Херсонець Роман Баклажов ніколи не приховував своєї проукраїнської позиції. У 2014-му році він на кілька місяців приєднався до лав «Правого сектора», яким тоді так страхали росіян їхні пропагандисти. Після повномасштабного вторгнення, попри небезпеку, чоловік не виїхав з міста і з однодумцями зорганізував допомогу мешканцям окупованого Херсону. Спочатку росіяни Романа не чіпали, але, врешті-решт, прийшли і за ним. Що довелось пережити за 54 дні у катівні Баклажов розповів документаторам УГСПЛ в рамках глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна». Його свідчення записали журналісти медіаплатформи «Вгору». 

«Візитку Яроша ми сховали за холодильником»

На запитання чому не виїхав одразу з окупації, Роман відповідає так: «Це мій дім, чому я повинен виїжджати? І ми ж віримо в ЗСУ». Але не приховує: перший тиждень після вторгнення на вулицю не виходив. Все, що варто було сховати від очей росіян, закопав чи вивіз з дому.

Потім чоловікові зателефонувала волонтерка Ірина Дерев’янко, яка очолювала також профспілку спортсменів Херсонської області і запропонувала «щось робити». Роман зв’язався із другом-фермером, який мав сто тонн картоплі: її роздали людям. Потім вдома у Ірини готували обіди і годували «гарячим» містян. Пізніше з допомогою одеських волонтерів знайшли шляхи безкоштовного забезпечення людей ліками. 

Роман згадує, що волонтерів спочатку росіяни не дуже чіпали. Але вже на початку березня відбулись затримання хлопців, які відносились до «Правого сектора». Тому, не припиняючи волонтерити, чоловік сховався на два тижні у своїх друзів. Опісля, повернувся додому і жив там вже до самого затримання. 

Після всього пережитого, Роман впевнений, що росіяни здавна стежили за херсонцями з проукраїнською позицією, можливо, мали свою агентуру й у «Правому секторі». Він згадує, що під час допитів, коли в нього запитували чи знає він когось із «Правого сектора», то називав прізвища померлих або тих, хто точно виїхав з міста. Почувши одне з імен, росіянин сказав, що стежить за цією людиною з 2014 року.

У них на все одна відповідь: «Йди на ***!» 

Те, що в ізоляторі тимчасового тримання на Теплоенергетиків була катівня, знали всі у місті. Затримані у ній знаходились у жахливих умовах. 

 

– Камера була мінімум у два рази переповнена завжди. Дихати було неможливо: спека, вологість. Я був, як Робінзон Крузо: нігті не підстригав два місяці, борода позаростала. Їжі давали мало, і її навмисно пересолювали. Жменьку пересоленої гречаної каші ми ділили на два рази, щоб вранці щось поїсти та залишити на вечір, бо нас нічим не годували. Коли гречка закінчилася, почали давати макарони: це був камінь, який неможливо було їсти. Я на підлозі спав, хлопці – на голих нарах: там не було нічого, жодних матраців, подушок. Ми вели саморобний календар, знали який день, але котра година – ні. І вони там постійно когось катували.

За словами Романа, медичної допомоги затримані не отримували, хоча деяких в’язнів призначали «лікарями». Все, що такий «лікар» міг зробити: це поміряти тиск, порадити пити воду, і дати якісь пігулки, що залишились від української установи доокупаційних часів. Якщо комусь ставало зле, «лікар» міг прийти через годину-півтори, а міг і не прийти.

– Коли ти стукаєш у двері, вони питають, яка камера. Ти кажеш номер камери, вони: – Що потрібно? – Покличте лікаря! – Йди на ***! – Води! – Йди на ***! У них на все була одна відповідь. 

Роман згадує, як у їхній камері, на очах у всіх,  помирав після допиту чоловік. Тоді  «лікаря» чекали понад годину.  Охорона запустила його не надавати допомогу, а подивитися, чи не симулює. З рештою у чоловіка зупинилось серце. 

«Йому сказали: катуй – він буде катувати»

Своїх тюремників Роман Баклажов ділить на дві групи. Спочатку це були росгвардійці, яких після ротації змінили співробітники російських пенітенціарних установ. 

– Перші відверто знущалися з українців, росгвардійців ми сприймали, як «реальних орків». Другі знущались лише над «вибраними» – тими, хто їм не сподобався і дуже жорстоко били. Вони прекрасно розуміли, що роблять, і виконували наказ. Йому сказали, катуй – він буде катувати. 

Роман згадує один із ритуалів катівні: щоразу, коли відчинялись двері камери, потрібно було кричати: «Слава Росії! Слава Путіну! Слава Шойгу!».  З часом ув’язнені вирахували алгоритм поводження зі своїми тюремниками: коли б’ють – впасти після третього удару і зробити це натурально. Якщо не впав – ти «Рембо», тебе починають гамселити натовпом.

Стандартно усі полонені чули погрози: «ми тебе зараз вивеземо в ДНР, там тебе розстріляють»; «ми тебе зараз вивеземо в Крим, там тебе посадять на 15 років»; «ми привеземо твою жінку, будемо тебе катувати, а вона на це буде дивитись». 

«З очей іскри летіли»

На допитах Роман Баклажов був чотири рази. Росіяни вимагали, щоб він визнав себе нацистом чи фашистом. 

– Мені згадали і «Правий сектор», і подяку Благодійному фонду з підтримки батальйону особливого призначення «Херсон». Під час обшуку вони знайшли відзнаку, праворець. Висували мені абсурдні звинувачення, ніби я через Червоний Хрест возив вибухівку.

Чоловік пережив катування струмом. Електроди йому чіпляли між мізинцем і безіменним пальцем, а також на мочку вуха. 

– Таке відчуття – ти надувна кулька, яка під стелею висить. Ці удари струмом у них називаються «сєвєрноє сіяніє». Чому? Тому що з очей іскри летять, як в мультику про Тома і Джері. Після ударів струмом у мене сипалися зуби та тепер хворе серце. Зараз ми балакаємо, в мене болить серце, і зводить вилиці. Я багато інтерв’ю дав, все більш-менш нормально, але все одно організм реагує. Мозком я розумію, а на рівні підсвідомості реагую. 

Допомога цивільним полоненим

Після звільнення з російського полону, який тривав 54 дні, Роман Баклажов два тижні приходив у себе. За цей час окупанти навідались до нього з обшуком – для залякування. 

Коли росіяни запланували псевдореферендум, чоловік спробував виїхати в Європу через Крим: але  окупанти не те що не випустили, а й знущались. На переході в Каланчаку він провів дев’ять годин: його змушували записати відео зі словами любові до Росії. З рештою просто прогнали за 15 хвилин до початку комендантської години. Вже вдруге Роман виїхав через Василівку, Запорізької області. 

Довго сидіти без діла Роман Баклажов не зміг: спочатку возив до міста гуманітарну допомогу. А пізніше сконцентрувався на допомозі цивільним, які пережили полон. Чоловік докладає зусиль, аби законодавчо були прописані права не тільки військових, а і цивільних полонених.

---

Якщо ви теж є свідком чи жертвою воєнного злочину РФ, повідомте про це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 74 тисячі воєнних злочинів Росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.

---

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber

---

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн–отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521–57–53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.