До вашої уваги інтерв’ю Святослава Шеремета, координатора з політики та законодавства Національного ЧСЧ-консорціуму #MSM_PRO, щодо важливості навчання аналізу державної та місцевої політики у сфері захисту прав людини ЛГБТКІ+.

Влітку 2020 року Українська гельсінська спілка з прав людини провела серію тренінгів навчального модулю щодо аналізу державної та місцевої політики у сфері захисту прав людини для спільноти ЛГБТКІ+. Ми запросили тренерів та учасників навчання поділитися думками щодо важливості навчання громадських активістів у цієї галузі.

Перші запитання до тренера навчального модулю – до Святослава Шеремета.

Які переваги, на Ваш погляд, дає використання методології аналізу державної політики громадським активістам з ЛГБТКІ+ спільноти?

Щоби заохотити державу зробити кроки назустріч громадянському суспільству, треба думати, як держава. Аналіз політики лежить в основі обов’язкового алгоритму прийняття державних рішень з боку самої держави. Ми як громадські активісти можемо мати сто разів рацію в тих кроках, які ми пропонуємо державі, але для держави — якщо це правильна держава, побудована відповідно до класики державного управління, — є свої власні мірила, своєрідне решето, через яке носії владних повноважень повинні пропускати всі наші ініціативи, немов ота хазяйка, яка промиває через сито ізюм, сушені гриби або полуницю з ринку. Аналіз політики — універсальна методологія, яка одразу дозволяє пристосувати будь-які адвокаційні ідеї до вимог і очікувань держави. Аналіз політики — спосіб відсортувати фантазії від справді перспективних рішень.

Аналіз політики, як показала наша Школа, — наука складна. Було б наївно очікувати, що будь-який громадський ЛГБТКІ+ -активіст опанує цю науку та буде лускати кожну власну ідею як насіння, пропускаючи її через призму аналізу політики. Але якщо в команді однодумців, які просувають у співпраці з державою позитивні зміни, знайдеться принаймні хтось один, хто володіє теорією та практикою аналізу політики, то, друзі, всі свої адвокаційні напрацювання несіть одразу такому колезі. Вердикт про відповідність чи невідповідність будь-якого задуму принципам аналізу політики здатний значно скоротити шлях від постановки задачі до її досягнення.

У мене просто крутиться на язику дуже живий, свіжий приклад. Я особисто працюю на громадських засадах у Комітеті з регіональної політики Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу. Так от, у нас на засіданнях комітету регулярно заслуховуються пропозиції різних громадських об’єднань про перегляд державної політики з тих чи інших питань епідемічного благополуччя в країні. Один із колег, якого я давно знаю та поважаю, вже три роки входить на комітет приблизно з однаковими пропозиціями щодо прийняття на рівні держави нової стратегії державної політики в галузі запобігання туберкульозу. Але пропозиції його команди щоразу впираються в адміністративний глухий кут. З позицій людини, яка більш-менш розуміє принципи аналізу політики, мені ясно: причина адміністративного гальмування — саме в тому, що напрацьовані пропозиції, добротні в основі, не пропущено через цикл аналізу політики. І розв’язати цей гордіїв вузол можна було би, пройшовши з цими пропозиціями шляхом аналізу політики. Мораль цієї історії в тому, що готове рішення дуже незручно «заднім числом» пропускати через цикл аналізу політики. Такий аналіз має робитися одночасно з напрацюванням пропозицій і документів, а точніше — лягати в основу такого напрацювання.

Я озираюсь на власну громадську «юність», точніше — на свої напрацювання щодо різних концепцій у тих чи інших сферах державної політики, які ми плодили з однодумцями ще з кінця 90-х років, і розумію, чому деякі з них мали хороший розвиток, а інші тихо пішли в небуття, зіштовхнувшись із адміністративними бар’єрами. Тому що ми тоді застосовували методи аналізу політики чисто інтуїтивно, не знаючи основ цієї науки, тому й виходило не завжди справно, а ми ще й дивувалися такій діаметрально різній подальшій долі своїх ідей.

У яких адвокаційних кампаніях ви плануєте її використати?

Будь-яка нормотворча інтервенція, якщо вона претендує на успіх, має спиратися на аналіз політики. Звісно, для фундаментальних ініціатив такий аналіз має бути максимально ґрунтовним, а для простеньких ініціатив немає потреби робити аналіз політики повного циклу, проте таких ситуацій, коли треба щось змінити у нормативно-правовій площині, а аналізу політики при цьому можна не робити, я вже не уявляю.

Які в нас зараз проблеми в стадії опрацювання? Наприклад, наші хлопці — гомосексуальні та бісексуальні чоловіки — позбавлені в Україні законної можливості здавати кров для своєї «половинки», що цього потребує. І це тільки тому, що донині діє морально та епідеміологічно застаріла норма, яка апріорі забороняє виступати донорами крові будь-якій людині з досвідом «гомосексуальних стосунків». Не вдаючись у причини цього дискримінаційного обмеження, скажу, що усунути його з правового поля ми зможемо швидше й «меншою кров’ю», якщо застосуємо відомі нам прийоми аналізу політики.

Інший гарячий приклад — значно масштабніший. Люди з числа ЛГБТКІ+ позбавлені в Україні бодай-якогось правового визнання своїх сімейних стосунків з іншою людиною тієї ж самої документальної статі. Простіше кажучи, для України як держави не існує в правовій площині десятків тисяч одностатевих сімей, попри те, що самі сім’ї — є, і це безсумнівна реалія для соціуму в цілому — і для сфери охорони здоров’я, і для галузі працевлаштування, і для сфери дозвілля, і для багатьох інших галузей. Що ми пропонуємо державі? Рішення очевидне: потрібна кардинальна правова новація, а саме — законодавче рішення про порядок визнання (реєстрації) в Україні тих цивільних партнерств (РЦП), які вже де-факто існують. Але щоби для держави це рішення було таким же очевидним, як і для нас, треба вносити відповідні пропозиції, спираючись на аналіз політики. Саме в такому разі шлях доведення перед державою того нашого твердження, що запропоноване нами рішення вирішить проблему, — буде пройдено швидше й упевненіше.

Тому і я, і команда Національного ЧСЧ-консорціуму #MSM_PRO в цілому, працюючи над цими та іншими проблемами, обов’язково включаємо аналіз політики в наш методологічний «раціон».

Інтерв’ю проведено за підтримки Freedom House в Україні.