Служив у Французькому іноземному легіоні, а загинув від рук росіян на території України. Олександр Бреус приїхав на батьківщину у відпустку. Ще з осені 2021-го року чоловік намагався вберегти рідних, розповідаючи, що повномасштабна війна таки буде. Однак, себе вберегти так і не зміг. 

Спогадами про те, у що російські окупанти перетворили тіло Олександра, коли той просто їхав селом, рідні поділилися з документаторами Української Гельсінської спілки з прав людини, які збирають свідчення воєнних злочинів росіян в рамках глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна». 

«Побачиш, мам, буде війна. Будьте готові»

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, тишу в обійсті матері Олександра, Бреус Оксани Петрівни, порушив телефонний дзвінок. 

—  Ми живемо в місті Бобровиця, що на Чернігівщині. Близько 05:30 ранку, 24 лютого 2022 року мого сина, Бреуса Олександра Миколайовича, 25 жовтня 1993 року народження, телефонним дзвінком з Києва розбудила його дівчина і повідомила про те, що почалася війна.

Олександр Бреус служив у Французькому іноземному легіоні, отримав карту резидента і планував оселитися закордоном. 26 січня 2022 року взяв відпустку і приїхав відвідати рідних до України. 

—  Він мені ще з осені 2021 року казав: «Побачиш, мам, буде війна. Будьте готові». А за кілька днів до повномасштабного російського вторгнення постійно мені казав: «Мам, готуй тривожну валізку, це не жарти, готуй». 

Близько 9 ранку розстріляли

Готуватися почав і сам. Не нехтуючи питанням безпеки, розробив план евакуації близьких за кордон. Потайки від батьків, Олександр поділився з сестрою, що згодом повернеться, аби долучитися до лав ЗСУ та разом з батьком боронити Україну від російських окупантів. Однак він не встиг. 

—  27 лютого 2022 року росіяни зайшли до нашого району. Наступного дня, 28 лютого 2022 року, о восьмій ранку через село Нову Басань, що на Чернігівщині, син поїхав до Києва, щоб вивезти сім’ю своєї дівчини та сестру до Франції. 

Вже з 09:30 мати не змогла до нього додзвонитися. Близько 9-ї години, недалеко від заправки, на роздоріжжі, Олександра розстріляли окупанти. 

— Я не знаю, чому він поїхав саме окупованою територією. Він же знав! Якби я знала – хіба ж би я його пустила?! Він нічого мені не сказав. 

«Я лише підгледіла, що в нього половини голови не було»

Росіяни розстріляли Олександра, коли той просто їхав селом. Очевидці зафільмували понівечене тіло Олександра та згарище автівки. Роздивитися відео пані Оксані не дозволяють рідні. Проте родичі дозволили переглянути відео документаторам і долучити його до матеріалів.

— Мені подзвонила донька й каже: «Нема Сашка. Мам, я його впізнала». Кажу: «Та, може, то не він?». Відповідає: «Він. Його костюм і годинник». Забрати його тіло ми змогли лише за 33 дні — першого квітня 2022 року, коли звідти вийшли російські окупанти. Коли ми приїхали на місце, сестра не пустила мене до нього, бо ради б мені не дала. Вона побоялася, що не довезе мене додому. Я лише підгледіла, що в нього половини голови не було.  

В Олександра також не було ніг і майже – обличчя. Як російські окупанти понівечили тіло чоловіка, на власні очі бачила тітка Олександра Бреуса – Тетяна Буянська:

—  Ми приїхали в село Нова Басань, що на Чернігівщині. Я впізнала свого племінника, Бреуса Олександра Миколайовича, тому що він на очах у мене виріс! Я бачила як він виїжджав з дому. Впізнала його по одягу, по закривавлених речах, які були в нього. Автівка стояла згоріла, тіло лежало поруч. Коли його підіймали, я бачила як крізь спортивний костюм в нього ребра вилазили. Ніг не було, вони були відірвані. Голови – теж, була розбита. Обличчя не видно. Племіннику було 27 років.