Процедура стягнення аліментів у випадку, коли один з батьків проживає за кордоном або є громадянином іншої держави, дещо ускладнена, але й це питання можна вирішити. Тож думка про те, що можна уникнути сплати аліментів після виїзду за кордон, є хибною.

Тарас Щербатюк, юрист приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини у місті Черкаси, роз’яснив, як відбувається стягнення і сплата аліментів, коли один із батьків проживає за кордоном.

Україна є учасницею ряду двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, завдяки яким наші громадяни можуть вирішувати питання стягнення аліментів. У 2006 році Україна ратифікувала Конвенцію про стягнення аліментів за кордоном 1956 року. 

Для вдосконалення міжнародно-правової бази з відповідних питань у 2007 році було підписано Конвенцію про міжнародно-правове стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, яку Україна ратифікувала у 2013 році.

Тож, стягнути аліменти з особи, яка проживає за кордоном, можна двома шляхами:

1. звернутися до компетентного органу іноземної країни, де проживає боржник, із клопотанням про визнання та надання дозволу на виконання рішення суду України про стягнення аліментів (якщо питання стягнення аліментів вирішувалося в України і є рішення суду);
2. звернутися до компетентного органу іноземної країни, де проживає боржник із заявою про встановлення рішення щодо аліментів.

Як правило, в залежності від країни проживання платника аліментів, процедура займає від шести місяців до одного року, іноді — дещо більше.

Рішення про стягнення аліментів в Україні

Українські суди можуть розглядати рішення про стягнення аліментів з-за кордону відповідно до національного законодавства.

Важливо: Стягувати аліменти потрібно у твердій грошовій сумі — сумі, що була чітко визначена за домовленістю сторін.

Після того, як набирає законної сили те рішення, яке виніс український суд, його необхідно визнати на території країни, де проживає боржник.

Для цього до територіального управління юстиції за місцем проживання позивача подається заява та клопотання про визнання та виконання судового рішення, разом з цим судовим рішенням та рядом інших документів. Зверніть увагу на те, що усі документи мають бути перекладені на мову тієї країни, де рішення буде виконуватися. Отримані документи Міністерство юстиції України пересилає до відповідного органу іноземної країни для його подальшого виконання.

Рішення про стягнення аліментів іноземного суду

У цьому випадку необхідно звернутись до суду іноземної держави й отримати рішення, яке буде виконуватись безпосередньо за місцем проживання боржника.

Звернутись до суду можна так само через територіальне управління юстиції за місцем проживання стягувача. До територіального управління юстиції подається звернення про вирішення питання на підставі Конвенції.

Заява має містити:

• суть прохання; 
• повне ім’я та дату народження заявника, контактну інформацію, у тому числі адресу для листування, електронну адресу та номер телефону (за наявності); 
• повне ім’я та, якщо відомо, контактні дані (адресу, електронну адресу, номер телефону), дату і місце народження боржника (у заяві боржника – кредитора), за наявності також адресу проживання, місце роботи, іншу інформацію, яка може допомогти в ідентифікації особи; 
• повне ім’я та дату народження кожної дитини, на утримання якої вимагаються аліменти; 
• обставини, на яких ґрунтуються вимоги; 
• реквізити банківського рахунку, на який слід перераховувати аліментні платежі (у заяві кредитора); 
• тощо.

Разом із заявою необхідно подати документи, які підтверджують викладені факти. 

Заява та документи, що направляються з України до запитуваної Договірної держави відповідно до Конвенції.

Важливо: якщо документи складені українською мовою, має обов’язково бути долучений і їх переклад. Цей також забезпечує заявник.

Надалі Міністерство юстиції України інформує заявника про хід справи про стягнення аліментів. 

Стягнення аліментів відповідно до Конвенції 2007 року

Відповідно до інформації, зазначеної на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права до Конвенції 2007 року приєдналися такі країни: Албанія, Австрія, Білорусь, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чеська Республіка, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Гаяна, Гондурас, Угорщина, Ірландія, Італія, Казахстан, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Чорногорія, Нідерланди, Нікарагуа, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Туреччина, Україна, Велика Британія, Сполучені Штати Америки (далі — Договірна держава).

Положення Конвенції 2007 року застосовуються в Україні до зобов’язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, яка не досягла 18 років.

До зобов’язань про стягнення утримання з батьків на повнолітніх непрацездатних дочку, сина; з батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років; з повнолітніх дочки, сина на непрацездатних батьків; з баби, діда на внуків, які не досягли повноліття; з повнолітніх внуків, правнуків на непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда; з повнолітніх братів, сестер на братів, сестер, які не досягли повноліття, та непрацездатних повнолітніх братів і сестер; з мачухи, вітчима на падчерку, пасинка, які не досягли повноліття; з повнолітніх падчерки, пасинка на непрацездатних мачуху, вітчима в Україні застосовуються лише визнання та виконання рішення, які стосуються зобов’язань про утримання.

