У школах порушують права дітей, а підручники поширюють дискримінаційні стереотипи. Такими, зокрема, є результати моніторингу щодо стану освіти в сфері прав людини в школах, проведеного представниками Української Гельсінської спілки з прав людини. Пілотну версію дослідження вони презентували під час дискусії «Права людини в школі: як популяризувати цінності серед дітей». Освітяни, громадські діячі та правозахисники говорили про те, наскільки Україна виконує План дій Національної стратегії з прав людини. Конкретно — ту частину, яка стосується викладання прав людини у школах.

Одними з основних складових моніторингу стали аналіз шкільної атмосфери, оцінка якості навчальних матеріалів та компетентності вчителів. Розробники моніторингу наголосили, що не тільки підручники та методики, але й сама атмосфера не дозволяє досягати цілей освіти з прав людини у більшості українських шкіл. За словами Сергія Бурова, голови правління «Освітнього дому прав людини в Чернігові», школи є середовищем, в якому часто порушуються права дитини, відбувається фізичне та психологічне насильство.

«Учні стикаються у школі з численними порушеннями і як жертви, і як свідки, що є негативним досвідом для почуття власної гідності та поваги до інших», — констатував він.

В цій ситуації важливою є роль батьків, які створюють онлайн-майданчики для обговорення порушень прав дітей у школах.

«У спеціалізованих групах у Фейсбуці піднімається багато тем, які не піднімались раніше, до яких вчителі не готові. Те, що батьки у публічному просторі розповідають про порушення школою прав дітей, дозволило сформувати перелік цих порушень», — підсумувала Ірина Костюк, методистка кабінету розвитку освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, експертка програми «Розуміємо права людини».

Вона акцентувала на тому, що головною перешкодою в процесі наскрізного викладання прав людини в школах є побутове, профанаційне розуміння прав людини самими педагогами, які не вміють читати законодавство та й досі міркують в межах патерналістської системи «приедет барин — барин нас рассудит». Тому, на її думку, одним з найважливіших напрямків реформування має стати якісна підготовка вчителів.

Також, за словами експертки, в зміст концепції педагогічної освіти слід закласти вимогу громадянської компетентності вчителів: «Потрібно, щоб вчитель не терпів приниження. Щоб міг захистити свою професійну гідність в ситуаціях, коли посеред уроку приходить директор і починає його сварити».

Втім, самі вчителі вважають, що в наявних дисциплінах права людини викладаються загалом задовільно або ж цілком добре. Про це йдеться в соціологічному опитуванні «Права людини в школі: що думають вчителі», презентованому Тетяною Печончик, головою Центру інформації про права людини. Як незадовільний або цілком поганий рівень викладання прав людини в школі оцінили менше 1/5 респондентів.

Невтішною є й ситуація з якістю підручників. Як повідомила Олександра Козорог, координаторка з формальної освіти Всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права Людини» УГСПЛ, вони не реалізують потенціалу освіти в сфері прав людини у повному змісті, або роблять це фрагментарно, некоректно і з помилками.

«На думку Володимира Яворського, який досліджував підручники в курсі „Суспільствознавство“, всі вони подають викривлене пояснення пов’язаних із правами людини понять, а також мають суттєві недоліки щодо впровадження освіти в цій сфері», — цитує експерта Олександра Козорог. Вона уточнила, що щонайменше — підручники послуговуються некоректною мовою та поширюють стереотипи та навела приклади з підручників для учнів молодших класів.

Володимир Селіваненко, координатор освітніх програм Amnesty International в Україні, запевнив, що вже з наступного року всі навчальні матеріали проходитимуть антидискримінаційну експертизу. А правам людини навчатимуть з першого класу. Адже вже у 2018 році мають бути впроваджені Державні стандарти в сфері освіти з прав людини, розроблені Міністерством освіти в межах концепції Нової української школи.

Експерти також запропонували низку рекомендацій  щодо удосконалення навчальних програм. Зокрема, для Міністерства освіти та науки, а також інших структурних підрозділів, які відповідають за загальну середню освіту:

• керуватися міжнародними рекомендаціями та керівними принципами у сфері освіти з прав людини; спиратися на міжнародні документи у сфері прав людини як основоположні, беручи до уваги певні термінологічні проблеми українського законодавства та юридичної науки;

• удосконалити зміст навчальних програм різних освітніх галузей та різних ступенів освіти щодо коректності, системності, наступності та віковідповідності елементів освіти з прав людини;

• провести консультації із спеціалістами у сфері прав людини щодо коректності розуміння, вживання понять, дотичних до прав людини, їх реалізації та захисту, за результатами консультацій внести корективи у чинні навчальні програми;

• створити та оприлюднити чіткі процедури створення та діяльності робочих груп по написанню навчальних програм. Передбачити обов’язкову процедуру взаємного узгодження змісту й очікуваних результатів навчання у всіх навчальних курсах та предметах, збільшити потенціал міжпредметних і міжкурсових зв’язків у навчальних програмах, забезпечити наскрізний підхід до ОПЛ через увесь зміст та методи навчання у системі загальної середньої освіти, беручи до уваги потребу у виваженій кількості необхідного для впровадження ОПЛ навчального часу;

• забезпечити варіативність навчальних програм та можливості для їх паралельного використання у навчальному процесі, мотивуючи вчителів поглиблювати навички аналізу та самостійного написання навчальних програм для створення конкурентного та багатоманітного освітнього середовища;

• активно використовувати досвід громадських організацій, котрі працюють у сфері освіти з прав людини та демократичного громадянства та залучити їх спеціалістів у процес написання навчальних програм.

Матеріал Центру інформації про права людини. Фото Миколи Мирного.