Центром Стратегічних справ УГСПЛ підтримується справа мешканця тимчасово окупованої території, чесно зароблені гроші якого були конфісковані у дохід держави національними судами за так зване «порушення порядку переміщення товарів до району проведення антитерористичної операції», передбачене частиною 1 статті 204-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ Анна Козьменко розбиралася в чому суть цього порушення, яке покарання законодавець передбачив за його вчинення,  і чому застосування статті 204-3 КУпАП у більшості випадків веде до порушення права власності?

Диспозиція статті 204-3 КУпАП передбачає лише «порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції». З норми неможливо передбачити, яка поведінка вимагається від громадян під час перетинання КПВВ, як переміщуються товари, та що взагалі включає в себе поняття  «товари». Ця норма є бланкетною та відсилає до спеціальних норм, що регулюють порядок переміщення товарів до району проведення антитерористичної операції.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» порядок в’їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідності до пункту 23 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2019 року № 815, фізичній особі дозволяється переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій за винятком обмежених або заборонених до переміщення. Перелік і обсяги (вартість/вага/кількість) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей, затверджуються Мінреінтеграції.

Цим же Порядком визначено термін «товари», відповідно до якого це – будь-які рухомі речі, зокрема визнані в установленому порядку гуманітарною допомогою, валютні, культурні цінності, які переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій.

Згідно пункту 2 Переліку і обсягів (вартості, ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей, затвердженого Наказом МІНТОТ № 52 від 14 липня 2020 року, фізична особа може переміщувати готівкові кошти з:

–    тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях на контрольовані Україною території у сумі, що не перевищує 50 000 гривень, або еквівалентній сумі, в тому числі в іноземній валюті, без підтверджувальних документів про їх походження, а також у сумі, що перевищує 50 000 гривень, або еквівалентній сумі, в тому числі в іноземній валюті, за умови погодження переміщення цих коштів з представниками координаційного центру відповідно до законодавства.

–    контрольованих Україною територій на тимчасово окуповані території у сумі, що не перевищує 50 000 гривень, або еквівалентній сумі, в тому числі в іноземній валюті без підтверджувальних документів про їх походження.

Таким чином, переміщення фізичною особою з/на тимчасово окуповану територію готівкових коштів, що перевищують 50 000 гривень, у разі недотримання вимог погодження з представниками координаційного центру чи документального підтвердження походження валютних цінностей, тягне за собою накладення одночасно двох адміністративних стягнень за частиною 1 статті 204-3 КУпАП: штрафу у розмірі від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та обов’язкової конфіскації грошових коштів у повному обсязі в дохід держави.

Дотримання вимоги ясності і недвозначності норм, які встановлюють адміністративну відповідальність, є особливо важливим, оскільки притягнення до такого виду юридичної відповідальності пов’язане з можливими істотними обмеженнями прав і свобод людини.

Вимога погодити переміщення коштів з представниками координаційного центру відсилає до законодавства, яке має визначати процедуру такого погодження, проте його не існує. Національні суди у справі заявника неодноразово вказували на відсутність погодження, не аналізуючи, що воно собою являє та яким чином мало відбуватися.

Вимога документального підтвердження походження коштів сама по собі створює надмірний тягар і суперечить презумпції невинуватості, оскільки зобов’язує особу доводити законність походження коштів, а невиконання такого обов’язку є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Вимога, крім того, є непередбачуваною, оскільки не зрозумілим залишається процедура підтвердження, вимоги до форми і змісту документів, критерії належності, прийнятності і достатності, їх фіксування.

Неясність вказаних правових норм не відповідає вимогам «якості закону». Відсутність чіткої процедури в обох випадках призводить до наділення представників координаційного центру надмірною дискрецією.

На сам кінець, санкція статті 204-3 КУпАП побудована таким чином, що не залишає суду будь-якої свободи розсуду вирішувати, чи потрібно за конкретних обставин справи застосовувати додаткове покарання у виді конфіскації, та в якому обсязі. Грошові кошти заявника підлягали обов’язковій конфіскації в дохід держави у повному обсязі, а надані ним докази про їх законне походження, призначення та особисті (сімейні) та пом’якшувальні обставини, не мали для суду жодного значення.

У справі Gyrlyan v. Russia Суд розглянув подібну справу, дійшовши висновку про те, що така жорстка система сама по собі не здатна забезпечити потрібний справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом права власності особи.

З метою захисту інтересів заявника, було подано скаргу Європейського суду з прав людини, а також конституційну скаргу щодо визнання окремого положення частини 1 статті 204-3 КУпАП неконституційною, по якій КСУ відкрито провадження.

Статтю підготувала юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ Анна Козьменко.

Захист прав постраждалих в ході збройного конфлікту здійснюється УГСПЛ в рамках Програми USAID «Права людини в дії».

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.