Припинення збройного конфлікту вимагає від кожної держави застосування спеціальних засобів та методів, які достатньо комплексно поєднує концепт перехідного правосуддя. По суті правосуддя перехідного періоду представляє собою узагальнений історичний досвід досягнення сталого розвитку, який застосовується у якості аналітичної моделі тими державами, які зіткнулися із зовнішньою військовою агресією, або громадянськими війнами.

Не стала виключенням і Україна, яка від 2014 року захищає свою незалежність та територіальну цілісність від збройної агресії Росії. Впродовж майже восьми років конфлікту, нам вдалося напрацювати чималий досвід реалізації принципів і напрямків перехідного правосуддя. Деякі рішення були чітко підтримані суспільством, наприклад, визнання Росії державою-агресором, документування порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях тощо. Однак є певні кроки держави, які сьогодні досить неоднозначно сприймаються українським суспільством. 

Одним з них звичайно є запроваджена у серпні 2014 року Програма Служби безпеки України «На тебе чекають вдома», яка представляє собою систему заходів щодо повернення на підконтрольну Україні територію та звільнення від кримінальної відповідальності громадян, які добровільно відмовилися від участі у незаконних збройних формуваннях «ДНР/ЛНР». Звісно, що мова йде тільки про тих осіб, які не брали участі у вбивствах, тортурах, зґвалтуваннях, нападах на підприємства, установи, організації та інших тяжких злочинах. Ці особи можуть звернутися до співробітників СБУ на підконтрольній території України, або навіть зателефонувати з тимчасово окупованої території. На теперішній час цією Програмою скористалися понад 400 осіб, які повернулися до мирного життя та були звільнені від кримінальної відповідальності. Звісно, що усі бажаючі повинні розуміти, що їхні свідчення будуть ретельно перевірені та знати, що на непідконтрольній території їм вже будуть не раді. 

Після запровадження Програми в суспільстві одразу ж почали говорити про її доцільність. Здебільшого аргументи проти зводилися до думок про зраду інтересів держави, про загрозу самих зрадників держави. Однак спробуємо проаналізувати цю Програму через призму концепції перехідного правосуддя та визначити, чи дійсно вона суперечить інтересам України. Головним завданням моделі перехідного правосуддя є допомога державі у виході з постконфліктного або поставторитарного періоду на етап сталого розвитку. Для вирішення цього завдання необхідно застосовувати особливі механізми, які дійсно іноді є непопулярними та викликають суспільну критику і навіть обурення. Одним із таких механізмів є амністія, яка застосовувалася у більшості країнах, що мали збройний конфлікт. Необхідно зазначити, що питання узгодженості перехідного правосуддя та амністії, вже неодноразово дискутувалося у науково-практичних колах в Європі та США. Міжнародні експерти зазначають, що попри свою наявну суперечливість, амністія може сприяти встановленню справедливості і миру, а це ключові завдання перехідного правосуддя. 

Мова йде про те, що застосування амністії можна додатково обмежити, вимагаючи від амністованих осіб розкриття правди, надання показів, принесення публічних вибачень. Окремі факти, надані амністованими особами можуть сприяти встановленню історичної істини, а це убезпечить від виникнення конфлікту у майбутньому. Також світовий досвід вказує, що амністія повинна супроводжуватися репараціями, тобто компенсацією для жертв та членів їхніх сімей, яка покладається у тому числі і на амністованих. Це дозволить продемонструвати суспільству, що будь-які дії антидержавницького характеру обов’язково будуть покарані. Досліджувана нами Програма СБУ не передбачає жодних компенсаційних заходів. Важливими умовами амністії в рамках перехідного правосуддя має бути її обмеженість та демократичність. Тобто, амністувати слід тільки обмежене коло осіб, які не вчиняли тяжких злочинів. В Програмі СБУ це передбачено, але не достатньо конкретизовано, наприклад, і не має чіткого переліку статей Кримінального кодексу України. 

Також амністія повинна проводитися виключно з громадськими консультаціями, в яких повинні приймати участь зацікавлені особи (жертви, їхні родичи та інші). Це дозволить уникнути амністії тих осіб, які приховують окремі факти участі у конфлікті. Чинна Програма СБУ не передбачає таких процедур, що суперечить міжнародному досвіду. Окремо варто відзначити, що амністія в рамках перехідного правосуддя завжди повинна бути врегульована спеціальним законом, якого на сьогодні в Україні, на жаль не має. Відсутні в Програмі і норми щодо порядку перевірки свідчень амністованих та встановлення об’єктивних обставин їхньої участі на стороні сепаратистів. Відсутність таких процедурних норм може призвести до того, що в число амністованих потраплять справжні бойовики, які вбивали українських захисників. 

Таким чином, амністія є цілком прийнятною в рамках перехідного правосуддя і дозволяє вирішити ключові завдання для досягнення сталого розвитку постконфліктної держави. Однак, у тому вигляді, як вона регламентована в Україні, вона може буди неефективною. Не достатньо просто прописати можливість прийти та покаятись. Потрібно ретельно регламентувати кожен окремий аспект, а саме: прийняти спеціальний закон про амністію; прописати порядок ідентифікації та перевірки особи, яка може бути амністована; прописати механізми стягнення репарацій для амністованих; закріпити процедуру громадських консультацій щодо амністії; детально формалізувати механізм збору та обробки свідчень амністованих осіб. Тільки за умов удосконалення чинної Програми інститут амністії стане дієвим інструментом в рамках перехідного правосуддя.      

Автор статті експерт–аналітик Дніпровської громадської приймальні УГСПЛ на базі Правозахисної групи “Січ” Віктор Філатов.

Матеріал підготовлено за підтримки програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Захист прав постраждалих в ході збройного конфлікту та діяльність УГСПЛ зі створення національної моделі перехідного правосуддя впроваджується в рамках цієї програми.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.