28 травня 2020 року УГСПЛ організувала четверту онлайн-лекцію за тематикою прав людини та їх захисту в рамках Європейської конвенції з прав людини для співробітників/ць Представництва Президента в Автономній Республіці Крим. Лектором став адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Тимочко.

На початку вебінару спікер розповів про багатогранність поняття “права людини” і детально зупинився на сучасній концепції прав людини, в якій права людини, перш за все, розуміються як інструмент проти свавілля держави, оскільки за нею права людини – це індивідуальні права, що закріплені в певних джерелах права і які держава зобов’язана гарантувати. Також спікер зауважив, що, хоча права людини регулюють відносини між державою та людиною (вертикальні відносини), регулювання відбувається і на “горизонтальному рівні” – безпосередньо між людьми. Горизонтальні відносини спікер проілюстрував прикладом, коли одна приватна особа позбавляє свободи іншу, в такому випадку, регулювання відбувається через основний обов’язок держави – припинити такі дії та притягнути до відповідальності винну особу.

Наступний блок лекції було присвячено рівням захисту прав людини – платформам, на яких проводиться робота з захисту прав людини. Універсальний, світовий рівень – рівень ООН. З 1945 року в рамках роботи цієї міжнародної установи створена велика кількість конвенцій в галузі прав людини (Пакт про громадянські та політичні права, Пакт про економічні, соціальні та культурні права та багато інших), численні акти Генеральної Асамблеї (щодо заборони катувань, захист осіб від насильницьких зникнень тощо), які затверджувалися більшістю держав світу. Спікер зазначив, що Представництво Президента в АР Крим теж працює на цьому рівні, коли адвокатує свою аналітику щодо дотримання прав людини в тимчасово окупованому Криму безпосередньо в Генасамблеї ООН або звертається до Верховного комісару ООН з прав людини.

Другий рівень – регіональний. Можна виділити американську, африканську та європейську системи прав людини, і кожна з них регулюється окремими міжнародними договорами, дія яких поширюється виключно на відповідні регіони: Американська конвенція з прав людини, Африканська хартія прав людини та Європейська конвенція з прав людини. Кожній конвенції відповідає свій судовий орган – механізм нагляду за виконанням регіональної конвенції чи хартії. Представництво Президента в АР Крим теж працює на цьому рівні – аналітичні документи Представництва подаються до інститутів Ради Європи (РЄ), зокрема, Парламентської асамблеї РЄ як частина доповіді уряду України щодо стану захисту прав людини.

Третій рівень – національний. В Україні він представлений системою захисту, яку, зокрема, здійснюють суди та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Представництво Президента в АР Крим теж частина цієї системи, оскільки має право звертатися до державних органів за захистом прав мешканців тимчасово окупованої території.

Повертаючись до Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), спікер зазначив, що це основоположний документ Ради Європи, міжнародної організації, створеної ще у 1949 році. Документ набув чинності 3 вересня 1953 року, а для України він став обов’язковим з 17 липня 1997 року і з тих пір є частиною законодавства України. За структурою Конвенція представляє собою каталог прав людини: право на життя (ст. 2); заборона катування (ст. 3); заборона рабства та примусової праці; право на свободу і особисту недоторканість (ст. 5); право на справедливий суд (ст. 6); право на повагу до приватного та сімейного життя (ст. 8); право на свободу думки, совісті релігії (ст. 9); право на свободу вираження поглядів (ст.10); право на свободу зібрань та об’єднань (ст.11); право на шлюб (ст. 12); право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13); заборона дискримінації (ст. 14). Окрім переліку прав, Конвенція містить положення, які визначають юрисдикцію Європейського суду з прав людини, його склад, повноваження, порядок звернення до цієї установи тощо.

Говорячи про особливості статусу ЄКПЛ, спікер зазначив, що вона передбачає існування мінімального стандарту прав людини. “Національні стандарти можуть бути набагато вищими, але не можуть бути нижчими аніж ті, що встановлені Конвенцією. Наприклад, Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає більше судових гарантій, ніж стаття 6 цього міжнародного документу – право на справедливий суд. Проте якщо країна переходить “червону лінію” – порушує мінімальні стандарти Конвенції, вона може бути притягнута до відповідальності Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ)”, – зауважив Максим Тимочко. Процедура захисту порушеного права в ЄСПЛ також має ряд особливостей: звернутися до нього може виключно постраждала особа протягом певного строку і за встановленою процедурою, за умови вичерпання такою особою всіх національних способів правового захисту. “ЄСПЛ має субсидіарний характер по відношенню до українських судів. За загальним правилом, спочатку Ви маєте пройти всі судові ланки в Україні, і лише після цього звертатися до європейської інституції”, – зазначив лектор.

Під час вебінару лектор також роз’яснив чим відрізняються абсолютні права (наприклад, заборона катувань чи рабства) та відносні права (наприклад, право на життя, право на повагу до приватного, сімейного життя та житла, свобода пересування). В першому випадку держава не може взагалі обмежувати права, в другому – обмеження можливі у певних випадках: в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров’я, захисту прав і свобод інших осіб тощо. В якості прикладу такого обмеження Україною спікер навів введення обмеження свободи пересування під час перетину адмінкордону з Кримом, коли для запобігання поширенню в Україні хвороби COVID-19 було обмежено пересування громадян України через контрольно-пропускні пункти.

Наприкінці лекції учасники та учасниці ознайомилися з прикладами так званих «автономних» термінів, які використовуються ЄСПЛ: суд, закон, кримінальні обвинувачення, покарання та правопорушення, майно, житло та інші . Їх визначення ЄСПЛ не залежить від їх визначення в законодавстві конкретної держави, про що необхідно пам’ятати під час звернення до цього міжнародного суду.

Під час обговорення учасників цікавило питання захисту прав в ЄСПЛ громадянами України, які проживають в окупованому Криму, зокрема, чи потрібно в цьому випадку проходити усі судові інстанції Російської Федерації? У відповідь спікер пояснив, що зазвичай необхідно вичерпувати національні способи захисту, які існують в державі, що порушує права, закріплені Конвенцією. Однак, існують і винятки з цього правила, наприклад тоді, коли національні механізми захисту є неефективними. В цьому випадку скаргу можна подавати до ЄСПЛ без такого вичерпання, однак заявник має пояснити чому саме ці механізми є неефективними. В контексті окупації Кримського півострову можна сказати, що в багатьох випадках заявники не можуть розраховувати на захист своїх прав в окупаційних судах, адже як правило предметом спору в цивільних справах або ж в основі кримінальних справ щодо наших громадян лежить теза про те, що Крим – це Україна, а цього Уряд РФ ніколи не визнає. Відтак, очікувати на те, що окупаційний суд захистить порушені права не доводиться. Водночас, для ЄСПЛ ніколи не буде зайвим доказ у вигляді удового рішення окупаційного суду, в якому Росія в черговий раз підтвердить свою політику порушення прав людини та неповаги до стандартів Конвенції.

Ознайомитися з презентацією спікера можна ТУТ.

Ця лекція є частиною циклу лекцій з перехідного правосуддя та міжнародного права прав людини, організованого УГСПЛ на запит Представництва Президента в АР Крим.

Захід відбувся за підтримки програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.