256 днів – саме стільки часу Херсон перебував в окупації. За цей час російські військові встановили тут свої порядки. За відмову у співпраці з окупантами можна було потрапити до катівні. Щодня тут зникали люди. Свідками такого зникнення стали жителі приватного сектора неподалік від перехрестя вулиць Ладичука та Кулика. Вони бачили, як російські солдати катували молодого хлопця, а потім повезли невідомо куди. Цю історію вони розповіли журналістам «Вгору» та адвокату Української Гельсінської спілки з прав людини Олександру Данилову, які зафіксували її в рамках ініціативи «Трибунал для Путіна». 

Усе трапилося увечері наприкінці літа – початку осені 2022 року. Комендантська година, яку окупанти встановили з 19-ої, щойно починалася. Вже сутеніло, але загорілися вуличні ліхтарі. Тож все, що відбувалося на вулиці, можна було розгледіти досить добре.

Місцева жителька – Ольга Коваленко – побачила з вікна, що повз будинок – по Ладичука – поспішають двоє хлопців і дівчинка. Ще подумала: десь гуляли та парубки проводжають подругу додому. Й майже одночасно помітила, як з вул. Кулика назустріч перехожим повертає автівка російських військових. Один з хлопців та дівчинка побігли до будинку навпроти – у кущі, куди світло ліхтаря не досягало, та заховалися. А інший хлопець зупинився на тротуарі біля гаража між будинками №№ 132 й 130. Чи так відвертав на себе увагу окупантів від друзів, чи розгубився, чи не вважав потрібним тікати – не відомо.

– Окупанти зупинилися прямо біля нього, – згадує пані Ольга. – Це була страшна машина – крита велика вантажівка. З неї вискочили кілька військових з автоматами, і – до цього хлопця. І як почали його гамселити! Я не витримала, – як була, у футболці та трусах, кинулася на двір, хотіла вискочити на вулицю. Але син схопив мене, заштовхав за гараж (вихід із двору якраз між гаражем та сусідським парканом), шепоче: «Мамо, не треба, нас уб’ють». А той хлопець так кричав, що кров холола в жилах! Хлопець вже не міг підвестися, а вони його і електрошокером, і ногами били, і стріляли йому по колінах. Бідолашний благав: «Не бийте, не треба». Російською мовою просив. А вони – ще дужче… Я тоді увімкнула камеру на мобільному телефоні, щоби записати на відео. Але один з російських військових майнув прямо до нашого двору. Можливо почув шурхіт, чи побачив блискіт від камери мого телефону. Ще на бігу підняв автомата й кілька черг випустив якраз туди, де ми з сином ховалися. Ледь встигли впасти на землю. Після того вони доволокли того хлопця до кузова своєї машини, закинули його туди, і кудись повезли… 

Наступного дня Ольга Коваленко намагалася з’ясувати щось про того хлопця. Однак ніхто з сусідів, які теж все бачили та чули, його не впізнали. А за кілька днів містом пішли чутки, що тіло саме того хлопця знайшли в іншому мікрорайоні міста, чи то на Шуменському, чи то на Таврійському. Але чи це справді так, – досі невідомо. Крім того, свідки вже не можуть пригадати точної дати, коли це сталося. Пам’ятають лише, що трава та кущі ще не пожовкли та зеленіли. Тобто, скоріш за все, – наприкінці серпня або, можливо, на початку вересня.

Наразі документатори злочинів Російської Федерації по Херсонській області ініціативи «Трибунал для Путіна» намагаються встановити особу постраждалого та детальні обставини розправи для міжнародних судів. Тому звертаються до усіх, хто має додаткову інформацію про цю подію, з проханням зателефонувати за номером: +38066 94 56 560.

Або повідомити факти за іншими контактами, вказаними нижче.

Ця інформація зібрана та зафіксована журналістами «Вгору» разом із документатором злочинів РФ по Херсонській області адвокатом Української Гельсінської спілки з прав людини та Фонду милосердя та здоров’я Олександром Даниловим. 

Якщо ви теж є свідком чи жертвою воєнних злочинів Росії, повідомте нам про це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 37 тисяч воєнних злочинів Росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим унаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо у 18 областях країни. Щоби дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.