23 лютого у Києві відбулась спільна конференція Української Гельсінської спілки з прав людини та Правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ» «Виклик без відповіді: злочини ненависті проти ЛГБТ в Україні»

За даними правозахисників у минулому році було задокументовано 226 випадків порушень прав ЛГБТ в Україні. На жаль, правоохоронці роками неохоче реагують на відверті випадки дискримінації і злочини проти таких людей.

Для того, щоб знайти вихід із відвертого глухого куту у Києві відбулась конференція «Виклик без відповіді: злочини ненависті проти ЛГБТ в Україні», куди запросили представників ЛГБТ-громади, правозахисників, суддів, а також представників Національної поліції.

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко сказав, що реакція на масові публічні ЛГБТ-акції є індикатором здоров’я суспільства щодо ставлення до злочинів на ґрунті ненависті. Захист ЛГБТ є показником того, в якій позиції Україна знаходиться у сенсі захисту прав людини, та як ми рухаємося у напрямку створення правової держави. «161 статтю Кримінального кодексу (Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії) не люблять застосовувати судді та правоохоронці, — сказав Олександр Павліченко, — і на це треба звернути особливу увагу».

Генеральний доповідач Парламентської асамблеї Ради Європи з питань прав ЛГБТ-спільноти Піт Де Бруйн вважає, що варто привернути увагу до налагодження зв’язків поміж ЛГБТ-спільнотами різних країн, привернути увагу до їхніх проблем у країнах-членах Ради Європи, а також до ситуації та прав інтерсекс-людей. «У нас часто переоцінюють можливість відкрито проголосити про свою нетрадиційну сексуальність, — сказав він. — Пост-радянські країни здійснили значний прогрес у толерантному ставленні до ЛГБТ, але їм ще далеко до визнання цих людей повноцінними та рівноправними членами суспільства».

Один з небагатьох публічних адвокатів ЛГБТ в Україні, народна депутатка Світлана Заліщук, сказала, що наша країна тільки тоді стане по-справжньому європейською, коли не лише визнає всі права і свободи людини, але й буде робити все для їхнього дотримання. «Всього декілька депутатів Верховної Ради з багатьох наважилися голосувати за поправки зі словом „ґендер“, а інші відмовилися, бо це нібито псує їхні електоральні шанси, — сказала Світлана Заліщук. — Минулого року МОЗ випустило форму для звернень до сімейного лікаря, і в ній люди можуть вказувати свою трансгендерність. Але є й негативні тенденції: наприклад, була спроба прибрати з нашого трудового законодавства заборону дискримінації ЛГБТ-спільноти».

Представниця Уповноваженого ВРУ з прав людини Аксана Філіпішина сказала, що злочини на ґрунті ненависті є крайнім виявом дискримінації. При цьому кількість справ, які доходять до суду, є мізерною: менше десятка. «Чому в країні, яка декларує себе правовою державою, ми не бачимо суттєвих змін впродовж багатьох років? — спитала Аксана Філіпішина. — Мене бентежить низька обізнаність у питаннях дискримінації ЛГБТ серед представників органів влади. Минулого року ми бачили петиції від депутатів місцевих рад до Парламенту та Президента з приводу неприпустимості прийняття „гендерних“ норм у трудовому кодексі. Органи влади не відчувають себе суб’єктами протидії дискримінації».

Голова відділу з політичних та суспільних питань Посольства Канади в Україні Руслан Кац сказав, що Україна може успішно протистояти зовнішній агресії тільки тоді, якщо всі її громадяни будуть відчувати рівність у правах та безпеку. А гарантувати цю безпеку мають саме державні чиновники, незалежно від релігійних переконань або сексуальної орієнтації громадян. У Канаді так було не завжди. Наприклад, гомосексуальна поведінка там вважалася кримінальним злочином до 1969 року. Її декриміналізував батько нинішнього прем’єра Канади Джастіна Трюдо. І лише у 1996 році у Канаді вдалося запровадити антидискримінаційний закон щодо прав ЛГБТ.

Експерт Правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ» Олександр Зінченков розповів про результати моніторингу щодо порушень прав таких людей. Зокрема, він сказав, що залишається вкрай незадовільною практика розслідування «злочинів ненависті» за мотивами гомо- або трансфобії. «Як і раніше, слідчі намагаються усіляко ігнорувати гомофобну мотивацію злочинців, а часто й самі припускаються відверто гомофобної та непрофесійної поведінки стосовно ЛГБТ — жертв злочинів, — сказав Олександр Зінченков. — Частково небажання слідчих та прокурорів правильно кваліфікувати та розслідувати такі злочини пояснюється недосконалістю українського законодавства, яке не розглядає гомофобні мотиви як обтяжливі обставини при скоєнні злочинів».

