• розглянуто проблему забруднення атмосферного повітря (як внаслідок бойових дій, так і внаслідок спричинених ними пожеж);
• вод (поверхневих та підземних, та також внаслідок руйнування водогосподарської інфраструктури від гребель до очисних станцій);
• ґрунтів (від забруднення важкими металами внаслідок обстрілів та бомбардувань до механічного порушення структури ґрунтового покриву) та
• замінування територій (площа яких може сягати до 15% території України, а розмінування вартістю 250 млрд дол. може тривати до 70 років).

Охарактеризовано руйнівний вплив військових дій, спричинених агресією рф на території України на ліси, водно-болотні екосистеми, степи (56%, більше 1,6 млн га яких опинилися у зоні бойових дій та/чи під окупаційними військами рф), природоохоронні території (44% об’єктів найвищого рангу перебуває у зоні бойових дій та/під окупацією рф), біорізноманіття, втрати якого внаслідок війни навряд чи можна оцінити повністю, але які можуть поставити під загрозу довгострокове відновлення та добробут громад. Закцентовано увагу на потребу в покращенні координації між цілями політики, щоб можна було одночасно займатися проблемами біорізноманіття, пом’якшенням наслідків зміни клімату, післявоєнним відновленням економіки. Це підвищить ефективність використання ресурсів, сприятиме досягненню цілей збереження біорізноманіття з дотриманням принципів сталого розвитку.

• організувати місця тимчасового зберігання відходів,
• розділити ці відходи на категорії,
• особливу увагу приділити небезпечним відходам, забезпечити їх роздільне збирання та зберігання,
• органам місцевого самоврядування намагатися забезпечити збір твердих побутових відходів,
• провести інвентаризацію об’єктів, де відходи зберігаються,
• оновити регіональні плани управління відходами по областях з максимальним їх залученням в економіку, та
• здійснювати пошук фінансування заходів на безпечне управління відходами на рівнях територіальних громад.

Основним кроком у цьому напрямі повинно стати прийняття рамкового закону “Про управління відходами”.

• розбудову природно-заповідного фонду (збільшення площі та ефективності управління на основі наукових обґрунтувань) та посилення спроможності (від нормативно-правової до фінансової);
• налагодження системи моніторингу діяльності та збереження біорізноманіття;
• створення інфраструктури даних про ПЗФ та забезпечення її відкритості;
• посилення взаємодії суспільства та територій ПЗФ (рекреація, інформація, залученість громадськості).

Визначено джерела фінансових ресурсів для здійснення такого відновлення та порядок дій щодо стягнення збитків з рф. Пропонується реформувати фонд охорони навколишнього природного середовища, зокрема гарантувати його незалежність від Міндовкілля, прозорість діяльності, забезпечити участь громадськості щодо відбору дієвих заходів та створити фонд відновлення довкілля для накопичування цільових коштів, отриманих у результаті відшкодувань, стягнених з рф та рб. Указано на актуальну потребу розроблення методик оцінки екосистемних послуг. Їх наявність дозволить повнішою мірою оцінити шкоду та обрахувати збитки, завдані довкіллю на території України війною рф, а отже забезпечить можливість стягнення компенсацій.

Наповненню фонду також сприятиме запровадження та послуговування практикою вуглецевих сертифікатів. Так, інвестори, які купуватимуть земельні ділянки, наприклад під заліснення, зможуть використовувати сертифікати, отримані на підтвердження поглинання ділянкою певної кількості вуглецю, на міжнародних вуглецевих ринках як інструмент так званої компенсації викидів. Недостатньо боротись із проблемою забруднення та відновлення довкілля, необхідно їй запобігати. З цією метою необхідно закріпити екологічні вимоги до будь-яких інвестицій в економіку України. Вимоги щодо відповідності показникам і підходам, закріпленим у законодавстві України і законодавстві країни, з якої походять інвестиції, а також, зважаючи на політику приєднання України до ЄС, відповідного законодавства ЄС.