До повномасштабної війни херсонська активістка Ірина Горобцова вела дуже активний спосіб життя: подорожувала Україною та світом, займалась плаванням та грала на ударних. Жінка захоплювалась психологією, тому вступила на психологічний факультет. Цього року мала б закінчити університет і отримати ще одну вищу освіту. Але в її дім прийшла велика війна. Вона не покинула рідне місто, волонтерила та усіляко допомагала херсонцям пережити окупацію і не приховувала свою любов до України. Такі люди окупаційній владі були не до душі, тому вони вирішили «прибрати» активістку. Ірину Горобцову заарештували без обвинувачень і відвезли в невідомому напрямку. З тих пір рідні її не бачили. Юристи Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини надіслали заяву в Європейський суд з прав людини щодо порушень Росією міжнародного гуманітарного права. 

Якщо не я, то хто? 

Коли почалось повномасштабне вторгнення, найперше, що зробила Ірина – купила перев’язувальні матеріали, шприци, знеболювальні препарати і відвезла до місцевої лікарні для поранених. Ірина працювала тестувальницею в одній з провідних IT-компаній, їй запропонували виїхати і працювати за межами України. Але вона так любила Херсон, що лишилась вдома.  Коли громадський транспорт не працював, поки було пальне, вона возила лікарів з та на роботу. Розвозила по робочих місцях медпрацівників в Херсоні та області й тоді, коли було страшно і небезпечно, бо стріляли. Рідні згадують, що вона була переконана – людина має жити відповідально. А життєвим кредом активістки було: «Якщо не я, то хто»? 

В мирний час вона ніколи не лаяла владу. Але не могла проїхати повз вибоїни і не вказати на проблему листом на сайт мерії. Ірина вела здоровий спосіб життя, не пила і не палила. Адже мала сильні головні болі. Під час обстеження їй поставили діагноз «аневризм головного мозку». Щоб хвороба не прогресувала, жінка має постійно приймати ліки. 

– Вона  дуже розумна, вихована, мила, весела, добра, товариська, чуйна, – розповідає сестра Олена Корній. – У неї багато знайомих, друзів, які за неї дуже переживають і намагаються чимось допомогти. 

Затримання

Коли в Херсон увійшли російські війська, Ірина навіть не думала його покидати. Вона продовжувала волонтерити, публічно засуджувала російське вторгнення, у соціальних мережах розміщувала пости на підтримку України й ЗСУ. Звісно, це не подобалось окупаційній владі. 

13 травня 2023 року в день народження Ірини Горобцової до неї додому завітали «гості» у військовій формі, озброєні автоматами. Військові РФ провели в квартирі обшук: вилучили два телефони, павербанк, флешки та ноутбук. Без жодних пояснень, ухвал чи звинувачень Ірину затримали і вивезли в невідомому напрямку. Вона не встигла взяти ні документів, ні речей з собою. Довгий час рідні не знали де перебуває Ірина. Пізніше їм вдалось дізнатись, що жінку вивезли до Криму та утримують там. 

– Перший лист від Ірини ми отримали у серпні. Вона не знала кому пише. Зверталась до всіх. Просила якісь речі. Їй потім відправили дівчата, але чи отримала вона – невідомо, – розповідає сестра Ірини Олена. – Потім ще був лист вже десь, напевно, у вересні. А потім дівчина, яка сиділа з нею в одній камері, передала лист першого листопада. Але він був адресований подрузі. Проте його читали всі. Цей лист був останнім. Про умови утримання не розповідала. Написала тільки, що її не чіпають. А дівчина, яка перебувала з нею, розповіла, що на допиті була праска, їй погрожували. Був моральний тиск.

УГСПЛ звернулись до Європейського суду з прав людини щодо порушень Росією міжнародного гуманітарного права. Детальніше про цю справу – в інтерв’ю юристки Центру стратегічних справ Юлії Коваленко. 

– В чому звинувачують Ірину Горобцову? 

– На жаль, не зважаючи на численні звернення, отримати інформацію на підставі яких звинувачень утримують пані Ірину так і не вдалося. Окрім згадки про те, що вона нібито «перешкоджала проведенню спеціальної військової операції». Втім з отриманих відповідей зрозуміло, що пані Ірина не має жодного процесуального статусу, що свідчить про те, що кримінальна справа порушена не була. Більше того, в останній відповіді, яку вдалося отримати родичам пані Ірини, взагалі вказано, що її нібито затримали «при незаконному перетині кордону», що не відповідає дійсності. 

– В які органи звертались аби встановити місцезнаходження Ірини Горобцової? Де вона перебуває зараз? 

– Родичі пані Ірини та їхні представники зверталися до всіх національних і міжнародних органів та інстанцій, аби здобути хоч якусь інформацію про її місцезнаходження. Зокрема, було подано звернення до правоохоронних органів в Україні, а також відповідних органів РФ.

Органи влади РФ та в Криму інформацію про утримання Ірини фактично підтверджують, проте надають суперечливі відповіді щодо її місцезнаходження. При цьому, члени родини так і не отримали відомості про умови і підстави затримання. За наявною інформацією Ірина ймовірно перебувала в Сімферопольському СІЗО №1, а згодом її перевели до Сімферопольського СІЗО №2.

