4 січня 2024 року президент Російської Федерації підписав указ за номером 11 «Про визначення окремих категорій іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають право звернутися із заявою про прийняття до громадянства Російської Федерації» (далі – указ № 11). Він, зокрема, узаконює надання російського громадянства українським дітям без врахування думки дитини.

Про що ще йдеться в указі та які норми він порушує — проаналізувала заступниця керівника аналітичного відділу Української Гельсінської Спілки з прав людини Аксана Філіпішина.

Цей указ визнав такими, що втратили чинність, практично всі попередні укази президента РФ, прийняті упродовж 2019-2023 років, що стосувалися процедури одержання російського громадянства окремими категоріями громадян України, в тому числі дітей, які опинилися на тимчасово окупованих територіях або на території держави-агресорки.

Зокрема, втратив чинність відомий указ президента РФ від 30 травня 2022 року № 330, яким було спрощено начебто в гуманітарних цілях отримання російського громадянства дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування з України.

В указ № 11 перенесені норми попередніх указів, які зводяться до наступного:

• президент Росії скористався своїм правом, наданим йому ч. 9 ст. 16 Федерального закону від 28.04.2023 № 138-ФЗ «Про громадянство Російської Федерації», та визначив українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, особами, яким надається російське громадянство з гуманітарною метою; 
• згідно з пунктом 3 указу № 11 заяву щодо прийняття дитини в російське громадянство надають опікуни, піклувальники, керівники російських організацій для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до яких під нагляд влаштовано дитину, керівники освітніх та медичних організацій, організацій, що надають соціальні послуги тощо;
• для прийняття рішення про надання російського громадянства дитини пакет документів є мінімальним: свідоцтво про народження дитини; документ органу опіки та піклування про встановлення факту відсутності піклування батьків (родичів) по відношенню до дитини та документ, що підтверджує встановлення опіки та піклування над дитиною (підпункти б) – г) пункту 7 указу № 11);
• не передбачається з’ясування згоди дитини для вирішення питання про прийняття її в російське громадянство за винятком дітей, які досягли віку 14-18 років (підпункт ж) пункту 7 указу № 11).

Таким чином, узаконене надання російського громадянства українським дітям без врахування думки дитини та підтвердження обставин, що підтверджують відсутність батьківського піклування над дитиною (наприклад, свідоцтво про смерть батьків; рішення суду про позбавлення їх батьківських прав; перебування в місцях позбавлення волі тощо). Відсутність батьківського піклування достатньо підтвердити російському органу опіки та піклування. Це може бути звичайний лист або акт.

Указ № 11 протирічить нормам міжнародного гуманітарного права та міжнародного права в галузі прав людини. Зокрема йдеться про Женевську конвенцію про захист прав цивільного населення під час війни та Конвенцію про права дитини (Російська Федерація є учасницею згаданих конвенцій). 

Адже з самого початку будь-якого конфлікту або окупації для його сторін починає діяти Женевська Конвенція, яка також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації, незалежно від того чи є країна-окупант стороною Конвенції (ст.ст. 2, 6).

Згідно зі ст. 50 Женевської конвенції окупаційна держава повинна вжити всіх необхідних заходів для полегшення процедури встановлення особи дітей та реєстрації їхніх сімейних зв’язків. Вона за будь-яких обставин не повинна змінювати їхнього громадянського статусу або вносити їх до списків підконтрольних їй формувань або організацій.

Своєю чергою відповідно до положень статей 7, 8 Конвенції про права дитини право на громадянство дитини забезпечується згідно з національним законодавством та за умови виконання зобов’язань держави за відповідними міжнародними документами.

Держави-учасниці зобов’язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Упродовж 2014-2024 років, від початку війни Російської Федерації проти України та окупації українських територій, держава-окупант систематично порушує норми міжнародного гуманітарного права, зокрема, в частині прийняття в російське громадянство українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Указ № 11 свідчить про те, що РФ вдається до примусової евакуації та вивезення сімей з дітьми, дітей, у яких загинули батьки або місце знаходження їх невідоме, на тимчасово окуповану територію або територію Росії, намагаючись повною мірою інтегрувати їх у російське суспільство. При цьому дітям не надається жодної альтернативи.

Така насильницька (без згоди та альтернативи) передача дітей однієї групи в іншу є також однією з ознак геноциду відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

Нагадаємо, що депортація або переміщення всього або частини населення окупованої території у межах чи за межі цієї території підпадає під ознаки воєнного злочину, передбаченого статтею 8 Римського Статуту Міжнародного кримінального суду.

Слід зазначити, що відповідно до указу президента РФ від 4 січня 2024 року № 11 за спрощеною процедурою надати російське громадянство також пропонується:

• особам без громадянства, а також громадянам України, які не мають іншого громадянства, які народилися і постійно проживали в Криму, але покинули півострів до його анексії Російською Федерацією – а саме до 18 березня 2014 року;
• громадянам України, які вже перебувають в Росії на правах тимчасового або постійного проживання, в тому числі ті, кому в РФ присвоїли статус біженця;
• уродженцям Криму, які були депортовані з його території в радянські часи, або їхні нащадки, незалежно від громадянства;
• громадянам Афганістану, Іраку, Ємену та Сирії, які народилися на території РРФСР і мали громадянство СРСР.

У всіх зазначених випадках можливість отримання громадянства РФ за спрощеною схемою поширюється також на членів сімей таких осіб – дружин/чоловіків, дітей і батьків, причому незалежно від їхнього громадянства.

Нагадаємо, що 1 липня 2024 року спливає визначений російською владою «перехідний період» після якого буде припинено визнання на тимчасово окупованих територіях українських документів, в т.ч. освітніх, медичних, соціальних тощо, виданих до 30 вересня 2022 року (указ російського президента від 27.04.2023 р. № 307 «Про особливості правового становища окремих категорій іноземних громадян та осіб без громадянства в Російській Федерації»), що ще більше ускладнить реалізацію відповідних прав для громадян України, які опинилися на тимчасово окупованих територіях.

Автор матеріалу: Аксана Філіпішина, заступниця керівника аналітичного відділу Української Гельсінської Спілки з прав людини

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.