Журналістка й волонтерка з Миколаєва Юлія Винник російську агресію відчула ще в 2014 році, коли її рідне місто Слов’янськ захопили сепаратисти. Два тижні вона прожила в окупації. З того часу життя Юлії змінилось. Нині вона проживає в Миколаєві, але й тут не знайшла спокою від окупантів. 24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення.  Миколаїв опинився під обстрілами. Під час одного з таких снаряд влучив в квартиру Юлії. Свою історію вона розповіла документаторам Одеської обласної організації ВГО «Комітет виборців України», на базі якої працює приймальня Української Гельсінської спілки з прав людини, які спільно з партнерами збирають свідчення воєнних злочинів РФ в рамках глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна». 

Ворог

– Війна для мене почалась ще вісім років тому, тому що я родом з міста Слов’янськ. І 12 квітня 2014 року моє життя змінилось – сепаратисти захопили моє місто, і я прожила близько двох тижнів в окупації. Це надало мені певний психологічний досвід, я ще тоді зрозуміла, що таке війна і хто такі росіяни.  

П’ять років тому переїхала до Миколаєва. О п’ятій ранку 24 лютого я прокинулась від того, що почула звук винищувача, він пролетів над моїм домом. Мої чати, як робочі, так і особисті, просто «розривались». Люди писали з усіх куточків країни, що почалась війна. Я була дуже сонна та спершу не розуміла, що відбувається. Потім я зібралась з думками, вийшла на вулицю, щоб вивчати, що відбувається в місті. Це був просто «зашквар», тому що були великі черги, багато машин. Всі тікали, всі панікували. І тоді прийшло у свідомість, що почалась війна, хоча насправді вона почалась дев’ять років тому. 

Ще у 2014 році я зрозуміла, що Росія нам ворог. Їхня пропаганда робить основний акцент на тому, що ми – частина їхньої імперії, частина їхньої країни. Взагалі, що ми ледь не їхні речі. Я виросла на Донбасі в російськомовній родині, мій тато родом з Поділля. Все життя моя родина не зазнавала утисків зі сторони України. Ми спілкувались в родині двома мовами: українською та російською. Здебільшого, звісно, російською, але ніколи за все життя я не відчувала, як каже Росія, утисків російськомовних і все що з ним пов’язано. Я все життя, і мій тато, і моя родина, вважали, що Донбас – це Україна. І вся Україна – це незалежна держава. Просто люди, які там живуть, перебувають у замкнутому інформаційному просторі, і на їхній пропаганді виросли цілі покоління. Вони зомбовані та впевнені, що ми маємо належати їм, хоча це не так. 

Росія – це як велика ракова пухлина. І цей початок війни – це як йдуть метастази. Людина знає, що помирає, але ще дихає. Однак вже десь розуміє, що вона однією ногою на тому світі, і вона вирішила відірватись на тому, що її так сильно бісить. А це наша незалежність.

Двічі під ударом

– Удар по моїй квартирі прийшовся 13 березня, о 8:40. О дев’ятій мені зателефонувала сусідка, я, на щастя, була не вдома. Це фактично врятувало мені життя. Якби я була вдома, то, може, й вижила б, але була б дуже поранена. Як мені пояснили очевидці, це був касетний снаряд і одна із касет вдарила біля мого вікна. Вибуховою хвилею просто розтрощило вікно, підвіконня. Просто розтрощило житло. 

Коли я дізналась, що снаряд розніс мені квартиру, я дуже засмутилась, але потім зрозуміла, що це велике щастя. Бо це вберегло мені життя. Я розуміла, що є люди, яким набагато гірше, але було дуже неприємно дізнатись, що російський снаряд все пошкодив. Квартира не наша. Вона орендована, але все, що всередині квартири, це все наше. Наші меблі, техніка. Снаряд пошкодив техніку, зокрема телевізор. Також і меблі. Зараз, коли треба буде приводити житло в порядок, нам доведеться купити 90% меблів, які є в кімнаті, бо тут просто все порізало уламками. 

У моїй родині вже не вперше страждає саме житло від атак Росії. В червні 2014 року один снаряд зі сторони Росії, зі сторони сепаратистів влетів у мій будинок. Це був п’ятиповерховий будинок, а ми жили на другому поверсі. Снаряд потрапив на четвертий поверх, просто влетів у квартиру до сусідів. На той час я не жила у Слов’янську, мій батько мене вивіз. Вдома тоді був тато, він почув характерний свист. У нього буквально було дві хвилини заховатися у ванні. Це врятувало йому життя, бо від вибухової хвилі знесло вікно у моїй кімнаті. Після звільнення Слов’янська був такий досвід, що держава обіцяла компенсувати витрати людей, але тоді були такі наслідки, що вкладались гроші в інші проекти з відновлення. Тато ще був головою ОСББ, він першим відновив будинок у Слов’янську. Ми вставили вікно, інша сторона будинку теж була пошкоджена, але не так сильно. Ми самі вставили вікна, ніхто не компенсував нічого. Але це не сприймалось як образа на державу. Ми були вільними і це було найбільшою радістю.

Коментар експертки:

«Використання касетних снарядів заборонено міжнародним правом, –  нагадує адвокатка, експертка Одеського Комітету виборців Юлія Лісова. – Оскільки цю зброю складно контролювати і передбачити наслідки – шкоду, яку така зброя може завдати. За правилами ведення війни, передбаченими Женевськими конвенціями, сторони збройного конфлікту мають використовувати максимально точну зброю, аби завдати мінімальної шкоди цивільним об‘єктам. Як ми бачимо з інтерв‘ю, що і в 2014 році Росія завдавала ударів по цивільним об‘єктам – житловим будинкам. А це також є воєнним злочином». 

Публікація підготовлена Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України», на базі якої працює приймальня УГСПЛ, спільно з ГО «Миколаївський дослідницько-аналітичний центр» у межах реалізації глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна». 

Якщо ви стали свідком чи жертвою воєнного злочину Росії, розкажіть нам це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й ми з вами зв’яжемося. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі і покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, в рамках ініціативи Т4Р, задокументувано понад 35 тисячі воєнних злочинів Росії проти України. Всі дані документатори вносять в загальну базу, яка оновлюється щодня. Щоб дізнатись актуальні новини, підпишіться на телеграм-канал ініціативи https://t.me/T4Pua

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим внаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо в 18 областях країни. Щоб дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.