Спілкування з однолітками – провідна діяльність у підлітковому віці. Саме у цьому процесі підліток формує власну ідентичність, розвиває свою соціальну компетентність, отримує підтримку.

Повномасштабне вторгнення змінило, а подекуди й зруйнувало звичне коло спілкування підлітків. Багато з них або їхніх друзів покинули місце проживання. Дистанційне навчання, яке почалось ще у період пандемії COVID-19, комендантська година, повітряні тривоги, мінна небезпека – все це згубно відобразилось на соціальних зв’язках підлітків. Ця ситуація стала викликом як для самих дітей, так і для батьків і педагогів. Як відновити звичну комунікацію з ровесниками в умовах повномасштабної війни і чому це важливо зробити – ці питання розглянули учасники вебінару Української Гельсінської спілки з прав людини разом із спікером заходу – педагогом, співзасновником та головою Правління ГО «Київський освітній центр «Простір толерантності» Мирославом Грінбергом. 

Межі підліткового віку змінюються, але для наших цілей ми будемо вважати, що пубертат  починається в 11-12 років та закінчується у 16-18, тобто ми розглянемо  шкільний вік.

У подальшому ми будемо спиратись на праці Г. Крайг, Ф. Райса і К. Долджин, Е. Еріксона та деяких інших психологів.

Соціальні зв’язки та задачі підліткового віку

Більшість психологів виділяють дві головні задачі пубертатного періоду: емансипацію, тобто відділення від батьків, та формування ідентичності – цілісного безперервного Я. Простіше кажучи, ідентичність – це відповідь на питання «Хто Я».

У контексті нашої теми ми звернемо увагу саме на формування ідентичності, адже воно відбувається через встановлення соціальних зв’язків.

Джерелами формування ідентичності є самопізнання, референтна група, тобто соціальна група або сукупність людей, установки, ідеали чи філософію яких розділяє індивід, та значимий інший, тобто людина, думка якої цінується індивідом і на яку особа хоче бути схожою.

Референтна група може бути реальною групою, членом якої є підліток, наприклад, компанія друзів, спортивна команда, шкільний клас або танцювальний ансамбль. Але це можуть бути і об’єднання , в які підліток не входить (в тому числі – група дорослих, у яку підліток війти не може), але на які орієнтується. Референтною групою може стати і умовна сукупність людей.

Значимим іншим є конкретна особа, частіше – старша. Це може бути реальна знайома людина підлітка, наприклад, батьки, вчитель, тренер тощо, або медійна особа, наприклад, блогер, політик, громадський діяч, військовий тощо. Більш сприятливою для розвитку підлітка є ситуація, коли значимим іншим є людина, з якою підліток може спілкуватись безпосередньо.

Як бачимо, два джерела формування ідентичності – референтна група та значимий інший – безпосередньо пов’язані з соціальними зв’язками підлітка.

Війна вплинула на джерела формування ідентичності. Деякі з референтних груп, якщо вони були реальними, розпались. Частина осіб проявили себе так, що перестали бути референтними. Значимі інші також могли зникнути фізично або проявити себе так, що вплив  їх для підлітка зникла. А раптова та неочікувана зміна референтної групи та значимих інших може бути досить болісною для підлітків.

Водночас під час війни могли з’явитись інші референтні групи та значимі інші.

Війна не відмінила самої задачі формування ідентичності, і тому питання соціальних зв’язків стали лише більш актуальним. 

Значення соціальних зв’язків для підлітка

Соціальні зв’язки для підлітка є головним джерелом розвитку, при чому саме зв’язки з ровесниками. Взаємини з батьками та іншими дорослими важливі, але саме у підлітковому віці зв’язки з ровесниками є визначальними.

Як вже зазначалось, взаємини з ровесниками є важливим джерелом формування ідентичності. Саме через однолітків підліток набуває соціальної компетентності, ровесники є чи не найважливішим джерелом підтримки і завдяки ним підліток може позитивно реагувати на кризи, характерні для його віку.

Замінити соціальні взаємини з ровесниками зв’язками з дорослими, з батьками дуже важко. Дорослі можуть компенсувати нестачу, але не повністю замінити.

Війна погіршила, а в багатьох випадках – зруйнувала, соціальні зв’язки підлітків. Але необхідність набуття соціальної компетентності, підтримки, спільного переживання вікових криз не зменшилась, а навпаки – збільшилась. Тому підлітки потребують відновлення соціальних зв’язків.

Підліткові групи

Соціальні зв’язки підлітка реалізуються головним чином у групах. Саме групи ровесників є природним середовищем існування підлітка. Сім’я є важливою, але у пубертатному періоді саме групи ровесників набувають виключного значення.

У підлітковому віці група однолітків є головною (хоча й не єдиною) ареною соціального порівняння, через яке формується соціальна компетентність та особиста ідентичність.

Вільне спілкування у групі ровесників є головним (хоча й, знов-таки, не єдиним) способом самоствердження підлітка, а самоствердження є частиною емансипації.

