліція України проводить розслідування неефективно», – зазначає Олександр.

У «ДНР» говорять, що відносно Олександра Ахунзянова немає відкритих кримінальних справ, але 5-річна заборона в’їзду досі діє, з метою, цитуючи «Генеральну прокуратуру «ДНР», недопущення ним скоєння шпигунства.

В Україні кримінальне провадження відкривалося, закривалося, а тепер знову відкрите. Олександру провели судово-медичну експертизу, де встановили, що у нього – тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Більше інформації про розслідування немає – потерпілого не повідомляють про проведення слідчих дій.

З метою захисту своїх прав, за підтримки Центру стратегічних справ УГСПЛ, Олександр звернувся до Європейського суду з прав людини. Заява подана одразу проти 2 держав – Російської Федерації і України.

«Справа подана проти 2 країн одразу, адже обидві мають до неї відношення. Юрисдикція РФ розповсюджується на підконтрольну «ЛНР/ДНР» територію, адже вони підтримують сепаратистів політичними, військовими та економічними засобами. РФ здійснює ефективний контроль на тимчасово окупованих територіях, тож відповідальна за дії «ЛНР/ДНР». Водночас, Україна теж має зобов’язання здійснювати всі можливі дипломатичні, економічні і юридичні дії згідно з нормами міжнародного гуманітарного права. Але вжиті Україною заходи були недостатніми, права Олександра були порушені і не відновлені, тож Україна теж має відповідати», – прокоментувала справу юристка ЦСС УГСПЛ Віталія Лебідь.

Результат у цій справі буде згодом. А поки Олександр Ахунзянов продовжує жити з родиною в Волновасі та намагається відбудувати успішний бізнес.

Нагадаємо, Кремль продовжує утримувати українських громадян в окупованому Криму та на території РФ, щонайменше 89 осіб утримуються з політичних мотивів.

Матеріал став можливим за підтримки Програми USAID «Права людини в дії», яка здійснюється Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.

Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук:https://www.facebook.com/USAIDUkraine.