Експертка Центру «Наш світ» Софія Лапіна, активіст моніторингової мережі Центру «Наш світ» (Харків) Денис Толмачов, активіст БФ «Гендер Зед» (Запоріжжя) Дмитро Калінін та менеджерка з адвокації БФ «Надія та довіра» (Київ) Галина Корнієнко розповіли про найбільш кричущі випадки гендерної дискримінації та насильства, свідками яких вони стали за останній рік.

Одеський юрист і голова ГО «Джерела Права» Олег Бєлов повідомив, що за останні шість років ситуація із реагуванням на злочини проти ЛГБТ значно покращилася, бо ще у 2010-2012 роках такі люди відмовлялися навіть повідомляти у правоохоронні органи про ці події. «У минулому 2017 році ЛГБТ в Одесі здебільшого ставали жертвами здирництва та шантажу, — розповів Олег Бєлов. — В нашому місті діє злочинне угрупування, яким чомусь не хоче займатися Нацполіція. Був навіть випадок, коли шантажисти змусили іноземця заплатити їм 1500 доларів за нерозповсюдження інформації про нього». На жаль, Нацполіція так і не змогла упіймати цих шантажистів. Розповсюдженою в Одесі є також практика підкидання листів із погрозами у поштові скриньки ЛГБТ.

Старший інспектор з особливих доручень Управління із забезпечення прав людини Національної поліції України у Львові Оксана Санагурська погодилася, що Львів не є таким толерантним містом, як би нам того хотілося. «Але є й позитивні зрушення, — сказала вона. — Наприклад, раніше я відвідувала тільки закриті зустрічі ЛГБТ, бо після Фестивалю рівності у 2016 році проводити відкриті зустрічі стало небезпечно». Оксана Санагурська розповіла про кричущий випадок порушення етичного кодексу та дисциплінарного статуту у львівській поліції, коли гея намагалися заарештувати, залякували незаконним звинуваченням у нібито вчиненому кримінальному правопорушенні, а потім з його вилученого телефону переслали фотографії його батькам, і це призвело до конфлікту у його родині. На жаль, винні у цьому поліцейські так і не були покарані.

Радник Міністра внутрішніх справ України на громадських засадах Олександр Лапін повідомив, що минулого року у МВС було створене спеціальне управління, яке займається моніторингом дотримання прав людини. Також існує Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції. «Я закликаю всіх! Якщо ви маєте якусь інформацію щодо неправомірних дій працівників Нацполіції — звертайтеся до нього зі скаргами», — сказав Олександр Лапін.

Адвокатка Харківської правозахисної групи Наталія Охотнікова спеціально займається захистом прав ЛГБТ. «Дійсно існує велика проблема щодо внесення до Єдиного державного реєстру злочинів, скоєних за 161 статтею Кримінального кодексу, — сказала вона. — Ми кожного разу маємо доводити, що дійсно відбувся випадок дискримінації, і постраждала особа повинна розписати у найменших деталях сам злочин. Але ЛГБТ тут не є виключенням: так само відбувається у випадках дискримінації за етнічним походженням або ж за релігійними переконаннями. Найчастіше подібні злочини кваліфікуються за статтею 296 (Хуліганство). Це неправильно, бо у випадку злочинів ненависті певна група осіб отримує команду напасти на мирну акцію».

Адвокат і експерт Української Гельсінської спілки з прав людини Дмитро Мазурок зауважив, що особа, яка здійснила злочин, повинна бути покарана саме по тій статті, яка підпадає під визначення цього злочину. Якщо вона буде покарана за іншою статтею, то її не можна взагалі вважати покараною.

Координатор проекту УГСПЛ із захисту прав представників ЛГБТКІ-спільноти Владислав Петров зачитав текст Звернення учасників і учасниць конференції до української влади. «Закликаємо Міністерство внутрішніх справ України, відповідальне за виконання пункту Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, нарешті розробити законопроект про поправки до Кримінального кодексу (щодо забезпечення покарання за злочини, скоєні з мотивів нетерпимості за такими ознаками, як раса, колір шкіри, релігійні переконання, сексуальна орієнтація, транссексуальність, інвалідність, мова), а Кабінет міністрів — внести цей законопроект на розгляд Верховної Ради та домогтися його ухвалення», — йдеться у зверненні.

Текст та фото Олега Шинкаренка