Стягнення аліментів з відповідача (боржника) за кордоном

У разі, коли відсутнє рішення суду України про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном, або коли згідно із законодавством Договірної Сторони вирішення питання здійснюється за місцем проживання відповідача, або коли потребує вирішення питання про зміну розміру аліментів, до відповідної Договірної Сторони надсилаються документи, необхідні для розгляду справи по суті (пункт 7 Інструкції № 121/5).

Заява про стягнення аліментів встановленої форми (додаток 1 до Інструкції № 121/5) повинні містити таку інформацію та документи:

• повне ім’я відповідача (боржника), дату народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу, його місця проживання протягом останніх п’яти років, рід занять і місце роботи, фотокартку (за наявності);
• відомості про фінансові та сімейні обставини відповідача, у тому числі інформацію про належне йому майно;
• відомості про фінансові та сімейні обставини позивача (заявника), у тому числі довідку про доходи;
• засвідчену копію документа, що підтверджує ступінь родинних зв’язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (наприклад, свідоцтва про народження, рішення суду про встановлення батьківства тощо);
• фотокартку позивача;
• будь-яку іншу інформацію, що може сприяти встановленню місцезнаходження відповідача (боржника) чи виконанню клопотання, або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна;
• нотаріально засвідчене доручення, яке уповноважує орган, що приймає, відповідної Договірної Сторони діяти від імені позивача, або інформацію про будь-яку іншу особу, уповноважену діяти від імені позивача;
• засвідчену копію судового рішення чи іншого документа, яким установлено розмір аліментів (якщо заява стосується вирішення питання про зміну розміру аліментів).

Клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів на території іншої держави

Клопотання встановленої форми (додаток 2 до Інструкції № 121/5) повинні містити таку інформацію та документи:

• повне ім’я відповідача (боржника), дата народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу (стягувачу), його адреси протягом останніх п’яти років, рід занять і місце роботи й, по можливості, фотокартка;
• наявні відомості про фінансові та сімейні обставини боржника, у тому числі інформація про належне йому майно;
• будь-яка інша інформація, що може сприяти встановленню місцезнаходження боржника чи виконанню клопотання або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна;
• копію судового рішення;
• довідку про те, що рішення набрало законної сили;
• довідку про часткове виконання або невиконання рішення на території України;
• довідку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні;
• копію протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті;
• фотокартку стягувача (пункт 11 Інструкції № 121/5).
• Заява або клопотання і документи, що до них додаються, надаються українською мовою разом з перекладом на офіційну мову Договірної Сторони, на території якої пропонується стягнути аліменти.

Міністерство юстиції України письмово повідомляє позивача про хід та результати розгляду заяви або клопотання.

Особливості вирішення аліментних питань 

Якщо боржник постійно проживає за межами України, важливе значення мають міжнародні конвенції та договори, ратифіковані Україною у встановленому порядку. Відповідно до статті 13 Сімейного кодексу України частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 

Базовим міжнародним договором, що регулює питання стягнення аліментів чи утримання є Конвенція ООН про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року (далі — Конвенція 1956 року).

Однак, 23 листопада 2007 року ООН була прийнята Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (далі — Конвенція 2007 року), згідно зі статтею 49 якої у відносинах між Договірними державами Конвенція 2007 року замінює Конвенцію 1956 року настільки, наскільки її сфера застосування між такими державами збігається зі сферою застосування Конвенції 2007 року. Конвенція 2007 року ратифікована Верховною Радою України від 11 січня 2013 року.

Також, відповідно до пункту розділу І Інструкції про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 вересня 2017 року № 2904/5 (далі — Інструкція), у разі якщо у відносинах між Договірною державою та Україною одночасно діє Конвенція 2007 року і Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов’язань про утримання, вчинена 02 жовтня 1973 року у м. Гаазі, що набрала чинності для України 01 серпня 2008 року (далі — Конвенція 1973 року), або Конвенція 1956 року у м. Нью-Йорку, що набрала чинності для України 19 жовтня 2006 року, застосовується Конвенція 2007 року. У разі якщо визнати і виконати в Договірній державі рішення про стягнення аліментів (утримання), винесене до набрання чинності Конвенцією 2007 року, на підставі її положень неможливо, але можливо на підставі положень Конвенції 1973 року або Конвенції 1956 року, застосовуються положення останніх відповідних конвенцій.

У разі, коли між Україною та будь-якою з Договірних Сторін діє інший міжнародний договір, що регулює питання визнання і виконання судових рішень, виконання доручень про вручення документів або отримання доказів за кордоном, можуть застосовуватись положення відповідного міжнародного договору, наприклад, Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, яка діє на території Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану та України.

Автор: Тарас Щербатюк, юрист приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини у місті Черкаси