Миротворча місія Євросоюзу в Україні – що саме вона має робити та з ким співпрацювати? Як вона може розраховувати на підтримку громадянського суспільства? Чи співпадають принципи миротворчої політики ЄС з принципами перехідного правосуддя для України? Якою може бути політика взаємодії європейських миротворців з органами влади та міжнародними донорами?

Ці непрості та досить дискусійні питання стали основою так званої «Української сесії», що відбулася 03 жовтня 2017 р. в рамках щорічного майстер-класу для майбутніх стратегічних радників миротворчих місій Євросоюзу (Оттава, Канада). Такі майстер-класи були започатковані в 2010 р. Національною поліцією Нідерландів спільно з Центром демократичного контролю за збройними силами (Женева, DCAF). Учасниками можуть бути особи, делеговані державами, на рівні суперінтендантів поліції з відповідним досвідом, підготовкою та мотивацією.

Цієї осені в Канадському коледжі поліції для проходження «Майстер-класу 2017» зібралися представники 11 країн (Австралія, Бельгія, Велика Британія, Данія, Канада, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Франція, Швейцарія). Олег Мартиненко, керівник аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини, з урахуванням власного миротворчого досвіду, здійснив огляд сучасної донорської допомоги Україні з позицій запровадження перехідного правосуддя в Україні.

Учасники були дещо здивовані тим, що в 2017 р. Україна наразі має 541 проект міжнародної технічної допомоги з бюджетом в 1,5 млрд. доларів.

Більшість з них реалізуються Європейським Союзом (320 проектів), окремими державами (148) та міжнародними організаціями (93). Серед усіх донорів найбільша кількість проектів належить США (86), ОБСЄ (36), Європейському банку реконструкції та розвитку (30), Німеччині (23), Канаді (15), ПРООН (13). Частина  донорських ресурсів у 2016 році було спрямовано на Національну безпеку та оборону – понад 457 млн. €; система правоохоронних органів – понад 33 млн. €.

Ukrainian donors 2017-Martynenko

Що стосується сектору цивільної безпеки, то донорська допомога протягом 2014-2020 рр. розподіляється за наступними тематичними напрямками:

1. Технічна допомога з розмінування, протидію розповсюдженню зброї масового знищення, запобігання ядерним ризикам – понад 996,5 млн. € (НАТО, Норвегія, ОБСЄ, ПРООН, США).
2. Боротьба з торгівлею людьми – понад 10,4 млн. € (Канада, ОБСЄ, США).
3. Реформа Державної прикордонної служби – понад 26,5 млн. € (ЄС, ОБСЄ, ПРООН, США).
4. Реформа національної гвардії – 16,7 млн. € (США)
5. Національна реформа поліції – понад 10 млн. € (Канада, ОБСЄ, США).
6. Захист цивільних осіб від надзвичайних ситуацій та збройних конфліктів – понад 111,6 млн. € (Канада, РЄ, ЄС, Німеччина, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, НАТО, ОБСЄ, США).
7. Цивільний контроль над правоохоронними органами – 154 000 € (ОБСЄ).

Олег Мартиненко акцентував увагу поліцейських експертів, що в цілому 63% всіх донорських грошей зазвичай отримує сектор безпеки України (Міністерство оборони, МВС, СБУ). У 2018 р. сектор безпеки має отримати 86 млн. 838 тис. доларів, що є важливим ресурсом для реформування пост-радянських підходів роботи силових органів у європейські процедури, спрямованих на захист населення під час збройного конфлікту.

Проте в секторі безпеки, за розрахунками О.Мартиненка, ситуація є кардинально відмінною –  95,6% усіх міжнародних дотацій спрямовуються на органи влади. При цьому роль неурядових організацій важко переоцінити – саме цивільні експерти пропонують прогресивні законодавчі ініціативи, аналізують критичні аспекти діяльності сектору безпеки, звертають увагу донорів на найбільш перспективні напрямки та моніторять процес реформ.

Як підсумок, керівний склад поліцій 11 держав був орієнтований на більш активну взаємодію з неурядовим сектором України та більш кропітку роботу з донорськими інвестиціями, що стосуються реформування сектору безпеки та запровадження перехідного правосуддя в Україні.

Почесна відзнака від Канадського коледжу поліції “Masterclass 2017», отримана як визнання експертного рівня УГСПЛ, відбула до Києва.