Також адвокат УГСПЛ подав звернення до Робочої групи ООН з насильницьких або недобровільних зникнень, яка виступає каналом зв’язку між родичами та урядами відповідної держави та допомагає сім’ям дізнатися про долю або місцезнаходження осіб, які зникли безвісти. Водночас УГСПЛ подали заяву до Європейського суду з прав людини.

– Які слідчі дії відбуваються щодо пані Ірини? 

– За наявною інформацією пані Ірину допитували декілька разів, відібрали відбитки пальців, але при цьому жодної підозри чи обвинувачення їй не висували і на офіційний запит органи російської влади не надають інформацію, що проти неї порушено кримінальну справу.

– В якому стані зараз перебуває Ірина Горобцова, чи застосовувались до неї катування?

– Від моменту затримання до Ірини не допускали ні її родичів, ні адвоката, якого вони найняли. При цьому окупаційні органи влади повідомляють, що обмежили контакти з Іриною, втім на якій підставі – не зазначають.

За наявною інформацією, щодо Ірини застосовують психологічне насильство. Так, за показаннями дівчини, яку утримували разом з Іриною впродовж декількох тижнів у вересні 2022 року, до переведення в спільну камеру, Ірину протягом кількох місяців утримували в одиночній камері. Також ця особа зазначила про жорстоке поводження, залякування та психологічне насильство щодо Ірини під час її утримання. При цьому, навіть саме по собі утримання в одиночній камері та обмеження контактів із зовнішнім світом впродовж тривалого часу може розглядається як нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження.

– Чому юристи Центру стратегічних справ УГСПЛ звернулись саме в ЄСПЛ та на якій стадії зараз справа? 

– У цій справі першочергово ми звернулися до ЄСПЛ з клопотанням про вжиття тимчасових заходів в порядку Правила 39 Регламенту Європейського суду з прав людини з проханням встановити місцезнаходження пані Ірини та вжити заходів щодо її негайного звільнення. В подальшому УГСПЛ подали повну заяву до ЄСПЛ у справі щодо зникнення Ірини, а також психологічних страждань і переживань, яких зазнають родичі пані Ірини через неможливість з’ясувати її долю чи її місцезнаходження. В подальшому Суд перейде до розгляду цієї заяви. 

У справі пані Ірини була використана процедура вжиття тимчасових заходів, оскільки вона є доволі ефективним та швидким заходом реагування на серйозні порушення прав людини, коли існує серйозний ризик завдання незворотної шкоди життю чи здоров’ю особи. Суд розглядає такі звернення оперативно, тобто впродовж декількох днів, а держава-відповідач, відповідно до взятих на себе зобов’язань повинна виконувати відповідні вказівки. Зважаючи на те, що ЄСПЛ розглядає заяви про дії чи бездіяльність представників РФ, що порушують Конвенцію, вчиненні до 16 вересня 2022 року, цей механізм був найбільш дієвим.

ЄСПЛ задовольнив подане клопотання і зобов’язав уряд РФ надати інформацію стосовно місцезнаходження Ірини, підстав, строків тримання та умови утримання, а також інформацію про те чи отримувала вона медичну допомогу та чи мали змогу її члени сім’ї відвідати її. Втім уряд РФ цю вимогу не виконав.

Навіть незважаючи на те, що після початку повномасштабного вторгнення Росія ігнорує свої міжнародно правові зобов’язання, все ж звернення до ЄСПЛ мають важливе юридичне значення в контексті встановлення відповідальності Росії за вчиненні порушення. 

 – Ірина Горобцова не є військовополоненою, а отже, певно, не проходить по спискам на обмін. Проте по суті вона знаходиться в полоні. Чи є надія визволити Ірину Горобцову до закінчення війни і які для цього є механізми?

– Пані Ірина дійсно є цивільною особою і міжнародне гуманітарне право забороняє брати цивільних осіб у полон, тобто цивільні особи розглядаються не є полонені, а як цивільні заручники. Таких осіб Національне інформаційне бюро включає до реєстру оборонців України, які перебувають у полоні, що окремо містить інформацію про мирних (цивільних) осіб, які незаконно позбавлені волі. Пані Ірину було внесено до цього реєстру і, відповідно, вживаються заходи щодо її звільнення.

Варто наголосити, що на сьогодні питання повернення цивільних заручників з російського полону є найбільш проблемним, адже доволі часто РФ не надає інформацію про цивільних заручників. Крім того, хоч захоплення заручників заборонено Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, втім визначеного механізму повернення цивільних заручників немає, а тому повернення цивільних залежить від політичної волі. Як відомо, українські органи ведуть переговори та вживають заходів задля звільнення всіх полонених, включаючи цивільних осіб. Однак, як неодноразово зазначали національні органи, переговорний процес щодо цього питання проходить вкрай складно. 

---

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

---

Справа ведеться УГСПЛ в рамках Програми USAID Ukraine «Права людини в дії». 

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.