Вивезення людей на територію іншої держави під час війни – серйозне порушення норм міжнародного права. Попри це військові рф продовжують вивозити людей з різних причин. Одних – як заручників у росію, інших – на лікування у білорусь.

27-річного Івана Дрозда з Катюжанки російські військові викрали ще на початку повномасштабного вторгнення – 28 лютого. Це сталося недалеко від Димеру, коли Іван потрапив у засідку росіян. Коли побачив військових, Іван вигукнув: «Слава Україні», але виявилося, що це були військові рф. Вони одразу затримали чоловіка.

«Ми відійшли десь зо три кілометри від Димера. Там було поле. Думаю, це вже були Козаровичі. Ми переступили якесь загородження і там в кущах сиділи військові. Кажуть: “Стій, хто йде”. Ваня каже: “Хлопці, не стріляйте, свої, Слава Україні”. Вони такі: “Ага, слава Україні, то давай, лягай”. Ми ж думали, то наші…», — розповідає Ігор, який дорогою приєднався до Івана.

Їх обох взяли у полон та вивезли у приміщення складів будівельних матеріалів у Козаровичах. Саме там утримували журналіста УНІАН Дмитра Хилюка та ще сотні мешканців Київщини. За п’ять днів чоловіків перевезли у ливарний цех у Димері. Після ще п’яти днів знущань та побиття, росіяни прийшли зі списками тих, кого «відпускають». Там, за словами Ігоря, було приблизно десять прізвищ, зокрема і прізвище Івана. З них, як виявилося, випустили лише 75-річного дідуся. Решту — забрали на територію росії. Ігоря відпустили з ливарного цеху 23 березня.

Звільнені в’язні підтвердили журналістам МІПЛ та дружині Івана, що чули його прізвище серед утримуваних у СІЗО в Новозибкові Брянської області. Колишні бранці кажуть: їм приписували участь у воєнному конфлікті, щоб представити як комбатантів. А далі – обміняти цивільних українців на російських військових. Наразі Іван Дрозд є у списках на обмін, сказали дружині бранця в українському Міністерстві реінтеграції.

XXX

Ще одну локацію утримання людей нещодавно знайшли документатори Truth Hounds у співпраці з МІПЛ на Чернігівщині. Це село Ягідне, де в один з підвалів будинків російські військові закрили сотні людей. Серед них були і діти, і люди похилого віку. Від нестачі кисню декілька з них померли просто у підвалі. Проте ховати людей дозволяли лише, коли «назбирається» три тіла. Та навіть у ті короткі проміжки часу, коли людям дозволяли вийти подихати повітрям, були обстріли.

Під один з таких потрапив 14-річний Сергій. На лопатці у нього була велика рана, розповіла його старша сестра Аліна. Поранений хлопець всю ніч провів у підвалі. Наступного дня приїхала машина, росіяни сказали, що відвезуть його у село Вишневе на Чернігівщині. Проте насправді вивезли у білорусь. Він знаходився в обласній лікарні в Гомелі. Хлопцю зробили дві операції. Лише у квітні дівчині вдалося зв’язатися з Сергієм. Щоб повернути його, Аліні довелося їхати у білорусь.

Вивезення цивільних людей на територію іншої держави заборонено Женевською конвенцією, говорить Андрій Яковлев з адвокатського об’єднання «Амбрела».

«У четвертій Женевській конвенції  в ст. 47. зазначено, що депортація або переміщення цивільного населення становить серйозні порушення норм міжнародного гуманітарного права. Це є одразу воєнним злочином і регулюється як національним правом, так і Римським статутом. За національним правом це ст. 438 ККУ. Вона передбачає, що порушення законів і звичаїв війни має кримінальну відповідальність залежно від інтенсивності. Римським статутом передбачені подібні випадки у трьох статтях», — наголосив Андрій Яковлєв.

Усі історії цивільних заручників та військовополонених ми оперативно публікуємо на сайті. За додатковою інформацією звертайтеся на пошту: [email protected].

Довідково. Медійна ініціатива за права людини у співпраці з УГСПЛ запустила розсилку найважливіших матеріалів з гарячих точок України. Підписатися на українську розсилку можна ТУТ. Підписатися на англійську розсилку можна ТУТ.  Будь ласка, після підписки, перевірте папку “спам” та “реклама”.