Мешканка Сімферополя Оксана, як і тисячі інших матерів, які переїхали з окупованої території, не може отримати державну допомогу для новонароджених.

Іван та Варвара народилися 30 квітня 2014 року. В цей день “кримська прокуратура” наказала зняти український прапор із будівлі Меджлісу, росіяни почали їздити до Криму через Керч, а черга з машин на межі із Кримом розтягнулася на чотири кілометри. Мати немовлят Оксана отримала недійсне свідоцтво про народження дітей від окупаційної влади, та вже тоді вона запланувала залишити півострів, щоб жити у вільній країні. Але як виїхати з двома щойно народженими дітьми? І головне: куди?

Потрапити на підконтрольну територію, до Києва Оксані вдалося тільки через два роки. Вона одразу ж звернулася до Оболонського райсуду Києва із двома заявами про встановлення фактів народження дітей. Через три дні отримала легальні документи.

Жити у Києві без свого житла та хорошої роботи із двома дітьми дуже важко. Через чотири місяці Оксана звернулася до держави із заявою про призначення та виплату фінансової допомоги при народженні дітей. Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської райдержадміністрації в Києві зволікало із відповіддю цілих півроку і врешті відмовило. Виявляється частина сьома статті одинадцятої Закону України “Про державну допомогу сім’ям із дітьми” передбачає, що “допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини”. При цьому Законодавство України не передбачає підстав для поновлення цього строку навіть за наявності поважних причин. Що ж робити? Адже всі громадяни України мають право на соціальну допомогу. Оксана не винна, що її місто окупували російські загарбники, а виїхати одразу за допомогою вона не змогла.

Тоді жінка звернулася до спеціалізованої приймальні з питань Криму Української Гельсінської спілки з прав людини. Там подібними справами займаються вже два роки. Юрист приймальні Максим Тимочко каже, що схожа проблема виникає абсолютно у всіх матерів, які переїхали з тимчасово окупованого Криму. Таких зараз сотні, а можливо, й тисячі. «За два роки існування нашого офісу до нас зверталися із такими питаннями два десятки людей, — каже Максим Тимочко. — Наразі ми ведемо дві судові справи щодо отримання допомоги при народженні».

Юрист УГСПЛ розповідає, що суди неохоче виносять рішення на користь матерів. По одній зі справ суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача, натомість апеляційний суд скасував це рішення, але юристи подали касаційну скаргу. Аргументація була така: немає поважних причин пропуску строку звертання за допомогою.

«Це означає, що далеко не всі судді розуміють, в яких саме умовах люди живуть в окупації, — пояснює Максим Тимочко. — Адже сама поїздка на підконтрольну територію є дуже дорогою: потрібно заплатити багато коштів на оренду житла, бо суди із встановлення факту народження дитини тривають три тижні. Крім того, потрібно сплатити судовий збір. До того ж немає залізничного сполучення із окупованою територією, а їхати через контрольно-пропускні пункти, стояти годинами у черзі зі грудною дитиною до одного року просто неможливо. Тому матері чекають, коли дітям виповниться півтора-два роки і тоді вже їдуть оформлювати допомогу».

Втім, за словами Максима Тимочка, навіть у апеляційному суді, який відмовив позивачці, не було одностайності. Один із трьох суддів додав до рішення свою окрему думку про те, що така ухвала буде порушенням прав людини та дискримінацією. Суддя вважає, що, виконуючи букву закону, треба також при цьому враховувати і умови, в яких українські громадяни живуть на окупованій території.

До того ж вже є й прецедент. 15 лютого 2016 року Цюрупінський райсуд Херсонської області суд ухвалив рішення надати допомогу на дітей. Аргументи були такі: “допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою. В даному випадку неможливість своєчасного звернення до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призвело до порушення інтересів саме дитини”.

28 серпня Шевченківський райсуд Києва постановив задовольнити позов Оксани із Сімферополя до Управління праці та соцзахисту і поновити строк для звернення із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини. Попереду ще апеляція, але Максим Тимочко вірить в успіх.

Підготував Олег Шинкаренко спеціально для Лівого берега