І групу однолітків , яка побудована на засадах рівності (хоча всередині може бути своя структура лідерства та ролей, віковий та персональний статус членів групи однаковий – всі вони підлітки і учні), не можна повністю замінити іншою групою. Навіть сім’я не може її замінити, тому що однією з задач спілкування в спільноті підлітків якраз і є вихід з-під впливу сім’ї.

Групи підлітків, як правило, формуються самими підлітками. Підліткові спільноти , сформовані дорослими, наприклад, шкільний клас, часто не мають ознак реальної малої соціальної групи, залишаючись формальними або просто соціальними агрегаціями.

Підліткові групи часто мають форму кліки – відносно малої групи друзів, які проводять спільно більшість часу або весь час. Кліка спочатку одностатева, потім кліки хлопців та дівчат створюють спільну компанію, далі формуються пари всередині компанії.

Основний спосіб проведення часу підлітками – тусовка (у різний час та у різних молодіжних субкультурах «тусовка» може називатись по-різному): спільне проведення часу без якої-небудь помітної мети. В дійсності під час тусовок підлітки вільно спілкуються, спостерігають за іншими та порівнюють себе з ними, випробовують різні стратегії спілкування. Тобто, в тусовках як раз і задовольняються соціальні потреби підлітка та розв’язуються задачі віку.

Деякі діти пубертатного віку свідомо обирають самотність на довгий час, а більшості вона необхідна на певний час. Але це не значить, що потреби у належності до групи у цих підлітків немає.

Війна зруйнувала багато підліткових груп: її члени роз’їхались у різні місця, місця багатьох тусовок стали недоступними. Але потреба в них не зникла, і тому важливо допомогти підліткам знайти для себе нові групи або відновити старі, хоча б і віртуально.

Соціальні потреби підлітка

Підлітки мають специфічні для цього віку соціальні потреби. Це наявність друзів (а саме поняття дружби у пубертатному періоді  змінюється порівняно з дитячим), належність до групи (саме групи рівних ровесників) та спілкування з однолітками. Ці потреби є головними у підлітковому віці, і саме через їх задоволення відбувається розвиток. Навчання, спілкування зі старшими, хобі, вибір професії тощо є достатньо важливими, але провідними є саме перелічені вище соціальні потреби.

І вони задовольняються саме через соціальні зв’язки та спілкування з ровесниками. 

Тому найважливішим є саме допомога підлітку у відновленні соціальних зв’язків. 

Як допомогти підліткам?

Всеукраїнське соціологічне дослідження «Підлітки та їхнє життя під час війни», проведене на замовлення «Клубу добродіїв», показало, що спілкування, соціальні мережі, інтернет та прогулянки є головними (2, 3 та 4 місце за значенням після музики) способами відволікатись від хвилювання, поганих новин, тривоги.

Водночас 37% підлітків важче знаходити друзів, а 42% –  не вистачає простору для неформального спілкування з однолітками.

Підлітки задовольняють свої соціальні потреби у школі, позашкільних закладах, сім’ї, неформальних заходах, організованих дорослими, через самоорганізацію та через зв’язки в інтернеті.

Школа (а точніше – навчання, уроки) не є головним майданчиком для задоволення соціальних потреб, тим більше зараз, коли частина навчання проводиться онлайн, а багато однокласників та вчителів виїхали. Але педагог може дати підлітку можливості задовольнити соціальні потреби і на уроках. Позаурочні заходи також можуть допомогти відновити соціальні зв’язки.

Зараз важливими є неформальні заходи, створені та контрольовані дорослими (наприклад, волонтерські ініціативи).

Але дуже важливою та ефективною є самоорганізація підлітків. Педагогу варто всіляко підтримувати таку самоорганізацію (звісно, якщо вона не спрямована на щось заборонене або небезпечне), наприклад, надаючи місце для зустрічей.

Спрощуючи, можна сформулювати три головні способи допомоги підліткам відновити соціальні зв’язки:

1.     Використовувати інтерактивні методи (на уроках і в позаурочних та позашкільних заходах).
2.     Створювати майданчики для взаємодії підлітків.
3.     Підтримувати їхню самоорганізацію.

При цьому, спираючись на власний досвід роботи з підлітками та досвід колег, пропоную декілька ключових принципів, які допоможуть ефективніше їм допомагати:

1.     Не вимагайте конкретних результатів. Сам процес взаємодії є важливішим, ніж його результати.
2.     Тема не має великого значення. Підлітки готові взаємодіяти чи не навколо будь-якої теми (але не забувайте про травмачутливість).
3.     Спирайтесь на інтереси підлітків.
4.     Не вимагайте великої серйозності. Зараз несерйозність є одним зі способів впоратись зі стресом.
5.     Не заважайте самоорганізації. Якщо підлітки щось роблять самі – не намагайтесь це очолити або контролювати. Процес самоорганізації важливіший, ніж отриманий результат.
6.     Спілкування в інтернеті – спосіб підтримувати зв’язок. Для частини дітей спілкування онлайн в інтернеті – чи не єдиний спосіб взаємодіяти зі старими друзями, і не треба цьому заважати (уваги потребує ситуація, коли дитина спілкується виключно онлайн, незважаючи на можливості живих зустрічей).

---

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

---

Дана публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. 

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.