Щонайменше 600 людей викрали військові РФ з Херсонщини. Такі дані наводить Представництво Президента України в АР Крим. Проте оцінити масштаби насильницьких зникнень в окупації складно через обмежений доступ до цих територій. Журналісти МІПЛ зібрали кілька історій викрадення в селах Херсонської області та встановили, де можуть утримувати зниклих. Про це, а також про ситуацію із затриманням цивільного населення на Донеччині – у новому дайджесті  Медійної ініціативи за права людини з серії найважливіших матеріалів з гарячих точок України.

Викрадення починалося раптово: російські військові вдиралися до будинків та вивозили людей у невідомому напрямку. Так сталося з 58-річним Миколою Савченком. У момент затримання чоловік грав у шахи зі своїм сусідом. Донька зниклого Тетяна каже, що військові РФ причиною затримання батька назвали його співпрацю з українською армією. Нібито Микола розповідав ЗСУ про розміщення російських військових. Дружина Миколи дізнавалася в росіян, де утримують її чоловіка. У відповідь почула: «Не ходіть сюди, бо лежатимете з ним в одній ямі».

За схожим сценарієм затримали Сергія Оренчука з села Іванівка Високопільського району. Під конвоєм та з руками за спиною його вивезли з власного будинку і посадили у машину з літерою «Z». Про це донці затриманого Лесі розповіли сусіди. Дівчина каже, що військові РФ займали порожні сільські будинки на околиці села поблизу своїх позицій. Саме там розташований будинок Сергія. Леся припускає, що її батько міг заважати росіянам розселятися, тому його затримали.

Під ризик затримання потрапили також колишні ветерани АТО/ООС та представники місцевої влади. Після звільнення з полону вони були в напівживому стані. Журналістка Євгенія Шапоренко, яка прожила кілька місяців в окупації на Херсонщині, так описує стан звільнених заручників: «Струс мозку, очі червоні, самі всі сині, багато травм внутрішніх органів». За словами журналістки, найстрашніше те, що вони не можуть безпечно виїхати з окупації, оскільки росіяни добʼють їх на блокпостах.

Після спілкування з родичами зниклих та людьми, які побували в новоутворених місцях неволі, журналісти МІПЛ встановили кілька локацій утримання:

🔸 Білозерський районний суд;
🔸 приміщення опорної школи на вулиці Гагаріна в селі Високопілля;
🔸 Голопристанська виправна колонія № 7 у селі Стара Збур’ївка на вулиці Набережній;
🔸 санаторій «Гопри» в Голій Пристані;
🔸 Вище професійне училище № 17 у Генічеську на вулиці Паризької комуни, 88;

Експерт МІПЛ, адвокат об’єднання «Амбрелла» Андрій Яковлєв, говорить, що такі затримання можна розцінювати як незаконне переміщення населення. За Міжнародним гуманітарним правом, переміщення навіть частини населення окупованої території в межах цієї території чи за її межі є воєнним злочином.

***

Затримання цивільного населення відбуваються й на Донеччині, де людей також відправляють у фільтраційні табори. Від звільнених, яких дуже мало, вдається дізнатися, що там відбувається. 

Ігоря Талалая, волонтера з Дніпра, про якого МІПЛ розповідала раніше, затримали російські військові в березні на блокпосту між Мангушем та Маріуполем Донецької області, коли він евакуйовував людей. Три місяці Талалая тримали в різних місцях: Мангуші, Оленівці, Докучаєвську і Донецьку. В останньому він пережив жорсткий допит.

«Розмова там не склалася. Мені зав’язали руки, почали душити. Один узяв мене за шию, піднімає і каже: “Що тобі, боляче?” А я навіть дихнути не можу. Ледь-ледь кажу: “Боляче”. Він відпускає. А потім відчуваю приклад автомата, яким жорстко б’ють», — згадує Ігор.

Напередодні звільнення чоловікові видали довідку про проходження фільтрації. З нею волонтер зміг виїхати з окупації.

Усі історії МІПЛ оперативно публікує на своєму сайті. За додатковою інформацією звертайтеся на пошту: [email protected].

Довідково. Медійна ініціатива за права людини у співпраці з УГСПЛ запустила розсилку найважливіших матеріалів з гарячих точок України. Підписатися на українську розсилку можна ТУТ. Підписатися на англійську розсилку можна ТУТ.  Будь ласка, після підписки, перевірте папку “спам” та “реклама”.