31 липня у Києві Українська Гельсінська спілка з прав людини презентувала аналітичний огляд «Плата за війну».

Питання, які стояли перед цим дослідження — ким, з точки зору міжнародного гуманітарного та національного права, є іноземці, що беруть участь у збройному конфлікті в Україні? Під чию юрисдикцію потрапляють вчинені ними у ході конфлікту дії? Чи існує можливість залучити їх до відповідальності, якщо вони вже покинули територію Україну?

Координатор Центру документації УГСПЛ Олексій Біда заявив, що в останнє десятиріччя кількість найманців, що беруть участь у збройних конфліктах, зростає. За його словами, це пов’язано із тим, що міжнародні правові норми слабко регламентують діяльність найманців. Це означає, що їх можна використовувати у внутрішніх та зовнішніх воєнних конфліктах без особливих наслідків, — пояснив правозахисник.

Аналітик Центру документації Олександр Сєдов наголосив, що до звіту увійшла інформація не лише про громадян України, але і про багатьох іноземців, в першу чергу — громадян Російської Федерації. Вони, за попередніми оцінками, складають 10% зібраної інформації. Крім того, є дані про сотні осіб, які є громадянами Сербії, Казахстану, Вірменії, Німеччини, Словаччини та інших країн.

Олександр Сєдов зазначив, що Україна переслідує цих громадян за наступними статтями Кримінального кодексу: 258-3 “Створення терористичної групи чи терористичної організації”, 260 “Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формування”, 438  “Порушення законів та звичаїв війни”,  а також 110 “Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України” та 437 “Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни”. Власне звіт містить широку інформацію, зібрану Аналітичним центром УГСПЛ щодо відповідальності найманців та інших осіб, що вчиняють злочини у зоні збройного конфлікту на Сході.

Аналітик також відмітив, що огляд опублікований російською та англійською для того, щоб з ним могла ознайомитись ширша аудиторію, у тому числі, самі найманці, які мають усвідомлювати, яку саме відповідальність вони муситимуть понести.

Юрист Центру стратегічних справ УГСПЛ Аліна Павлюк розповіла, що є два основних способи взаємодії вітчизняних правоохоронних органів із міжнародними у справах щодо притягнення найманців до кримінальної відповідальності за злочини, скоєні на території України. Це розшук у системі Інтерпол та заочне засудження. Але у цих способів є свої перепони.  У першому випадку, це особливості спеціалізованого наказу, який регулює співробітництво між Інтерполом та Національною поліцією. Згідно цього документу, “Національне центральне бюро Інтерполу відмовляє повністю або частково у виконанні запитів, які пов’язані зі злочином політичного або військового характеру “. Також, за словами юриста, існує проблема із оформленням запитів до Інтерполу.

У другому ж випадку, “подібна практика держав не співпадає з “права на правосуддя”, яке передбачено Конвенцією прав людини та основоположних свобод. «Україна є також учасницею цієї конвенції та має на собі позитивні та негативні зобовязання, які має належним чином виконувати. У разі недотримання цих вимог — високий ризик того, що справи в Європейському суді проти України, саме щодо цих механізмів заочно розгляду цих механізмів заочного розгляду справи будуть збільшуватись», — зазначила Аліна Павлюк.

Також участь у презентації взяв Олександр Євсєєв, науковий консультант судді Конституційного суду України. Він розповів про міжнародне гуманітарне право та наслідки, які очікують найманців за його порушення.

Із аналітичним оглядом плата за війну можна ознайомитись на нашому сайті.

Повне відео презентації доступне нижче: